Ухвала суду № 87719862, 19.02.2020, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/188/20

Перемишлянський районний суд Львівської області

вул.Галицька, 67а м. м. Перемишляни Перемишлянський район Львівська область Україна 81200

УХВАЛА

19.02.2020 м.Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області у складі:

слідчого судді – Борняк Р.О.,

з участю cекретаря судового засідання – Баран П.Д.,

прокурора – Юрчило Т.М.,

слідчого – Дащак Я.О.,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного – адвоката Мокрицького А.В.,

розглянувши клопотання клопотання начальника слідчого СВ Перемишлянського ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області - Цудного І.А., погоджене з прокурором Перемишлянського відділу Золочівської місцевої прокуратури - Юрчило Т.М.,

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, щодо:

ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, раніше не судимого -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2020 року, до Перемишлянського районного суду Львівської області надійшло клопотання начальника слідчого СВ Перемишлянського ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області – Цудного І.А., погоджене з прокурором Перемишлянського відділу Золочівської місцевої прокуратури - Юрчило Т. по матеріалах досудового розлідування, внесеного до ЄРДР №12020140260000043 від 15 лютого 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, підозрюваному ОСОБА_1 .

Подане клопотання мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 15.02.2020 в Перемишлянське ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області поступила заява ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що 15.02.2020 невідомі особи шляхом розбиття вікна, проникли в середину його житлового будинку, що в с. Осталовичі Перемишлянського району Львівської області, звідки таємно викрали матеріальні цінності та грошові кошти на суму близько 350 000 грн., чим завдали матеріальної шкоди заявнику у великих розмірах.

На підставі цього у Єдиний реєстр досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненій у великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з проникненням у житло) за №120201401260000043 від 15 лютого 2020 року.

Досудовим розслідуванням встановлено, що впродовж 10 год. 50 хв. - 12 год. 20 хв. 15 лютого 2020 року, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 , шляхом розбиття скляної шиби вікна, проник у житловий будинок ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), звідки таємно викрав наступні належні на праві власності ОСОБА_2 речі приблизною вартістю 350 тис. грн.: готівку в іноземній валюті 10 тис. доларів США, 1 тис. євро, 600 канадських доларів; 2 годинники марки «KOPS» (приблизна вартість—600 доларів США) та «Xiaomi Mi Band 2» (приблизна вартість - 1 тис. 500 грн.); білий портативний зарядний пристрій («Power Bank») марки «Xiaomi» (потужність - 20 тис. мА) з білим чохлом (приблизна вартість—1 тис. грн.); 1 пара навушників марки «Vortex» (приблизна вартість—100 доларів США); 2 пари окулярів марки «Ray Ban» (приблизна вартість—400 доларів США); червоний чемодан із набором столових приборів (приблизна вартість - 3 тис. грн.); Wi-Fi-роутер (маршрутизатор) 3G; чорний шкіряний гаманець. На підставі цього, 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. За скоєння даного кримінального правопорушення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 до 8 років і цей злочин відповідно до ч.1, 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Вважає, що застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 необхідне для наступних цілей: 1)забезпечення виконанням ОСОБА_1 як підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, передбачених п.1-3ч.7 ст.42 КПК України, зокрема, прибувати за викликом слідчого та підкорятись його законним вимогам; 2)запобігання спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування; 3)запобігання спробам ОСОБА_1 скоїти інше кримінальне правопорушення.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав, з мотивів викладених у клопотанні просив його задоволимти.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, є необхідність запобігти спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, забезпечити виконання ОСОБА_1 , як підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, зокрема, прибувати за викликом слідчого, прокурора та суду і підкорятись їхнім законним вимогам, а також запобігти спробам ОСОБА_1 , скоїти інші злочини.

Підозрюваний ОСОБА_1 відносно задоволення клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, пояснив, що визнає себе винним у вчиненому кримінальному правопорушенні, добровільно відшкодував майже усю шкоду потерпілому, розкаюється у вчиненому, проте просить застосувати до нього нічний домашній арешт, оскільки він є одруженим, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційну працевлаштований.

