Ухвала суду № 87716618, 20.02.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1741/20

Провадження № 1-кс/201/754/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого – слідчого судді Шелестова К.О.

з секретарем судового засідання – Єременко М.В.

за участю: прокурора – Іпатова О.В.

підозрюваного – ОСОБА_1

захисника – адвоката Скалецького В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпро, внесене під час досудового розслідування кримінального провадження № 12020040650000398 від 18.02.2020 року, клопотання слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Мирошниченко Л.В., погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Іпатовим О.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що 18.02.2020 року о 15 год. 20 хв. працівник правоохоронного органу ОСОБА_2 , котрий призначений на посаду 27.01.2020 року наказом Департаменту патрульної поліції №70 о/с від 27.01.2020. Перебуваючи за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв, біля буд. 11, і рухаючись на службовому автомобілі «TOYOTA PRIUS» д.н.з. НОМЕР_1 , по автомобільній дорозі, побачив як ОСОБА_1 , стояв по середині проїжджої частини, під`їхавши до останнього, попрохав щоб ОСОБА_1 , звільнив проїжджу частину, однак останній почав безпричинно та грубо виражатися нецензурною лайкою в бік поліцейських, керуючись п. 2 ст. 18, ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», та у відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», ОСОБА_2 , приступив до виконання своїх службових обов`язків, а саме: повідомив законні вимоги ОСОБА_1 та зауваження і вимагав припинити свої протиправні дії.

В зв`язку з не виконанням законних вимог, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_2 відповідно до ст. 42 Закону України «Про національну поліцію» застосував фізичну силу, про застосування котрої відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про національну поліцію» попередив ОСОБА_1 , про застосування щодо нього фізичної сили, а саме в порядку передбаченому ч. 2 ст. 43 Закону України «Про національну поліцію».

Після чого ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що перед ним перебуває працівник поліції в форменому одязі, при виконані функціональних обов`язків, продовжуючи чинити опір почав нецензурно виражатися та погрожувати застосувати фізичне насилля до останнього.

Перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що перед ним знаходиться представник правоохоронного органу ОСОБА_2 , котрий перебуває на виконанні своїх прямих службових обов`язків та діє в порядку передбаченому п. 2 ст. 18, ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи всій раптово виниклий злочинний умисел направлений на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень спричинив ОСОБА_2 ушкодження, у вигляді: надрив капсули першого (великого) пальця правої руки.

Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Даний факт 18 лютого 2020 року був внесений до ЄРДР за № 12020040650000398, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

18 лютого 2020 року ОСОБА_1 , згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.02.2020 року, було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, і того ж дня останнього повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 345 КК України.

На підставі вищезазначеного, в клопотанні ставиться питання про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з тим, що підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення середньої тяжкості, за яке передбачене максимальне покарання у виді п`яти років позбавлення волі, може вплинути на потерпілого і свідків у цьому кримінальному провадженні, ухилитися від явки до органу досудового розслідування або суду, раніше був повідомлений про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, вчинив інкриміновані йому суспільно-небезпечні дії із застосуванням насильства, що свідчить про наявність достатніх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_1 іншого більш м`якого виду запобіжного заходу.

Прокурор Іпатов О.В. у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 і його захисник – адвокат Скалецький В.А. у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання про обрання підозрюваному найбільш суворого виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість поданого клопотання і недоведеність прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б обґрунтовували застосування до підозрюваного ОСОБА_1 цього запобіжного заходу, у зв`язку із чим, враховуючи особу підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, просили застосувати до останнього менш суворий вид запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання, суд, враховуючи необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищувати, сховати або спотворювати будь-яку з речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з вимогами ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При цьому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено підстави для застосування запобіжного заходу, до яких відносяться: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий або прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам або ризику, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав, які б свідчили про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує наступні обставини.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, про що свідчать наступні докази, зокрема, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 18 лютого 2020 року, протокол допиту потерпілого ОСОБА_2 від 18 лютого 2020 року, довідка з лікарні про виявлені у потерпілого тілесні ушкодження, протокол допиту потерпілої ОСОБА_3 від 18 лютого 2020 року, довідка з лікарні про виявлені у останньої тілесні ушкодження, протокол допиту свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 від 18 лютого 2020 року, які підтвердили викладені у клопотанні обставини спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень працівникам правоохоронного органу.

Також, на думку суду, доведеним є ризики, передбачені п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення середньої тяжкості, санкція якого передбачає максимальне покарання у виді п`яти років позбавлення волі, вчинив інкриміновані йому суспільно-небезпечні дії стосовно працівників правоохоронного органу із застосуванням насильства, в ході досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні ще не зібрані всі процесуальні докази винуватості підозрюваного ОСОБА_1 , зокрема, допитані ряд свідків сторони обвинувачення, не вилучені необхідні документи, а також не проведені судово-медичні експертизи стосовно потерпілого, внаслідок чого, ОСОБА_1 має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно вплинути на потерпілого, свідків і експертів у цьому кримінальному провадженні, раніше повідомлявся про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК України, що вказує на його можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення.

При цьому, стороною обвинувачення не доведено належним чином наявність ризику, передбаченого пунктом 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, суд також враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, вік і стан його здоров`я ОСОБА_1 , міцність його соціальних зв`язків, наявність на утриманні малолітньої дитини, а також наявність постійного місця проживання.

В той же час, з урахуванням всіх вищезазначених обставин, на підставі досліджених доказів, суд доходить до висновку про недостатність застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, які на даний час не зможуть ефективно запобігти вищезазначеним встановленим судом ризикам, зазначеним у клопотання, в той же час, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у повній мірі забезпечить виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 процесуальних обов`язків під час досудового розслідування і зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв`язку із чим, клопотання сторони обвинувачення з цих підстав визнається судом обґрунтованим і таким, що може бути задоволено у повному обсязі.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість кримінального правопорушення, а також обставини, передбачені ст. 178 КПК України, незважаючи на вчинення злочину із застосуванням насильства, суд вважає за можливе визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, які будуть на нього покладені у разі внесення ним застави. У зв`язку з цим, а також враховуючи положення п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 42 040,00 гривень, оскільки застава у меншому розмірі не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і саме такий розмір застави є необхідним і достатнім у даному випадку.

Крім того, на підставі ст. 206 КПК України, з метою забезпечення дотримання прав людини, суд також вважає за необхідне вжити заходів, передбачених пунктами 1-3 частини 6 цієї статті, з огляду на заяви підозрюваного ОСОБА_1 щодо застосування до нього насильства під час затримання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Мирошниченко Л.В., погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Іпатовим О.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» строком на 60 (шістдесят) днів, з моменту його фактичного затримання, тобто 15.20 години 18 лютого 2020 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою є 17 квітня 2020 року.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_1 або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 42040,00 грн. (сорок дві тисячі сорок гривень), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до суду або до слідчого чи прокурора, у провадженні яких перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Зобов`язати слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Мирошниченко Л.В. та прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Іпатова О.В. забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві останнього, та за наявності підстав вжити заходів для забезпечення його безпеки згідно із законодавством.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя К.О. Шелестов