Вирок № 87715562, 20.02.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Шелестова К.О.

з секретарем: Єременко М.В.

за участю: прокурора – Білень А.І.

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2

захисника – адвоката Раєвського В.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 192/504/18 (пр. № 1-кп/201/450/2019), відомості про яке 27 лютого 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040570000126, стосовно:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ташкент Республіки Узбекистан, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, раніше судимого: 03 квітня 2018 року вироком Козельщинського районного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, від відбування якого, звільнений на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком два роки, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Хутірське Петриківського району Дніпропетровської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Хутірське Петриківського району Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, раніше судимого: 06 листопада 2018 року вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді семи років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України;

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , 26 лютого 2018 року приблизно о 10.00 годині, з корисливих спонукань, з метою особистої наживи, маючи умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, вступив у попередню змову з обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , запропонувавши останнім здійснити крадіжку чужого майна спільно для досягнення єдиного злочинного результату, а саме отримання наживи та отримав від останніх згоду.

Так, реалізуючи спільний злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_3 26 лютого 2018 року приблизно о 11.00 годині, перебуваючи у смт. Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області, домовився з ОСОБА_4 про надання останнім йому послуг перевізника за грошову винагороду, тим самим, підшукав для здійснення автомобіль «Ford Transit», державний номерний знак НОМЕР_1 , як засіб для приїзду на місце злочину всієї групи осіб так і від`їзду з місця скоєння злочину з викраденим майном усіх учасників.

Того ж дня, 26 лютого 2018 року приблизно о 15.00 годині на автомобілі «Ford Transit», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , маючи умисел на таємне повторне викрадення чужого майна, із корисливих спонукань та з метою наживи, за попередньою змовою групою осіб з обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , приїхали до мосту розташованого в с. Маяк Солонянського району Дніпропетровської області, (на відстані 0,2 км) на км 30+484 на автомобільній дорозі загального тестування місцевого призначення О041703 Якимівка-Сурсько-Михайлівка, де реалізовуючи спільний злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_5 вказав своїм співучасникам обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на об`єкт викрадення, а саме на металеву конструкцію вказаного мосту, допоміг вивантажити з автомобіля знаряддя скоєння злочину - газозварювальне обладнання та, враховуючи попередню домовленість з останніми, залишився в автомобілі з водієм чекати їх з викраденим майном.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_2 спустились із знаряддями скоєння злочину до низу мосту, де, впевнившись, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає і вони залишаються таємними для оточуючих, реалізовуючи спільний злочинний умисел, демонтували металеві конструкції за допомогою газозварювального обладнання, а саме: фрагмент квадратної металевої балки розміром 0,30*0,22 см, довжиною 2,30 метри, фрагмент квадратної металевої балки 0,30*0,22 см, довжиною 2.90 метр, фрагмент квадратної металевої балки 0,30*0,22 см, довжиною 1.35 метри, металеві кутки розміром 0.5*0.5 метри, довжиною приблизно 0.75 метри в кількості 10 штук, металевий куток розміром 0,5*0,5 метри, довжиною 0,95 метрів, металеві кутки розміром 0,5*0,5 метри, довжиною 0.65 метри в кількості три штуки, металевий куток розміром 0,5*0,5 метри, довжиною 1 метр, загальною вагою 580 кілограм, які належать балансоутримувачу мосту, департаменту житлово–комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, чим завдали останньому матеріальну шкоду, яка, згідно висновку судово–товарознавчої експертизи № 1328 від 23 березня 2018 року, становить 7 540 гривень 00 копійок.

Але обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_2 при здійсненні вказаного злочину були помічені працівниками поліції, та затримані що завадило їм довести свої злочинні дії до кінця.

Таким чином, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 здійснили замах на умисне викрадення вище вказаного майна групою осіб за попередньою змовою, але не змогли довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані працівниками поліції на місці скоєння злочину.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнали у повному обсязі та підтвердили фактичні обставини щодо вчиненого ними діяння та викладених у обвинувальному акті.

Враховуючи те, що обвинувачені та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинувачених:

- ОСОБА_1 у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України;

- ОСОБА_2 і ОСОБА_2 у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України;

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_2 , а також ролі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення:

