Рішення № 87711517, 18.02.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2020 Справа № 917/87/20

м.Полтава

за позовною заявою Приватного підприємства "Імако", вул.Дмитра Коряка, 3, офіс 505, м.Полтава, 36000

до Фізичної особи-підприємця Савченка Ярослава Сергійовича, АДРЕСА_1

про стягнення 37005,50грн.

Суддя Кльопов І.Г

Секретар судового засідання Заріцька І.В.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи. 16.01.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Імако" до відповідача Фізичної особи-підприємця Савченка Ярослава Сергійовича про стягнення 37005,50грн., з них: 34000грн. штраф за Договором №368 про надання послуг від 13.09.2019 та 3005,50грн. пеня за порушення строків сплати штрафу.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач відмовився від підписання протоколу торгів, чим порушив умови укладеного договору.

Ухвалою суду від 20.12.2020 суд ухвалив прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено засідання у справі на 06.02.2020.

Відповідач відзив на позов не надав. Ухвала суду від 20.01.2020, що направлялася відповідачу за адресою, вказаною у позові, повернулася до суду з відміткою поштового відділення - за закінченням терміну зберігання.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.02.2020 відповідач - Фізична особа-підприємець Савченка Ярослава Сергійовича зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що співпадає з його місцезнаходженням, зазначеним у позовній заяві.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).

Заява (письмове повідомлення ) відповідача про зміну місця проживання в матеріалах справи відсутня.

За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення (одним із видів якого є ухвала суду) є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, ухвала господарського суду Полтавської області від 20.01.2020 по даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач у справі належним чином був повідомлений про строки вчинення відповідних процесуальних дії.

Згідно ст.113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п"ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч.8 ст.165 ГПК України).

За приписами ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 9 ст. ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку вимог ст. 233 ГПК України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством "Імако" та Фізичною особою-підприємцем Савченком Ярославом Сергійовичем 13.09.2019 було укладено Договір № 368 про надання послуг (Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору ПП «Імако» ( Виконавець) надає, а ФОП Савченко Я.С. (Учасник) приймає та оплачує послуги з прийому, обробки та реєстрації заяви, документів і необхідних грошових внесків для участі у земельних торгах у формі аукціону (аукціон № 19833) з набуття права оренди, шляхом укладення договору оренди, земельної ділянки лот № 38284.

Пунктом 2.3.7. договору визначено обов`язок Учасника: «у разі визнання Учасника земельних торгів переможцем, підписати протокол земельних торгів у день їх проведення та виконати умови продажу, зазначені в п.1.1. Договору.

Вартість послуг цього договору становить 950,00 грн. без ПДВ і сплачується за рахунок реєстраційного внеску ( п.3.1 Договору).

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що крім оплати послуг згідно п.3.1. цього договору Учасник, у випадку перемоги у торгах, відповідно до Земельного кодексу України (п.5. ст.135, п.31 ст.137) та умов продажу затверджених Організатором торів, зобов`язаний оплатити Виконавцю земельних торгів винагороду за підготовку та проведення земельних торгів, що передбачено договором, укладеним між Організатором та Виконавцем. Вартість винагороди становить 50 % (п`ятдесят відсотків) від кінцевого розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою (за результатами торгів), але не більше ніж передбачено п.6. ст.135 ЗКУ.

Так, пунктом 6 ст.135 Земельного кодексу України передбачено, що винагорода виконавця земельних торгів встановлюється у розмірі 5 відсотків ціни, за якою здійснюється купівля- продаж земельної ділянки, або 50 відсотків річної плати за користування земельною ділянкою (у разі продажу прав на земельну ділянку (оренди, суперфіцію, емфітевзису), але не більш як 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний лот.

Запропонувавши суму у розмірі 358 200,00грн. та ставши переможцем земельних торгів ФОП Савченко Ярослав Сергійович відмовився від підписання протоколу торгів, що підтверджується протоколом № 1 земельних торгів у формі аукціону та засвідчується підписами представника Організатора торгів Ю.О. Трегубова та Ліцитатора Виконавця торгів - І.О. Макаричева, та відповідною заявою ФОП Савченко Я.С., чим порушив умови укладеного договору.

Пунктом 5.4.2 Договору передбачено якщо Учасник відмовився від підписання протоколу торгів та/або Акту про виконання робіт за цим договором. Розмір штрафу розраховується від остаточної ціни лота, запропонованої таким Учасником-переможцем, за відсотками, передбаченими п.3.2 Договору.

Таким чином, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 34000грн. з урахуванням умов Договору та п.6. ст.135 ЗКУ.

Крім того, пунктом 5.4.6. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати штрафу Учасник, крім суми штрафу, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного Учасником зобов`язання, за кожний день прострочення платежу.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штраф у розмірі 34000грн. та пені у розмірі 3005,50грн. за період з 01.10.2019 по 15.01.2020

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Спір у справі виник, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати робіт за договором.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем послуг та факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення суду не надав..

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 37005,50грн., з яких - 34000грн. штраф за Договором №368 про надання послуг від 13.09.2019 та 3005,50грн. пеня за порушення строків сплати штрафу, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом за матеріалами справи, в якості доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача у розмірі 3800грн. надані наступні докази: копія ордеру на надання правової допомоги серії ПТ № 157189 від 11.01.2020 року; копія свідоцтва №1234 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19.06.2012року Шейка Руслана Володимировича; договір про надання правової допомоги від 11.01.2020 року, укладений між адвокатом Шейка Русланом Володимировичем та ПП "Імак" Звіт про надання правової допомоги до договору від 11.01.2020; платіжне доручення №799 від 14.01.2020 на суму 3800,00 грн. на підтвердження здійснення оплати наданих правничих послуг; копія Акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 14.01.2020.

З огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, оскільки витрати позивача на послуги адвоката в розмірі 3800,00 грн. нормативно та документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих адвокатом послуг, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Савченка Ярослава Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ін.номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Імако" (вул.Дмитра Коряка, 3, офіс 505, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 33680914) 37005,50грн., з них: 34000грн. штраф за Договором №368 про надання послуг від 13.09.2019 та 3005,50грн. пеня за порушення строків сплати штрафу, 3800,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу, а також 2102,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20.02.2020

Суддя Кльопов І.Г.