Рішення № 87714772, 17.02.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/7181/19

Провадження № 2/242/409/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 16.12.2019 року звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, мотивована тим, що він з 18.05.2009 року по 05.07.2019 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на відокремленому підрозділі «шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля». Наказом № 1029-К від 12.07.2019 року його було звільнено за станом здоров`я, відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної одноразової допомоги за багаторічну працю. Відповідач заборгував йому заробітну плату, яку не виплатив до теперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство. В подальшому позивач надав уточнення позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 60 885 грн. 06 коп., середній заробітку за час затримки розрахунку по день винесення рішення.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20.12.2019 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20.12.2019 року клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору задоволено.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю та просить суд слухати справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги визнаються частково, а саме заборгованість відповідача перед позивачем складає 60 885 грн. 06 коп., яка складається з суми допомоги по непрацездатності – 6 237 грн. 02 коп. та вихідної допомоги при звільненні за станом здоров`я та за багаторічну працю – 54 648 грн. 04 коп. Крім того, ОСОБА_1 був звільнений за станом здоров`я, відповідно п. 2 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення позивач не працював, він був звільнений через профспілку без його участі. Вимога від позивача про розрахунок надійшла до відповідача 15.11.2019 року, тому строк для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку є 15.11.2019 року (дата надходження заяви про розрахунок). Таким чином термін невиплати кінцевого розрахунку з позивачем слід рахувати з 15.11.2019 року (дата надходження заяви про розрахунок) по 13.12.2019 року (дата подачі позову), що є 21 робочий день. Середній заробіток за час затримки розрахунку складає 8 861,58 грн. Просять суд позовні вимоги задовольнити частково, в частині стягнення невиплаченої суми, яка підлягала виплаті підприємством при звільненні, у сумі 60 885 грн. 06 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 8 861 грн. 58 грн.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

З матеріалів справи, вбачається, що згідно запису № 32 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 18.05.2009 року прийнято до ВП «Шахта «Котляревська (Росія)» «ДП «Селидіввугілля» машиністом гірничих виїмкових машин 5-го розряду з повним робочим днем під землею, відповідно до наказу № 563к від 18.05.2009 року.

Згідно запису № 36 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 05.07.2019 року звільнено за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я з виплатою одноразової допомоги за багаторічну працю, відповідно до наказу № 1029к від 12.07.2019 року.

Як вбачається з довідки № 04-22/313 від 27.01.2020 року, виданої ВП «Шахта «Котляревського» ДП «Селидіввугілля», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 421 грн. 98 коп. Станом на 27.01.2020 р. не виплачена : вихідна допомога при звільненні за станом здоров`я та допомога за баготорічну працю у сумі 54 648 грн. 04 коп.; лист непрацездатності за рахунок ФСС - 12436 грн. 30 коп.; лист непрацездатності за рахунок підприємства – 6237 грн. 02 коп., всього 73 321 грн. 36 коп.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Суд, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, вважає їх такими, що підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 60 885 грн. 06 коп., що складається з не виплаченої вихідної допомоги при звільненні за станом здоров`я та допомоги за багаторічну працю у розмірі 54 648 грн. 04 коп., та лист непрацездатності за рахунок підприємства у розмірі 6 237 грн. 02 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що строк розрахунку середнього заробітку за час затримки необхідно рахувати з дня пред`явлення роботодавцю вимоги про розрахунок, а саме 15.11.2019 року по день подачі позову, оскільки позивач звернувся до роботодавця з вимогою про надання йому довідки про заборгованість по заробітній платі та довідки з зазначення середньоденної заробітної плати. Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпП України середній заробіток стягується на користь позивача за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд встановив до наступне.

Згідно довідки № 04-22/313 від 27.01.2020 року, виданої ВП «Шахта «Котляревського» ДП «Селидіввугілля», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 421 грн. 98 коп.

Згідно листа N 78/0/206-18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» кількість робочих днів позивача з 05.07.2019 року (день звільнення) по 17.02.2020 року (день ухвалення судового рішення) виходячи із зазначеного листи складає 157 днів, тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 66 250 грн. 86 коп. з розрахунку 421 грн. 98 коп.(середньоденна заробітна плата) Х 157 (кількість робочих днів з дня звільнення по день ухвалення рішення).

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, від сплати судового збору звільняються.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачу ухвалою суду від 20.12.2019 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення, та враховуючи що позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з відповідача стягнуто, а саме у розмірі 66 250 грн. 86 коп., тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., згідно до ставки судового збору передбаченої Законом України «Про судовий збір» в редакції на час звернення позивача до суду (16.12.2019 р.).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232, 237-1, 264, 430 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до ДП «Селидіввугілля» (знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, б.41, ЄДРПОУ 33426253) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_3 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 60 885 (шістдесят тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 06 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 66 250 (шістдесят шість тисяч двісті п`ятдесят) грн. 86 коп.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код ЄДРПОУ 33426253) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Владимирська