- ОСОБА_1 , який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, свою вину визнав у повному обсязі і щиро розкаявся у скоєному, на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення до кримінальної відповідальності не притягався, при цьому, ці обставини на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом`якшують його покарання. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, однак, зі звільненням останнього від відбування покарання з випробувальним терміном, в порядку передбаченому ст. 75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, його конкретним обставинам і наслідкам, ступеню здійснення злочинного наміру і причинам, з яких кримінальне правопорушення не було закінчено до кінця, ролі обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення і даним про його особу, який свою вину визнав повністю і щиро розкаявся у скоєному, на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення був не судимий, в той же час, ніде офіційно не працевлаштований і не має постійного доходу, після вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, вчинив ще декілька кримінальних правопорушень, що встановлено вироками судів, які набрали законної сили, а також обставинам, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 і відсутністю таких, що його обтяжують, а отже, сукупність усіх зазначених даних свідчить про недоцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, пов`язаного з реальним його відбуванням, в той час, як призначення покарання у виді позбавлення волі із подальшим звільненням від його відбування з випробуванням є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також буде відповідати принципам справедливості, розумності і достатності;

Також, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 03 квітня 2018 року вироком Козельщинського районного суду Полтавської області був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений з випробувальним терміном на два роки, при цьому, вчинив інкриміновані йому суспільно-небезпечне діяння у цьому кримінальному провадженні до винесення зазначеного вироку суду, у зв`язку з чим, суд вважає за потрібне визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, враховуючи, що цим вироком суду також визначено звільнення обвинувачення від призначеного йому покарання з випробуванням;

- ОСОБА_2 , який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий відповідно до ст. 89 КК України, свою вину визнав у повному обсязі і щиро розкаявся у скоєному, при цьому, ці обставини на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом`якшують його покарання. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, однак, зі звільненням останнього від відбування покарання з випробувальним терміном, в порядку передбаченому ст. 75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, його конкретним обставинам і наслідкам, ступеню здійснення злочинного наміру і причинам, з яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, ролі обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення і даним про його особу, який свою вину визнав повністю і щиро розкаявся у скоєному, в той же час, офіційно не працевлаштований і не має постійного доходу, а також обставинам, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 і відсутністю таких, що його обтяжують, а отже, сукупність усіх зазначених даних свідчить про недоцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, пов`язаного з реальним його відбуванням, в той час, як призначення покарання у виді позбавлення волі із подальшим звільненням від його відбування з випробуванням є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також буде відповідати принципам справедливості, розумності і достатності;

- ОСОБА_2 , який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення свою вину визнав у повному обсязі і щиро розкаявся у скоєному, при цьому, ці обставини на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом`якшують його покарання. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, однак не в максимальному його розмірі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, конкретним його обставинам і наслідкам, ступеню здійснення злочинного наміру і причинам, з яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, ролі обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення і даним про його особу, який свою вину визнав у повному обсязі і щиро розкаявся, на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення до кримінальної відповідальності не притягався, однак не працевлаштований і не має постійного джерела доходу, після вчинення цього кримінального правопорушення, був засуджений вироком суду за вчинення іншого тяжкого кримінального правопорушення проти власності, що свідчить про його сталу злочинну поведінку, а також обставинам, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 і відсутністю таких, що його обтяжують, а отже, сукупність всіх цих обставин свідчить про недоцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, не пов`язаного з реальним його відбуттям або застосування до останнього положень ст. 69 КК України, при цьому, призначення саме такого покарання у виді позбавлення волі є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення останнім нових злочинів, а також буде відповідати принципам справедливості, розумності і достатності.

Також, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 06 листопада 2018 року вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області був засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді семи років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, при цьому, вчинив інкриміноване йому суспільно-небезпечні діяння у цьому кримінальному провадженні до винесення зазначеного вироку суду, у зв`язку з чим, суд вважає за потрібне визначити ОСОБА_2 остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Також, представником потерпілої сторони Горя С.П. було подано цивільний позов про стягнення з обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 1 507 540 грн., однак, суд вважає за необхідне залишити цивільний позов без розгляду для його уточнення і подачі в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення призначеного цим вироком покарання, більш суворим покаранням, призначеним вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2018 року у виді чотирьох років позбавлення волі, остаточно визначивши ОСОБА_1 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, а також виконає покладені на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, а також виконає покладені на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення призначеного покарання, більш суворим покаранням, призначеним вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2018 року у виді семи років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, остаточно визначивши ОСОБА_2 покарання у виді семи років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з дня набрання цим вироком суду законної сили.

На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, зарахувати у строк призначеного ОСОБА_2 цим вироком суду покарання, строк відбутого ним покарання за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2018 року.

Речові докази - мобільні телефони «Lenovo S 60-a», «Samsung DUOS GT – C3321», «Samsung DUOS GT – E2125» - повернути їх власникам; дві пластикові пляшки з рідиною, які зберігаються у камері зберігання речових доказів Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція № 000112) – знищити.

Цивільний позов представника департаменту житлово–комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації Горя С.П. до Чекушкіна Дмитра Олександровича, ОСОБА_2 і ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди у сумі 1 507 540 грн. – залишити без розгляду для його уточнення і подачі в порядку цивільного судочинства.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: К.О. Шелестов