Рішення № 87717417, 05.02.2020, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/3710/19

Номер провадження 2/404/996/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В. за участі секретаря - Коноваленко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кропивницький до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , н/л ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, скасування реєстрації права проживання у службовому жилому приміщенні,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року заступник військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кропивницький звернувся до суду із позовом, яким просить визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та н/л ОСОБА_3 такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; просить скасувати реєстрацію права проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у службовому жилому приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги мотивує тим, що у зв`язку із проходження військової служби, рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 1463 від 08.12.2003, ОСОБА_1 , надано службову квартиру АДРЕСА_2 . На виконання, ОСОБА_1 видано ордер на службове жиле приміщення № 36 від 16.12.2003 року, а саме на двокімнатну квартиру, загальною площею 30,81 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на склад сім`ї 3 особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Одночасно із отриманням ордеру на службову квартиру, відповідач підписав зобов`язання, згідно умов якого, останній зобов`язується звільнити надану службову квартиру у разі звільнення із військової служби.

У подальшому, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 375 від 02.08.2010, ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас, у зв`язку з закінченням строку контракту. Наказом командира військової частини А0680 (по стройовій частині) № 167 від 16.08.2010, ОСОБА_1 , виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Кіровоградського ОМВК Кіровоградської області. Всупереч умовам підписаного відповідачем зобов`язання, останній не вивільнив спірну квартиру після звільнення з військової служби.

Обов`язок звільнити жиле приміщення визначений п. 2.19 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень № 577 від 06.10.2006 . Відповідно до вказаного вище пункту Інструкції - особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку і має вислугу менше ніж 20 років, підлягає виселенню зі службового житлового приміщення з усіма членами сім`ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Вислуга ОСОБА_1 складає 17 повних календарних років служби у Збройних Силах України. Водночас, наразі, згідно виписки з домової книги про склад сім`ї та прописку, за вказаною адресою зареєстрований також син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вважає, що відповідачі втратили право проживання у службовій квартирі АДРЕСА_2 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання та 28 листопада 2019 року клопотання сторони позивача про витребування доказів – задоволено. Витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 30, м. Київ ): інформацію щодо перетинання державного кордону за період з 2013 року по теперішній час: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця селище Дачне, місто Судак, Республіка Крим, громадянина України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Кіровським ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Відважне, Кіровського району Автономної Республіка Крим, громадянки України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Кіровським РВ ГУ МВС України в Криму, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; закрито підготовче засідання, справа призначена до судового розгляду.

12 грудня 2019 року начальником Головного центру обробки спеціальної інформації ОСОБА_5 на виконання вимог ухвали суду від 28 листопада 2019 року надано витребувану інформацію.

В судове засідання заступник військового прокурора Кіровоградського гарнізону та представник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кропивницький надали заяви про підтримання вимог та не заперечували щодо ухвалення заочного рішення. Представник позивача Міністерства оборони України в судове засідання не з”явилась, повідомлялась. Відповідачі до суду не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись, правом подачі відзиву на позовну заяву не скористалися. За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Зі згоди сторони позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо задоволення заявлених вимог частково, виходячи з наступного. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1311 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» однією з функцій, що покладаються на прокуратуру України є представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та ініших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 вищевказаної статті Закону передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Формою представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави або громадянина, про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Ч. 4 ст. 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Згідно п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням). При цьому, згідно вказаної вище статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Окрім того, відповідно до п.4 рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Стаття 17 Конституція України встановлює, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу. Прагнучі до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.

Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України «Про оборону України». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними у межах, визначених законодавством України.

Водночас на порушення вимог «Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.12.2016 № 744, Міністерство оборони України заходи представницького характеру з питань захисту інтересів держави в частині захисту державного житлового фонду в тому числі квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не здійснювали.

Пред`явлення військовим прокурором Кіровоградського гарнізону Південного регіону України даної позовної заяви в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький, як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, викликано винятково захистом порушених інтересів держави, в частині можливості виконати останньою зобов`язання забезпечити військовослужбовців та членів їх сімей службовими житловими приміщеннями під час проходження ними військової служби в межах визначених норм та порядку.

Так, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» військовою прокуратурою Кіровоградського гарнізону повідомлено суб`єкт владних повноважень - Міністерство оборони України про необхідність представництва військовою прокуратурою інтересів держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Кропивницький у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді (а.с. 45-46).

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 1416 від 26 листопада 2003 року, до числа службових Кіровоградської квартирно - експлуатаційної частини району (наразі КЕВ м. Кропивницький), віднесено квартири у будинку АДРЕСА_3 , до яких, зокрема, ввійшла спірна двокімнатна квартира АДРЕСА_4 , жилою площею 30,81 кв.м. (а.с. 13-17).

Спірна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до державного житлового фонду Міністерства оборони України та перебуває на балансі КЕВ м. Кропивницький.

Стаття 118 Житлового кодексу України передбачає, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної міської, районної в м. місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються як правило, окремі квартири.

Так, військовослужбовець ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А0680, що дислокується за адресою: АДРЕСА_5 . Кавалерійська, 9/11 АДРЕСА_6 13а.

У зв`язку із проходження військової служби, рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 1463 від 08.12.2003 року, ОСОБА_1 , надано службову квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 18, 19-20). На виконання вказаного рішення, ОСОБА_1 видано ордер на службове жиле приміщення № 36 від 16 грудня 2003 року, а саме на двокімнатну квартиру, загальною площею 30,81 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на склад сім`ї 3 особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 21).

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї (частини друга та третя статті 64 ЖК).

З огляду на це, право користування службовим жилим приміщенням члена сім`ї (або колишнього члена сім`ї) наймача є похідним від такого права останнього.

Одночасно із отриманням ордеру на службову квартиру, відповідач підписав зобов`язання, згідно умов якого, останній зобов`язується звільнити надану службу квартиру у разі звільнення із військової служби.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 375 від 02.08.2010, ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас у зв`язку з закінченням строку контракту.

Наказом командира військової частини А0680 (по стройовій частині) № 167 від 16.08.2010, ОСОБА_1 , виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Кіровоградського ОМВК Кіровоградської області (а.с. 27).

Всупереч умовам підписаного відповідачем зобов`язання, останній не вивільнив спірну службову квартиру після звільнення з військової служби.

Обов`язок звільнити жиле приміщення також визначений п. 2.19 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень № 577 від 06.10.2006 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до вказаного вище пункту Інструкції - особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку і має вислугу менше ніж 20 років, підлягає виселенню зі службового житлового приміщення з усіма членами сім`ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Вислуга ОСОБА_1 складає 17 повних календарних років служби у Збройних Силах України. Водночас, згідно виписки з домової книги про склад сім`ї та прописку, за вказаною адресою зареєстрований також син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 29, 103).

28.01.2016 року посадовими особами КЕВ м. Кропивницький було проведено перевірку житлових умов у наданих службових квартирах житлового фонду Міністерства оборони України. В ході даної перевірки встановлено, що колишній військовослужбовець ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю тривалий час, точну дату встановити не вдалось, фактично не проживає у спірній службовій квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 32).

Проведеними перевірками житлових умов від 14.08.2016, 02.02.2017, 14.03.2017, 05.07.2017 та 25.04.2019 встановлено аналогічні обставини.

08.02.2016 року рішенням житлової комісії військової частини А0680, ОСОБА_1 знято з квартирного обліку на одержання постійного житла в Кіровоградському гарнізону відповідно до діючого, на час прийняття вказаного рішення п. 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями № 737 від 30.11.2011 року (а.с. 28). Згідно листів Управління освіти Кіровоградської міської ради № 2698/1-01-09 від 12.07.2017 та № 640/1-01-09 від 28.02.2018, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сини ОСОБА_1 , в загальноосвітніх навчальних закладах міста Кропивницького в період з 2015 по 2017 рік не навчались (а.с. 38, 39).

Як вбачається і довідки №509 від 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 заборгованості на 01 листопада 2019 року по квартирній платі немає (а.с. 102).

Згідно Акту перевірки житлових умов та встановлення факту проживання (не проживання) від 26 листопада 2019 року посадовими особами КЕВ м. Кропивницький проведено перевірку та встановлено, що зі слів сусідів в даній квартирі АДРЕСА_4 ОСОБА_1 , який є основним квартиронаймачем з членами родини, не проживає більше 6 років. Протягом 6 років в службовій квартирі не з”являвся та не проживав (а.с. 104).

Відповідно до наданого 12 грудня 2019 року Адміністрацією Держприкордонслужби витягу, з наявної у базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України у період з 06.12.2014 року по теперішній час (12:00 06.12.2019 р.) громадяни України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснили виїзд 22.05.2018 року 23:15 та 23:16.

Стаття 71 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР) встановлює загальні правила збереження житлового приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

У відповідності до ст. ст. 6, 9 ЖК УРСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Рішенням Свропейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вищевказаної статті Конвенції визначено поняття «житло», яке не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, тобто існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'", військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Наказом Міністра оборони України № 577 від 06.10.2006 року затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень (далі -Інструкція), яка була чинною на момент виникнення спірних відносин.

Згідно з п. 2.1 Інструкції, військовослужбовцям та членам їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла надаються службові житлові приміщення. Службове житлове приміщення надається на час виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби.

Пункт 2.19 Інструкції вказує на те, що особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку і має вислугу менше ніж 20 років, підлягає виселенню зі службового житлового приміщення з усіма членами сім`ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю. Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду України у постанові по справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018 у якій, Верховний Суд вказав, що службове житло надається особі тимчасово, допоки з роботодавцем, який надав це житло, її пов`язують трудові правовідносини. Після їх припинення службове житло має бути повернене роботодавцю для того, щоб у ньому мали можливість проживати інші працівники.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати причини не проживання відповідачів понад шість місяців за зазначеною адресою неповажними, а відповідачів такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням, відтак позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню в цій частині. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Разом з тим, за наявності судового рішення про визнання особи такою, що втратила право користування службовим жилим приміщенням, яке набрало законної сили, та відповідно до ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, тому вимоги щодо скасування реєстрації права проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у службовому жилому приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у судовому порядку не потребується, а відтак в цій частині вимог небхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь військової прокуратури по 640,34 грн., з кожного, внесеного судового збору ( а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кропивницький до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , н/л ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, скасування реєстрації права проживання у службовому жилому приміщенні - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , н/л ОСОБА_3 такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні вимоги щодо скасування реєстрації права проживання відповідачів у службовому жилому приміщенні — відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь військової прокуратури по 640,34 грн., з кожного, судового збору. Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

заступник військового прокурора Кіровоградського гарнізону, місце знаходження : вул. Шевченка,3, м. Кропивницький, ЄДРПОУ не встановлено;

позивач: Міністерство оборони України, місцезнаходження: проспект Повітрянофлотський,6, м. Київ, ЄДРПОУ 00034022 ;

позивач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Кропивницького, місцезнаходження : м. Кропивницький, провул. Училищний, 8, ЄДРПОУ 08541051 ;

відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлено;

відповідач: н/л ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлено.

Повне судове рішення складено 06.02.2020 року

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда