
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2020 року м. Мукачево Справа №303/286/20
2/303/594/20
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого – судді Кость В.В.
секретар судового засідання Немеш Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу
за позовом Мукачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Мукачівської міської ради
до відповідача ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне некомерційне підприємство «Мукачівська центральна районна лікарня»
про стягнення коштів на відшкодування витрат на стаціонарне лікування,
ВСТАНОВИВ:
Мукачівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Мукачівської міської ради звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 22305,78 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про наявність права на відшкодування вищевказаної суми коштів у зв`язку з проходженням потерпілою ОСОБА_2 стаціонарного лікування в хірургічному відділенні №1 КНП «Мукачівська центральна районна лікарня» внаслідок вчинення відповідачем відносно неї злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.
Нормативно – правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст. 1206 Цивільного кодексу України.
Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву не подав та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не висловив.
З урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.
Судом встановлено, що на підставі ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 лютого 2018 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України в зв`язку з дійовим каяттям.
Відповідно до частини 6 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на зазначене, обставини щодо правових наслідків дій ОСОБА_1 , стосовно якого постановлено ухвалу про звільнення від кримінальної відповідальності, в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою є встановленими та такими, що не підлягають доказуванню у даній справі.
Як свідчать матеріали справи (інформаційна довідка КНП «Мукачівська центральна районна лікарня» від 15.01.2020) ОСОБА_2 , 1942 року народження, знаходилася на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні №1 з 30.11.2017 року по 29.1.12.2017 (всього 29 ліжко-днів), вартість лікування – 22305,78 гривень.
Таким чином, закладом охорони здоров`я на лікування потерпілої від злочину було витрачено 22305,78 гривень.
Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи суд виходить з того, що згідно з положеннями ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини 3 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 встановлено, що поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Відповідно до частин 1, 3 статті 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.95 року N 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжкодня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.
Постановою Кабінету міністрів України від 16 липня 1993 року № 545 затверджено Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання ( далі Порядок).
У відповідності до п. 2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілому, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.
За змістом відповіді КНП «Мукачівська центральна районна лікарня» від 15.01.2020 вбачається, що ОСОБА_2 дійсно перебувала на стаціонарному лікуванні, вартість перебування у лікарні склала – 22305,78 гривень (а.с.9).
У відповідності до частини 7 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, яка не пред`явила цивільний позов в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
Доказів звернення з даним цивільним позовом та його вирішення у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1 чт. 286 КК України суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджений доказами, а тому підлягає до задоволення повністю.
З урахуванням ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
УХВАЛИВ:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Мукачівської міської ради (р/р 3141254400703 Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації бюджету 240060300) кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 22305,78 гривень (двадцять дві тисячі триста п`ять гривень 78 копійок).
3. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави суму 2102 гривні (дві тисячі сто дві гривні) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
6. Позивач: Мукачівська місцева прокуратура (89600 м.Мукачево, вул.Толстого, 15) в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Мукачівської міської ради (89600 м.Мукачево, пл.Духновича, 2, код ЄДРПОУ 40169379).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне некомерційне підприємство «Мукачівська центральна районна лікарня» (89600, м. Мукачево, вул. Пирогова Миколи академіка,8-13, код ЄДРПОУ 01992831).
Суддя В.В. Кость
Судове рішення № 87715110, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 20.02.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 303/286/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: