Рішення № 87718422, 10.02.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/10106/19

2/310/911/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Івакіній Ю.П, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що 12.04.2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за договором та не сплачує грошові кошти, що підлягають оплаті за його умовами. Просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 19937,14 грн. та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Стаття 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Позивачем надано суду копію анкети-заяви від 12.04.2012 року у якій зазначено, що ОСОБА_1 ознайомившись з «Умовами та правилами надання банківських послуг», тарифами ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. У заяві зазначено, що своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку (а.с. 18).

Вказаною заявою, довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», умовами та правилами надання банківських послуг відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати відсотки за користування кредитом та повернути кредит (а.с. 19, 20-36).

Аналізуючи зазначені правові норми та надані суду докази, суд вважає, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» 12.04.2012 року укладено кредитний договір, який за правовою суттю є договором приєднання і містить всі необхідні умови цього виду договору.

Вказаним договором відповідачем взято на себе зобов`язання сплачувати відсотки за користування кредитом та повернути кредит.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача перед банком станом на 01.12.2019 року склала 19937,14 грн., у тому числі: заборгованість за тілом кредита 9393,22 грн., заборгованість за простроченим тілом кредита 9393,22 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 – 1439,75 грн., заборгованість за пенею 7678,59 грн. та заборгованість за судовими штрафами 1425,58 грн. (а. с. 7-17).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином, відповідно до закону та умов договору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні, встановлений строк (термін) то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором. Правила ст. 1048 ЦК України поширюються і на відносини за кредитним договором (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, грошові кошти видав відповідачу, але останній умови договору не виконує.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню загальна заборгованість за тілом кредита в сумі 9393,22 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 у розмірі 1439,75 грн..

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7678,59 грн. пені та 1425,58 грн. судових штрафів. З цього приводу слід зазначити наступне.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст. 549 ч. 1 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року по справі №6-2003 цс 15.

Суд вважає, що за таких обставин неустойка у вигляді штрафів і пені, нарахована за один і той же період, є одним і тим же видом цивільно-правової відповідальності, а тому є неправомірним їх одночасне застосування, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню тільки неустойка у вигляді пені в розмірі 7678,59 грн..

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 263-265, 280-282, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 6, 207, 526, 530, 546, 549, 626, 627, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст. 61 Конституції України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д) заборгованість у розмірі 18511,56 грн. та 2102,00 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя