Рішення № 87717781, 20.02.2020, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/1139/19

провадження № 2/197/300/20

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Охнач О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,

розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих внаслідок несанкціонованого відновлення газопостачання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23.09.2019 р. звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків за несанкціоноване відновлення газопостачання у сумі 12340,59 грн. та судового збору у розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що відповідач, є побутовим споживачем послуг з розподілу природного газу, які надаються позивачем, вчинив порушення, а саме: здійснив самовільне відновлення газопостачання, що було виявлене під час перевірки об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , співробітниками позивача. Загальна сума збитків складає 12340, 59 грн.

Ухвалою судді від 22 жовтня 2019 року позовна заява прийнята судом до розгляду та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 34-36).

Позивач, представник позивача повідомлені у встановленому законом порядку про час та місце судового засідання, в судове засідання представник не з`явився, від нього надійшла заява, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував.

Відповідач повідомлявся про день та час місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч.11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив (тобто не з`явився без поважних причин), відзив до суду не подав. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав:

За письмової згоди позивача суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що сторони, їх представники не прибули в судове засідання і представник позивача заяв клопотання про розгляд справи за його відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

На підставі наданих позивачем суду доказів встановлено наступне:

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи в сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газорозподільної системи – це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі, для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність; Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Кодекс газотранспортної системи, кодекс газорозподільних систем, кодекс газосховища, кодекс установки LNG - правила експлуатації та доступу до газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG, що затверджуються Регулятором.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу», державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Відносини, які виникають між постачальником та споживачами, з урахуванням їх взаємовідносин з Операторами ГРМ регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1382/27827 (далі по тексту – Правила постачання).

Згідно до розділу ІІІ Правил постачання, підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є: наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об`єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу, який є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної поставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів.

У відповідності до п.п. 1.2. та 1.3. розділу І Типового договору розподілу природного газу, умови цього договору однакові для всіх споживачів та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРС. Даний договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього договором (акцептуванням договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання, оплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Згідно п. 11 розділу III Правил постачання, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за вільними цінами, крім ціни постачальника із спеціальними обов`язками, яка встановлюється відповідно до законодавства.

Відповідно до глави 4 розділу IX Кодексу ГРС, визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між операторами ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу з урахуванням вимог Кодексу ГРС та договору.

Як встановлено судом, Умови приєднання відповідачем ОСОБА_1 до Типового договору виконано. Фактом приєднання до умов Типового договору (акцептування договору) є фактичне споживання природного газу та його оплата. Вказаний факт підтверджується фінансовим станом особового рахунку відповідача, який додано до позовної заяви (а.с. 16-17).

Згідно розділу VIII Типового договору розподілу природного газу, відповідач зобов`язаний виконувати його умови, та несе передбачену законом відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків.

Пунктом 2.3. Типового договору розподілу природного газу передбачено, що, окрім договору, сторони зобов`язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГРС.

Згідно п. 3 гл. 5 розд. ІІІ Кодексу ГРС, власники газових мереж, у тому числі, побутові споживачі, згідно з актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, відповідають за експлуатацію цих мереж та їх складових, забезпечують належну їх експлуатацію, згідно з чинним законодавством, зокрема, Правил безпеки системи газопостачання, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119.

В Кодексі газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року, зазначено, що оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні, відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Пунктом 2 глави 1 розділу 6 Кодексу передбачено, що доступ споживачів, у тому числі, побутових споживачів, до газорозподільної мережі для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498. Згідно пункту 4 глави 3 розділу 6 Кодексу, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу.

В пункті 7 глави 3 розділу 6 Кодексу зазначено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, оплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідач є побутовим споживачем послуг з розподілу природного газу, які надаються АТ «оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», який є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» об`єкту, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , де, відповідно до технічної документації.

30 червня 2016 року за зазначеною адресою газопостачання було припинено методом опломбування крану опуску пломбою №С30097839, про що представниками ПАТ «Дніпропетровськгаз» було складено акт, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 (а.с.11).

24 грудня 2016 року працівниками позивача під час перевірки раніше відключених абонентів від системи газопостачання було встановлено, що за адресою відповідача здійснено несанкціоноване відновлення газопостачання. Про фіксування цього факту було складено акт № 113, в якому відповідач розписався особисто без заперечень та зауважень. Також було повторно припинено газоспоживання до помешкання відповідача шляхом опломбування опусків до газових приладів: ОП-пломбою С29721229, ГК-С29721228, ПГ-С31532542 (а.с.12,13).

29 грудня 2016 року на підставі акту про порушення комісією Широківської дільниці Нікопольського відділення АТ «Дніпропетровськгаз» з розгляду актів про порушення було проведено засідання та за результатом розгляду акту прийнято рішення про перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу згідно пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем за період з 30 червня 2016 року по 30 листопада 2016 року на суму 12 340,59 грн та складено акт-розрахунок від 29 грудня 2016 року на суму 12 340,59 грн та рахунок на оплату збитків від 29 грудня 2019 року на вищезазначену суму. Зазначені акт-розрахунок та рахунок були отримані відповідачем 29 грудня 2016 року особисто під підпис (а.с.14,15).

Розмір наданого позивачем розрахунку збитків відповідачем не спростовано. Сума збитків не сплачена.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини з відшкодування збитків.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 гл. 2 розділу ХІ Кодексу до порушень споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать, зокрема, несанкціоноване відновлення газоспоживання.

Згідно з п. 2 гл. 3 розділу ХІ Кодексу у разі виявлення оператором ГРМ несанкціонованого відновлення газоспоживання або використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу спожитий об`єм природного газу визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача за період з дня припинення газопостачання (або у разі попередньої перевірки відключеного стану - з дня такої перевірки, що має підтверджуватись відповідним актом перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України та інших нормативно-правових актів. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння змін його умов не допускається (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611-612 Цивільного кодексу України).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку, що майнові права позивача порушено, вимоги позивача ґрунтуються на нормах закону, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 530, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 81, 141, 247, 263, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «оператор газорозподільної системи» «Дніпропетровськгаз» збитки за несанкціоноване відновлення газопостачання у сумі 12 340 (дванадцять тисяч триста сорок) гривень 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «оператор газорозподільної системи» «Дніпропетровськгаз» судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Повний текст судового рішення складений 20.02.2020 року. Саме ця дата є датою ухвалення цього рішення.

Учасники справи (данні):

Позивач - Акціонерне товариство «оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03340920;

Представник позивача – Каряка Ростислав Володимирович, адреса для листування: АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

СУДДЯ О.В.ОХНАЧ