Заслухавши пояснення прокурора, захисника, підозрюваного, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Слідчим суддею встановлено, що в Єдиний реєстр досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненій у великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з проникненням у житло) за №120201401260000043 від 15 лютого 2020 року.

18.02.2020 року ОСОБА_1 під час досудового розслідування кримінального провадження №120201401260000043 від 15 лютого 2020 року, вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

Заявою від 18.02.2020 року, встановлено, що ОСОБА_1 зізнався, що 15 лютого 2020 року біля 11.00 год. спільно із ОСОБА_4 скоїли крадіжку грошей та речей у будинку, що у с. Усталовичі Перемишлянського району Львівської області.

Протоколом допиту підозрюваного від 18.02.2020 року, встановлено, що ОСОБА_1 ознайомлений зі своїми правами та надав пояснення про обставини вчинення кримінального правопорушення, він свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнає повністю у вчиненому щиросердно розкаюється.

Протоколом допиту потерпілого від 16.02.2020 року, встановлено, що у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . 15.02.2020 року невідомі особи шляхом розбиття вікна, проникли в середину його житлового будинку, що в с. Осталовичі Перемишлянського району Львівської області, звідки таємно викрали матеріальні цінності та грошові кошти.

Згідно копії паспорта, свідоцтва про одруження і народження, вимоги УІАП при ГУНП у Львівській області, характеристики з місця роботи, встановлено, що ОСОБА_1 , раніше не судимий, працює в ТзОВ “Українські джерела” з 01.04.2016 року по даний час, на посаді водія автотранспортних засобів, за час роботи зарекомендував себе з позитивної сторони, одружений з ОСОБА_5 , має неповнолітню доньку: ОСОБА_6 – 03.07.2012 року.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні наведеного злочину, підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України,під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя,суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини,які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваного, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, є особою молодого віку, офіційно працевлаштований, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Враховуючи вищезазначені обставини, передбачені ст.177-178 КПК України, стосовно доцільності більш м`яких запобіжних заходів щодо підозрюваного, аніж тримання під вартою, вважаю що підозрюваний скоїв тяжкий злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та потерпілих, з метою перешкодити встановленню істини по справі, може ухилятися від слідства та суду, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, крім цього тримання під вартою у даному випадку буде ефективним та достатнім запобіжним заходом, оскільки ОСОБА_1 як раніше не судима особа підозрюється у скоєнні злочину, за який передбачено покарання на строк понад від 5 до 8 років, а тому відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України до нього може бути застосоване тримання під вартою;

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховування або спотворення речей та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, продовження кримінального правопорушення, спростовує доводи підозрюваного та його захисника про можливість застосування до нього менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Водночас, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенціюпро захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людиниі основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Отже, слідчим суддею встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя вирішує питання про визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, розмір якої у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, визнання вини підозрюваним, його молодий вік, те що він одружений має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працевлаштований, позитивної характеристики по місцю роботи, проте як встановлено у судовому засіданні, будучи обізнаним про затримання ОСОБА_3 16.02.2020 року, на наступний день не з`явився на роботу, тобто намагався переховуватися від правоохоронних органів, а лише 18.02.2020 року з`явився до правоохоронних органів з зізнанням у вчиненому, тому вважаю за необхідне визначити заставу в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; не відлучатися з м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду; за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в України.

Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту проголошення ухвали, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно якої строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 до 15.04.2020 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання – задоволити.

Застосовувати до підозрюваного ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 19 квітня 2020 року, з можливістю внесення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Взяти під варту підозрюваного ОСОБА_1 в залі суду.

Встановити заставу 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 105 100 грн., яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області: №IBAN: UA598201720355219002000000757, Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО:820172, ЄДРПОУ:26306742, призначення платежу: застава за (П.І.Б. підозрюваного).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

-прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

-не відлучатися за межі м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та вїзд в України.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалу для виконання скерувати в Перемишлянське ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 19.02.2020 року о 13.00 год.

Суддя Суддя Р. О. Борняк