Ухвала суду № 87721828, 27.12.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/9218/18

Провадження № 1-кп/638/1049/18

27.12.2018 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Омельченко К.О.

за участю прокурора – Арсені О.О.

при секретарі – Юрченко Д.С.

обвинувачених – ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українець, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 01.11.2017р. Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України, ч.1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком в 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

встановив:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_2 обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід – взяття під варту до 08.07.2018 року.

Прокурором заявлено клопотання про продовження строків тримання під вартою.

Обвинувачений просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на те, що має ряд хронічних захворювань, які потребують медичного лікування та яке не можливо отримати в умовах тримання під вартою. На теперішній час має місце проживання в м. Харкові.

Суд, вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши представлені докази, які стосуються питання запобіжного заходу, надані суду, приходить до висновку про те, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає, а клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню, а запобіжний захід – зміні з тримання під вартою на домашній арешт.

При вирішенні питання про продовження строків тримання обвинувачених під вартою, суд враховує Рішення Конституційного Суду України від 23.11.17 року по справі № 1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України, в якому зазначено, що згідно з практикою Європейського суд з прав людини тримання під вартою без відповідного судового рішення, особливо протягом періоду після закінчення слідства та до початку судового розгляду, а також на підставі судових рішень, які не містять визначених строків подальшого тримання під вартою, суперечить вимогам статті 5 Конвенції, що полягає у запобіганні свавільному чи невиправданому позбавленню свободи (пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини від 3 жовтня 2006 року у справі «МакКей проти Сполученого Королівства»).

Конституційний Суд України виходячи з положень частин першої, другої статті 29 Основного Закону України та сформульованих ним юридичних позицій, а також беручи до уваги наведені положення міжнародних правових актів щодо захисту права людини на свободу та особисту недоторканість, вважає що право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та у порядку, визначених законами України. Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканість має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина та виключно на підставі вмотивованого рішення суду.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов*язаним із позбавленням особи свободи, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого, шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшились, або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»).

Конституційний Суд України зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувались суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України»), після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправдуванням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.

З оглядом на вищезазначене Рішення Конституційного Суду України, суд приходить до висновку, що встановлена слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень вже не може бути єдиною підставою для тримання обвинуваченого під вартою під час судового розгляду кримінального провадження.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

При цьому, в контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Згідно з установленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).

Більш того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватись не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом № 11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».

Змінюючи міру запобіжного заходу ОСОБА_1 , суд виходить з того, що відповідно до дослідженої медичної документації, обвинувачений ОСОБА_1 має ряд хронічних захворювань, потребує консультацію кардіохірурга, виявлені ознаки нефріта, солевий діатез, виявлене утворювання підвищеної ехогенності. Вказані медичні відхилення та захворювання потребують спеціалізованої медичної допомоги, операбильного втручання та проходження необхідного курсу лікування, що не може здійснюватися в умовах тримання під вартою.

Таким чином, суд змінює ОСОБА_1 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, при цьому суд виходить з того, що останній має ряд хронічних захворювань, потребує належної медичної допомоги та має постійне місце проживання в м. Харкові.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.314-316,369 КПК України,

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 змінити з тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань №27» на домашній арешт.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки:

-заборонити у період часу з 23.00 годин по 06.00 годин ранку залишати місце проживання, а саме: АДРЕСА_1

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-прибувати до суду із встановленою періодичністю;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду.

Обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з-під варти в залі суду негайно.

Ухвалу направити для виконання за місцем проживання підозрюваного - до Шевченківського ВП ГУ НП у м. Харкові.

Роз`яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 положення ч.5ст.181 КПК України та ч.6ст.195 КПК України .

Покласти зобов`язання на працівника органу поліції перед застосуванням електронного засобу контролю під розпис роз`яснити ОСОБА_1 правила користування пристроєм,техніку безпеки поводження з ним та наслідки його зняття або неправомірного втручання в його роботу з метою ухилення від контролю.

У задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Строк дії ухвали - 2 місяці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя