Рішення № 87716924, 20.02.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6582/19

Пров. № 2/202/503/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 лютого 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: - Бєльченко Л.А.

при секретарі: - Гемай В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька», ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, зазначаючи, що 10.07.2019 року в місті Дніпрі на проспекті Слобожанському, біля е/о № 432 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі його, позивача, автомобіля «Hyundai I30», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля «DAF 95/360TI», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .. Постановою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.08.2019 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди. Позивач зазначив, що відповідно до висновку експертного дослідження автотоварознавця по визначення вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу № 147/19А від 05.09.2019 року розмір матеріального збитку, спричиненого пошкодженням автомобіля «Hyundai I30», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 36689,00 грн. Вартість вказаного висновку експерта становить 2000,00 грн. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «DAF 95/360TI», реєстраційний номер НОМЕР_2 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «СК «Галицька» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/0197252 від 22.02.2019 року. Відповідно до вказаного договору ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100 000,00 грн., розмір франшизи - 2000. Крім того, позивач зазначив, що ОСОБА_3 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_2 , у зв`язку з чим останній, як роботодавець має також відшкодовувати шкоду, заподіяну його працівником. У зв`язку з викладеним, позивач просив суд стягнути з ПрАТ СК «Галицька» на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 36689,54 грн. та судовий збір у розмірі 768,40 грн., а з відповідача ОСОБА_2 стягнути на його користь витрати на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу у розмірі 2000,00 та витрати за надання правової допомоги у розмірі 4000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача Філіповський В.В. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Галицька» в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав. Про розгляд справи повідомлений належним чином (а.с. 65).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав на адресу суду відзив на позов, у котрому заперечував проти позову з наступних підстав. Відповідач зазначив, що він не є належним відповідачем у цій справі, оскільки він не являється фізичною особою-підприємцем і у трудових відносинах з ОСОБА_3 ніколи не перебував. У зв`язку з цим просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог до нього (а.с. 26-28).

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду пояснення на позовну заяву, у котрих підтримав заперечення на позов, викладені відповідачем ОСОБА_2 у відзиві на позов та з урахуванням цього відзиву просив суд задовольнити позов частково, а справу розглянути за його відсутності (а.с. 57-58).

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.07.2019 року в місті Дніпрі на проспекті Слобожанському, біля е/о № 432 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Hyundai I30», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивач, та автомобіля «DAF 95/360TI», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 (а.с. 13).

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.08.2019 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 8).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено належний позивачеві автомобіль «Hyundai I30», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до висновку експертного дослідження автотоварознавця по визначення вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу № 147/19А від 05.09.2019 року розмір матеріального збитку, спричиненого пошкодженням автомобіля «Hyundai I30», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 36689,54 грн. (а.с. 9-12).

Вартість проведення вказаного експертного дослідження становить 2000,00 грн. (а.с. 14).

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «DAF 95/360TI», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Галицька» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/0197252 від 22.02.2019 року. Відповідно до умов вказаного полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100 000,00 грн.; розмір франшизи 2000 грн. (а.с. 29).

Відповідно до вимог частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У відповідності до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні ( страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму

(страхову виплату), а страхувальних зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну, третьої особи.

Відповідно до статті 29 цього Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та відповідних їм правовідносинам, суд вважає, що стягненню з відповідача ПрАТ «СК «Галицька» на користь позивача підлягає сума матеріальної шкоди у розмірі 34689,54 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 2000,00 грн.).

У постанові від 04.07.2018 року (14-176цс18) Великої Палати Верховний Суд дійшов наступного висновку: «У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдавав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності». Тому суд вважає, що стягнення з ПрАТ «СК «Галицька» розміру завданої внаслідок ДТП шкоди на користь позивача в межах суми страхового відшкодування є правильним.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу у розмірі 2000,00 грн. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_3 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах зі ОСОБА_2 та виконував свої трудові (службові) обов`язки. Натомість останній заперечує вказану обставину та відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 навіть не є суб`єктом підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для стягнення зі ОСОБА_2 на користь позивача витрат на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу у розмірі 2000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує з відповідача ПрАТ «СК «Галицька» на користь позивача судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Стосовно заявлення позивачем вимоги про відшкодування йому витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем на підтвердження здійснених витрат на правову допомогу надано лише договір про надання правової допомоги та копію квитанції про сплату ним адвокатові Філіповському В .В. грошових коштів у розмірі 4000,00 грн. (а.с. 15, 41-43).

Розділом 7 укладеного між позивачем та адвокатом Філіповським В.В. договору про надання правової допомоги визначено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує захиснику винагороду згідно актів виконаних робіт.

Натомість ані позивачем, ані його представником не надано жодного акту виконаних робіт із зазначенням розрахунку вказаних витрат та роботи, виконаної адвокатом, та часу, витраченого адвокатом; разом з першою заявою по суті спору позивачем не надано попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат із зазначенням здійснених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. Разом з тим, у поданій позовній заяві позивачем зазначений попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, котрий складався лише із судового збору у розмірі 768,40 грн.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для відшкодування позивачеві витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладений у постанові від 12.11.2019 (справа № 904/4494/18).

Керуючись ст. 4,5,10,13,81,89,259-263,265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 22, код ЄДРПОУ 22186790) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на відшкодування матеріальної шкоди 34689 (тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) грн.. 54 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бєльченко Л.А.