Рішення № 87718839, 04.02.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 04.02.2020

Справа № 334/1610/17

Провадження № 2/334/172/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Баруліної Т.Є.

за участю секретаря - Сагайдак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Прокуратура Запорізької області про відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та розкрадання музейної колекції зброї,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом, в якому зазначив, що він є відомий колекціонер старовинної раритетної зброї та в його колекції знаходилось більше 2-х тисяч експонатів, які представляють велику історичну і культурну цінність, вартість якої складала більше 6-ти мільйонів доларів США.

В період часу з 16 березня 2010р. по 23 квітня 2010р. працівниками Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області були проведені обшуки за його адресою та незаконно вилучена колекція старовинної раритетної зброї 15-20 століть, у тому числі 190 одиниць вогнестрільної та 372 одиниці холодної зброї, яка представляє культурну та історичну цінність, та вивезена в Ленінський РВ ЗМУ УМВС України в Запорізької області,

В той же час Ленінським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізької області відносно нього, ОСОБА_1 , була порушена кримінальна справа по ч. ч. 1, 2 ст. 263 УК України.

04.08.2010р. йому було пред`явлено обвинувачення та застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, справа була направлена до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Після повернення справи на додаткове розслідування, вона була внесена до ЄРДР за № 12013080050000234 від 04.02.2013р. та після проведення додаткового розслідування повернуто до суду.

10 січня 2017 р. Запорізька міська прокуратура № 3 відмовилась від обвинувачення та постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2017р. кримінальна справа відносного нього закрита.

Таким чином, впродовж 6-ти років і 10-ти місяців, а саме 82 місяці позивач незаконно притягувався до кримінальної відповідальності по ч. ч.1, 2 ст. 263 УК України, що завдавало йому значних моральних та фізичних страждань. Так позивач не мав змоги вільно реалізувати свої бажання та життєві інтереси. Протягом 82 місяців позивач не мав змоги вільно пересуватись Україною, що додавала йому додаткових страждань. Його моральні страждання посилювались ще тим, що протягом всього часу він змушений був захищатись від незаконних та необґрунтованих звинувачень, що вимагало додаткових фізичних та моральних сил.

Весь час позивач постійно переживав за свою колекцію та всі його зусилля спрямовані на її повернення жодного результату не дало, чим викликало додаткові моральні, фізичні та душевні страждання та призвело до перенесення позивачем двох інсультів та одного інфаркту.

З незаконно вилученої зброї позивачу було повернуто лише незначна частина, а найкоштовніші експонати були викрадені працівниками правоохоронних органів, у веденні яких вони знаходилися весь цей час. Частина його колекції, а саме 122 одиниці самого найціннішого інкрустованої холодної зброї та 118 одиниць вогнепальної раритетної зброї: пістолети шомпольного типу з французькім кремінно-батарейним замком; пістолети шомпольного типу з іспано-мавританським кременевим замком; пістолети шомпольного типу з ударно-капсульний замком виробництва Франції, Іспанії, Німеччини та Бельгії; двоствольні кишенькові пістолети шомпольного типу з ударно-капсульними замками виробництва Німеччини, Чехії та Європи; рушниць шомпольного типу з французьким кремінно-батарейним замком; рушниці «VR Tower 1847» з крановим затвором; пістолети «Монтекрісто» під патрон Флобера; шпилькові пістолети (патрон Лефоше); шпилькові револьвери Лефоше; балканські кремінні рушниці 18 століття; національні рушниці кочових племен Африки 18 століття; Турецька зброя 17-19 століть - була втрачена і на даний час її повернення практично неможливо, що спричиняє додаткові моральні страждання.

