Ухвала суду № 87718415, 05.02.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5694/18

1-кп/310/119/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 рокум. Бердянськ

Колегія суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Дністрян О.М.,

суддів Мариніна О.В. та Дубровської Н.М.

при секретарі Уставицькій Н.М.,

за участі прокурора Скуйбеда О.Л.,

представника потерпілого Карачун Н.М.,

захисника Перепелиця С.О.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду Запорізької області в режимі відео конференції з Дарницьким районним судом м. Києва матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120180801300001519 від 25.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, -

Встановила:

20.03.2019 року з Приморського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080130001519 від 25.05.2019р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, для розгляду відповідно до ухвали Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року.

До початку підготовчого судового засідання від захисника – адвоката Перепелиця С.О. надійшло клопотання про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018080130001519 від 25.05.2018 року за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України відносно ОСОБА_1 , посилаючись на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, виклад фактичних обставин є неповним, а формулювання обвинувачення є неконкретним, тобто зі змісту обвинувального акту вбачається, що при формулюванні обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, фактичні обставини, викладені не конкретно та неповно, при цьому, не встановлено та не зазначено час і місце скоєння злочинів, осіб причетних до вчинення злочинів, обставини за яких дані злочини було вчинено тощо. На його думку неконкретність обвинувачення виключає можливість прийняття матеріалів кримінального провадження до судового розгляду. Вважав, що обвинувальний акт із вказаними недоліками повинен бути повернутий прокурору. Також зазначив, що обвинувальний акт не містить відомостей про розмір витрат на залучення експерта, який залучався для проведення експертизи у даному кримінальному провадженні та на який наявне посилання у обвинувальному акті. Крім того, вважає, що реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст. 109 КПК України, а саме: найменування процесуальних дій не відповідає вказаним у Реєстрі: Пункти 1-2, 7-10, 43 – вказано назви процесуальних документів замість найменування процесуальних дій; П. 11 «Висновок експерта» – не с процесуальною діє, а може бути доказом у справі; не вказано час здійснення процесуальних дій, зокрема: П. 1-2, 7-10, 46-47 - внесення відомостей до ЄРДР, огляди місця події, повідомлення про завершення досудового розслідування проводяться у конкретний час (ч. 3 ст. 104 КПК України: Протокол складається зокрема з вступної частини, яка повинна містити відомості про місце, час проведення та назву процесуальної дії; П. 43 не вказано ні дати ні часу здійснення процесуальної дії.

В підготовчому судовому засіданні захисник своє клопотання підтримав, просив задовольнити та повернути обвинувальний акт прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Обвинувачений підтримав заявлене клопотання свого захисника.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого, оскільки на її думку обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, просила призначити справу до судового розгляду.

Представник потерпілого просила вирішити клопотання захисника про повернення обвинувального акту на розсуд суду.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, вислухавши думки учасників кримінального провадження, колегія суддів, вважає, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Перепелиця С.О. про повернення обвинувального акту прокурору підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Згідно ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити певні відомості, які перераховані в п.п. 1- 9 вказаної статті, зокрема: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як звернуто увагу в постанові Верховного Суду України (справа № 5-328кс16), важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Згідно положення п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якої кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 квітня 2008 року зазначив, що у контексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`яснення «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989р. у справі «Камасінські проти Австрії). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999р. у справі «Песільє та Сассі проти Франції»).

Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа, реалізує своє право на захист від пред`явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Системний аналіз норм кримінального та кримінального процесуального законів України регламентують, що виклад фактичних обставин справи – це формулювання фактичного складу діяння, тобто конкретний опис поведінки особи й інших юридичних фактів, які встановлено (процесуально доведено) та мають кримінально-правове значення й у системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину. Водночас таке формулювання не повинно містити абстрактних юридичних формулювань, безпосередньо вжитих у кримінальному законі, оскільки це буде не виклад фактичного складу злочину, а юридичне формулювання обвинувачення.

Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інше), але вказані вимоги КПК України не виконані належним чином.

Як вбачається з обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме, як зазначено, у скоєнні сприяння у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, та у складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Так, органом досудового розслідування вказано в обвинувальному акті, що:

- «На початку грудня 2012 року директор ТОВ «Газфаєр Інвест» ОСОБА_2 , виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою заволодіння грошовими коштами НАК «Нафтогаз України», ….. вирішив підбурити інженера ТОВ «Газфаєр Інвест» ОСОБА_1 , відповідальну особу за ведення технічного нагляду – інженера технічного нагляду ІІ категорії ОСОБА_3 та невстановленими слідством осіб ПАТ «Запоріжгаз», таким чином вступити з ними у злочинну змову»;

- «Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 , знаходячись у невстановленому слідством місці та час, підбурив інженера ТОВ «Газфаєр Інвест» ОСОБА_1 скласти та підписати завідомо неправдиві офіційні документи…»;

- «Продовжуючи свої злочинні дії, у грудні 2012 року, у невстановленому слідством місці та час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою, з метою приховання фактичних даних про обсяги робіт, ... вступили в змову з відповідальною особою за ведення технічного нагляду – інженером технічного нагляду ІІ категорії ОСОБА_3 , щодо складання і підписання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 завідомо неправдивих офіційних документів….»;

