Рішення № 87714181, 10.02.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/933/19

2/264/137/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2020 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О. , при секретарях судового засідання Черноусові В.С., Ткачук Г.В., позивачки ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про припинення права останньої на частку в спільному майні.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що їй належить 39/50 частин, а відповідачці – 11/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідачка своєю частиною будинку не користується, не дбає про нього, внаслідок чого руйнуються конструктивні несучі елементи будинку. У зв`язку з тим, що частка відповідачки є незначною, відповідачка не погоджується на продаж своєї частини будинку, позивачка просить припинити право ОСОБА_3 на 11/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на визнати за позивачкою право власності на вказану частину. Припинення права відповідачки на свою частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди, оскільки відповідачка є власником земельної ділянки та 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Звонарьов В.В. підтримали свої позовні вимоги, просила задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, пояснила, що користується своєю часткою будинку, вона пенсіонерка і позбавлення її права власності на вказану частку завдасть їй істотної шкоди, оскільки вона має намір займатись городництвом та користуватись будинком і літній період часу. В її частині будинку дві кімнати, пічне опалення, будинок побілений, є необхідні меблі, будинок придатний для проживання. Наміру продавати будинок вона не має, вважає, що позивачка хоче в незаконний спосіб заволодіти її частиною будинку.

Допитані в судовому засіданні свідки з боку сторони позивача пояснили наступне.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що сторони – його сусідки. У дворі будинку ОСОБА_3 він був кілька років тому, всередині будинку він також був вже давно і тому не знає, що там відбувається. Припустив, що ОСОБА_3 доглядає за будинком, але коли він вдома, він її не бачив, до того ж огорожа, яка розділяє його будинок від будинку сусідів – цільна металева і через неї він бачить тільки сад ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що є невісткою позивачки та постійно проживає в будинку АДРЕСА_1 . Відповідачка своєю частиною будинку не займається, земельною ділянкою за призначенням не користується, дах потребує ремонту, будинок не опалюється, що призводить руйнування стін в будинку позивачки, відповідачка на прохання, зауваження та пропозиції з продажу будинку не реагує. З нею постійно виникають конфлікти, що унеможливлює сумісне користування власністю.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він - чоловік позивачки, з відповідачкою в них загальна територія, де розташований будинок, співвласниками якого є сторони. Зазначив, що ОСОБА_3 будинком не займається, не ремонтує дах, від чого він руйнується, тече та псує і частину будинку позивачки, в її частині будинку пічне опалення, яке також не функціонує. Оскільки між сторонами постійно виникають сварки, сумісне користування власністю не можливо.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з нормами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником 39/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними побудовами, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24.11.2001 року. (а.с.9)

Відповідачка ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом є власником 11/50 частин жилого будинку АДРЕСА_1 з належними до цієї частки надвірними будівлями та спорудами. (а.с. 39)

Судом встановлено і підтверджується сторонами, що кожна із сторін окремо користується своєю часткою, земельні ділянки поділені огорожами, як у позивачки, так у відповідачки маються окремі входи до подвір`я та будинку.

Відповідно до ст.. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Саттею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 319 ЦК України зазначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ст.. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

На виконання вимог закону позивачкою ОСОБА_1 12.04.2019 року були внесені грошові кошти на депозит суду в сумі 31000 грн. Вказана сума була зазначена в інформаційній довідці про оцінку частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яка була надана позивачкою при зверненні до суду. (а.с. 17)

Відповідачка в свою чергу надала суду звіт про незалежну оцінку майна, відповідно до якого ринкова вартість 11/50 частин будинку АДРЕСА_1 складає 108942 грн. (а.с. 68)

У зв`язку з виникненням спору в визначенні вартості майна, судом за клопотанням представника позивачки було призначено судову оціночно-будівельну експертизу, за висновком якої від 06 листопада 2019 року ринкова вартість будинку АДРЕСА_1 на момент проведення експертизи складає 65310 грн. (а.с. 148-156)

22 січня 2020 року позивачкою ОСОБА_1 на депозит суду було внесено ще 34310 грн., що, з урахуванням раніше внесених грошових коштів, відповідало вартості майна, визначеної експертизою. (а.с. 165)

В судовому засіданні позивачка та її представник наполягали на тому, що сумісне користування майном не можливе, оскільки відповідачка майном фактично не користується, будинок та земельна ділянка в занепаді, відповідачка має у власності земельну ділянку та частину квартири, тому припинення її права у спільній власності не завдасть їй істотної шкоди. На підтвердження своїх доводів надали суду ксерокопії фотознімків, де зафіксований загальний вигляд земельної ділянки та будинку.

Вказані фотознімки не можуть бути використані судом як доказ, оскільки з них не вбачається коли саме ці фото були зроблені, який це будинок та подвір`я та де вони розташовані.

Акт № 957 від 26.12.2018 року (а.с. 10 ) про непроживання відповідачки в будинку не є підставою для припинення права власності. Відповідачка в судовому засіданні зазначила, що користується будинком у літню пору року, тому цілком логічним є той факт, що на момент складання акту в грудні 2018 року відповідачки в спірному будинку не було.

Пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 суд сприймає критично, оскільки 1) свідок ОСОБА_6 є чоловіком позивачки і свою промову в судовому засіданні розпочав з того, що йому відомі пояснення, надані суду сторонами, надав пояснення аналогічні поясненням позивачки; 2) свідок ОСОБА_5 є невісткою позивачки, проживає в будинку АДРЕСА_1 і в своїх поясненнях зазначила, що вона зацікавлена у розгляді справи. Тому дані обставини свідчать про заінтересованість допитаних осіб в результатах вирішення спору на користь позивачки.

Пояснення свідка ОСОБА_4 ґрунтувались здебільшого на припущеннях, крім того він не зміг підтвердити стан будинку ОСОБА_3 ..

Доводи позивачки з приводу встановлення паркану по периметру земельної ділянки, в тому числі і на стороні відповідачки, неналежного технічного стану будинку, фундаменту, стелі, даху, ремонту даху за власний рахунок не підтверджуються жодним належним та допустимим доказом та не були предметом експертного дослідження. Натомість у висновку експерта від 06.11.2019 року (а.с. 153 зв.) зазначено, що в будинку пічне опалення, наявне електропостачання, зовнішня електропроводка у кімнатах, стіни та стеля побілені, на підлозі – лінолеум. До того ж, як встановлено судом, позивачка з питанням про компенсування витрат на встановлення огорожі та ремонту даху до відповідачки не зверталась.

Не спростовані стороною позивача і доводи відповідачки, яка наполягала на тому, що використовує земельну ділянку за призначенням, а позбавлення її права у спільній власності завдасть їй істотної шкоди, оскільки вона має намір і надалі це робити.

Намір відповідачки про продаж своєї частки, висловлений нею у відзиві на стадії підготовчого розгляду справи, на що неодноразово звертав увагу представник позивача, не є підставою для задоволення позову, до того ж в ході судового розгляду відповідачка зазначала, що не бажає продавати будинок.

При розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар (правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15).

Судом встановлено, що належні сторонам частки у домоволодінні є самостійними, а саме мають окремі входи, земельні ділянки сторін перегороджені парканом, а отже володіння кожною із сторін своєю часткою жодним чином не зачіпає інтересів один одного та не впливає на взаємні права, позивачка не користується приміщеннями, що перебувають у володінні відповідача, відповідачка не користується приміщенням позивачки. Крім того, для відповідача належні їй дві кімнати у будинку не є незначними, вона користується ними, а позбавлення її права на володіння земельною ділянкою, яку вона обробляє влітку і займається городництвом, будучі пенсіонером, завдасть їй істотної шкоди.

Отже, після дослідження наданих сторонами доказів, суд не вбачає передбачених ст. 365 ЦК України законних підстав для припинення права власності відповідача ОСОБА_3 на 11/50 частин будинку АДРЕСА_1 , оскільки доводи та вимоги позивачки не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження.

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні – відмовити в повному обсязі.

Грошові кошти, які були внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду 37311047011792, код банку отримувача 26288796, МФО 820172, отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, банк отримувача : Державна казначейська служба України, м. Київ (квитанція № 0.0.1322877811.1 від 12.04.2019) в сумі 31000 грн. – повернути ОСОБА_1 .

Грошові кошти, які були внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду UA078201720000037311047011792, код банку отримувача 26288796, отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, банк отримувача : Державна казначейська служба України, м. Київ (квитанція № 24664944 від 09.01.2020) в сумі 34310 грн. – повернути ОСОБА_1 .

Повний текст судового рішення буде виготовлено протягом 10 днів.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю. О. Матвєєва