Позивач вважає, що йому була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 2750000грн. та просить стягнути з відповідача за рахунок державного бюджету.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали поданий позов, просили його задовольнити, оскільки вважають його законним та обґрунтованим.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України, проти позову заперечував, надав письмові заперечення на позов, в якому зазначив, що для обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивачем не було надано всіх належних доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних страждань, втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків через діяльність посадових чи службових осіб правоохоронних органів при здійсненні ними своїх повноважень. Зокрема, відсутні: будь-який розрахунок суми позову, докази погіршення психічного і фізичного здоров`я позивача, докази неможливості його вільного пересування протягом 82 місяців та докази звернення позивача до відповідного правоохоронного органу з письмовою заявою про надання дозволу виїхати за межі певної території та відмови на такі звернення. Вважає, що позивачем не надано всіх належних доказів по справі, а тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подані заперечення та просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - прокуратура Запорізької області, також надав заперечення на позов в яких зазначив, що не ставлячи під сумнів ті обставини кримінального провадження (кримінальної справи), на підставі яких ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди відповідно до ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», прокуратура Запорізької області не погоджується із позовними вимогами в частині розміру її відшкодування. Відповідно до ст. 13 вищезазначеного Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував під кримінальним переслідуванням протягом 82 повних місяців та 33-х днів.

Отже мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача, який гарантовано державою, становить 266027,7грн. Разом з цим, ОСОБА_1 просить стягнути за рахунок держави на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 2750000 грн., що у 10 разі більше ніж мінімальний розмір відшкодування, обрахований відповідно до ст. 13 Закону. Проте позивач повинен довести розмір завданої моральної шкоди належними та допустимими доказами, а не припущеннями.

Розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що внаслідок перебування під кримінальним переслідуванням, він був позбавлений права вільного пересування на території України, погіршенням стану здоров`я, втратою колекції зброї, яка була вилучена під час досудового слідства. Всі обставини завдали йому моральних страждань.

Але позивач не довів, того факту, що він намагався отримати дозвіл слідчого залишити місце своєї реєстрації та проживання, а йому було відмовлено у задоволенні такого клопотання, що свідчить про відсутність такої потреби у виїзді. Доводи позивача щодо погіршення стану здоров`я, через незаконне кримінальне переслідування не містять взагалі обставини, які встановлюю причинно-наслідковий зв`язок між діями правоохоронних органів та захворюванням ОСОБА_1 .

Окрім того, за фактом заволодіння частиною колекції вогнепальної холодної зброї ОСОБА_1 , слідчим відділом прокуратури області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014080000000062. Наразі досудове розслідування триває, будь-якій особі підозру не пред`явлено.

Будь - яких інших мотивів та підстав на підтвердження завдання позивачу моральної шкоди в розмірі 2750000грн., не надано та відсутні належні обґрунтування розміру заподіяної моральної шкоди, у зв`язку з чим просить визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди ОСОБА_1 у сумі 266027,7грн., а у задоволенні інших вимог відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні також підтримав подані заперечення, просив задовольнити позовні вимоги частково в сумі 266 027,7грн. в іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Вислухав пояснення учасників процесу, дослідив у сукупності надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

У відповідності до ч. ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає - у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до ч.2 ст.1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно до ч.7 ст.1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

В судовому засіданні встановлено, що 16.03.2010р. з 10.30 год. до 14.18 год. був проведений обшук квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_1 , під час якого співробітниками міліції були виявлені і вилучені вогнепальна та холодна зброя, що підтверджено протоколом обшуку. (а.с 172-172-а)

19.03.2010 року слідчим ОСОБА_2 була винесена постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. (а.с. 171)

23.04.2010 року з 11.20 год. до 17.25 год. був проведений обшук квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_1 , під час якого співробітниками міліції були виявлені і вилучені вогнепальна та холодна зброя, що підтверджено протоколом обшуку. (а.с. 174-179)

04.08.2010р. ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

13 червня 2013 року прокурором прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя Савіною А.Ю. затверджено обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12013080050000234 від 04.02.2013р., відносно ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.263 КК України. (а.с.10-24)

10 січня 2017 року прокурор Запорізької місцевої прокуратури № 3 Лєскін М.С., розглянув матеріали кримінального провадження № 12013080050000234 від 04.02.2013р. відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1, ч.2 ст.263 КК України, виніс постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні № 12013080050000234 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1, ч.2 ст.263 КК України. (а.с.25-45)