- «У період з 15 по 18 грудня 2012 року у невстановленому слідством місці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , сприяючи вчиненню ОСОБА_2 заволодіння коштами, належних НАК «Нафтогаз України», склали та підписали…»;

- «… В період часу з грудня 2012 року по лютий 2013 рік ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді інженера ТОВ «Газфаєр Інвест», виконуючи організаційно-розпорядчі функції, діючи з єдиним умислом, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи про виконання представниками ТОВ «Приморська будівельна компанія» частини обсягів робіт…., сприяючи у вчиненні злочину директором вказаного товариства ОСОБА_2 , тобто у заволодінні завідомо підробленого документу та заволодінні грошовими коштами НАК «Нафтогаз України»….»

Таким чином, органом досудового розслідування конкретно вказується особа – директор ТОВ «Газфаєр Інвест» ОСОБА_2 , якому відповідно до обвинувального акту сприяв ОСОБА_1 у вчиненні заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами НАК «Нафтогаз України».

Так, відповідно до ч. 5 ст. 27 КК пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

За змістом ч. 5 ст. 27 КК України, для визнання особи пособником повинен мати місце факт вчинення відповідних діянь цією особою та іншим співучасником, якому ця особа сприяє.

Згідно до ч. 2 ст. 29 КК України, організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 28 КК України, злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Разом із тим, у обвинувальному акті взагалі не зазначено ніяких відомостей щодо особи, якій, на думку сторони обвинувачення, сприяв ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, а саме: чи повідомлено про підозру особі, якій сприяв обвинувачений – ОСОБА_2 , про вчинення кримінального правопорушення, чи відносно цієї особи ухвалено обвинувальний вирок, чи кримінальне провадження відносно нього знаходиться на стадії досудового розслідування або судового розгляду.

Крім того, як зазначає орган досудового розслідування в обвинувальному акті:

- «…. ОСОБА_2 , знаходячись у невстановленому слідством місці та час, підбурив інженера ТОВ «Газфаєр Інвест» ОСОБА_1 скласти та підписати завідомо неправдиві офіційні документи…;

- «.. ОСОБА_1 , якому достовірно було відомо від ОСОБА_2 , що недостовірні дані у вказаних офіційних документах необхідні останньому для заволодіння коштами ... знаходячись у невстановленому слідством місці та час, склав та підписав офіційні документи, які передбачені Державними будівельними нормами...»;

- «... ОСОБА_1 внісши недостовірні дані до вказаних документів, видав їх невстановленій слідством особі…»;

- «Продовжуючи свої злочинні дії, у грудні 2012 року, у невстановленому слідством місці та час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ...»;

- «В період з 15 по 18 грудня 2012 року у невстановленому слідством місці ОСОБА_1 та ОСОБА_4 сприяючи вчиненню ОСОБА_2 заволодіння, коштами ... склали та підписали...»;

- «Вказані акти прихованих з робіт у грудні 2012 року у невстановленому слідством місці та час видані ОСОБА_1 головному інженер) проекту ОСОБА_5 для проведення перевірки...»;

- «В подальшому зазначені акти на закриття прихованих робіт у грудні 2012 року невстановленими слідством представниками ТОВ «ГазфаєрІ інцест» передані до ПАТ «Запоріжгаз»...».

Таким чином, колегія суддів вважає, що вищезазначена неконкретність та неповнота формулювання обвинувачення, на підставі якого обвинувальний акт у кримінальному провадженні направляється до суду, свідчить про те, що органом досудового розслідування не в повній мірі визначено коло обставин, що підлягають дослідженню під час судового розгляду та впливають на визначення правової кваліфікації даного кримінального правопорушення, що перешкоджає призначенню судового розгляду, під час якого передбачено оголошення обвинувального акту та роз`яснення суті обвинувачення, яке в такому формулюванні не може бути зрозумілим обвинуваченій особі, що тягне за собою порушення права на захист, оскільки обвинувальний акт є необхідним для підготовки до захисту.

Крім того, обвинувальний акт не містить відомостей про розмір витрат на залучення експерта, який залучався для проведення експертизи у даному кримінальному провадженні та на який наявне посилання у обвинувальному акті, а саме: «….згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №143/12-17 від 07.12.2017 майнова шкода НАК «Нафтогаз України» становить 3315589 гривень 20 копійок….». При цьому в обвинувальному акті зазначено, що під час досудового розслідування витрати на експертно-криміналістичні дослідження не понесені.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України, суд має розглядати провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Враховуючи викладене,колегія суддів приходить до висновку про неможливість призначення кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України

З огляду на викладене, клопотання захисника про повернення обвинувального акту для усунення недоліків є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 314-316, 372,376 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Клопотання захисника Перепелиця Сергія Олександровича про повернення прокурору обвинувального акту – задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120180801300001519 від 25.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України – повернути до Бердянської місцевої прокуратури.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя О.М. Дністрян

Суддя О.В. Маринін

Суддя Н.М. Дубровська