Із вищезазначеної постанови вбачається, що під час дослідження доказів по кримінальному провадженню встановлено, що більша частина вогнепальної зброї та вся холодна зброя, яка визнана речовими доказами та інкримінована обвинуваченому в обвинувальному акті, викрадена невстановленими особами. За даним фактом СВ прокуратури Запорізької області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420140800000000 від 26.02.2014. яке на даний час триває. Таким чином, у ході судового розгляду виявлено відсутність речових доказів у кримінальному провадженні, на яких ґрунтується обвинувачення. Фактично, з переліку вогнепальної та холодної зброї, яка інкримінується обвинуваченому в обвинувальному акті, в наявності залишилось тільки 65 одиниць вогнепальної зброї. (а.с.43)

20 лютого 2017 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя, яка набрала законної сили, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1, 2 ст.263 КК України, закрито у зв`язку із відмовою прокурора від даного обвинувачення. Речові докази по справі повернути ОСОБА_1 (а.с.46-50)

Зазначені обставини призвели до різкого погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 , який тривалий час був вимушений проходити лікування у медичних закладах, що підтверджується наданими суду виписками з медичних документів, щодо лікування у медичних закладах. (а.с. 76-89, 173, 180-194)

Відповідно до вимог ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Відповідно до пункту 9 даної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат.

Шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підлягає відшкодуванню шляхом її стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові № 61-7489св18 від 14 листопада 2018 року, при визначені розміру морального відшкодування на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» необхідно виходити з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду № 14-298цс18 від 20 вересня 2018 року, відшкодування моральної шкоди необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі з 1 січня - 4 723 гр.

Вбачається, що позивач перебував під слідством з 03.07.2015 р. по 01.11.2017, тобто 28 місяців.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством, з визначеною мірою запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання протягом 83 місяці та 2 дні, а саме з часу порушення відносно нього кримінальної справи - 19.03.2010р. та по 20.02.2017р. – ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя про закриття кримінального провадження, у зв`язку з відмовою прокурора від державного обвинувачення.

З огляду на вказане розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим ніж 392 009,0 грн. (83*4723).

Факт перебування позивача під слідством завдав позивачу моральної шкоди внаслідок психічного впливу пред`явленням обвинувачення, обранням запобіжного заходу, проведеними обшуками під час яких, у нього було вилучено колекції старовинної раритетної зброї, яка представляла історичну і культурну цінність, тривалим перебуванням під слідством та судом протягом 83 місяців, він був позбавлений можливостей в повній мірі реалізації ним своїх звичок і бажань, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, прикладати зусилля для доведення своєї невинуватості, пошук можливих способів захисту своїх порушених прав, інших негативних наслідків морального характеру, зниження репутації. Сам по собі такий факт є травмуючим для будь-якої людини, яка зазнала незаконних дій правоохоронних органів. Зазначені обставини призвели до значного погіршення стану здоров`я позивача, який тривалий час був вимушений перебувати на лікуванні в медичних закладах, що підтверджується наданими суду медичними документами.

Суд, враховуючи обставини справи, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку має бути визначений в розмірі більшому за мінімальний, враховуючи суть пред`явленого позивачу обвинувачення, що призвело до тривалих фізичних, душевних страждань, до значного погіршення стану здоров`я позивача, приниження його честі, гідності та ділової репутації, обмеження його соціальної та професійної активності.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідив у сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що діями органів досудового слідства позивачу була заподіяна моральна шкода, але суд не погоджується з розміром заявленої моральної шкоди в розмірі 2 750 000,0 грн., оскільки вважає її позивачем не доведеною та необґрунтованою. Разом з тим, суд вважає, що моральна шкода, на користь позивача, має бути стягнута в розмірі 500 000,0 грн., що на думку суду, з урахуванням наданих та досліджених доказів, під час розгляду справи, враховуючи вимоги розумності та справедливості, є співмірною та відповідатиме, тим моральним стражданням, які були заподіяні позивачу. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.56 Конституції України, ст. ст. 3, 4, 12, 13,76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.2, 23; 1167, 1173; 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Прокуратура Запорізької області про відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та розкрадання музейної колекції зброї - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 500 000,00 грн. (п`ятсот тисяч гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 14 лютого 2020 року.

Суддя: Баруліна Т. Є.