Рішення № 87711426, 19.02.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року Справа № 915/1786/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Говоріної А.Е.

та представників сторін:

від позивача ? Солошенка С.В.;

від відповідача ? Сафронова Ю.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1786/19

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЛІМ",

вул. Народного Ополчення, 26-А, м. Київ, 03151;

поштова адреса: вул. В. Котарбінського, 17, кв. 3, м. Київ, 04050;

до фізичної-особи підприємця Паращака Івана Миколайовича,

АДРЕСА_1 ;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 104870 грн. 88 коп.

та за зустрічним позовом

фізичної-особи підприємця Паращака Івана Миколайовича,

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЛІМ",

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 23500 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЛІМ" (далі - ТОВ "ЄВРОЛІМ") пред?явлено позов до фізичної-особи підприємця Паращака Івана Миколайовича (далі - підприємець Паращак) про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 104870 грн. 88 коп., із яких: 90866 грн. 42 коп. - основний борг; 3601 грн. 65 коп. - 3% річних; 10402 грн. 81 коп. - інфляційні втрати, з посиланням на порушення відповідачем зобов?язань за укладеним між ними договором поставки від 02.04.2018 №02/04-1, а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого за цим договором товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку позивачем здійснено нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач також просить суд про стягнення з підприємця Паращака грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором та витрат, пов?язаних з розглядом справи.

Ухвалою суду від 01.08.2019 відкрито провадження в даній справі.

Підприємець Паращак у відзиві від 19.08.2019 позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, так як товару за договором він не отримував, а лише за усною домовленістю з позивачем здійснював за нього попередню оплату; відповідач зазначає, що видаткова накладна від 12.04.2018 № 310, на яку ТОВ "ЄВРОЛІМ" посилається в якості доказу того, що поставка товару відбулася, підписана підприємцем Паращаком та скріплена його печаткою лише в якості умови щодо дати майбутньої поставки товару, та не є належним доказом поставки товару; натомість, така поставка, з огляду на специфічний характер вантажу, мала бути підтвердженою іншими доказами, зокрема, договором перевезення, паспортом якості товару, свідоцтвом про повірку автоцистерни з товаром, товаротранспортними документами на небезпечні вантажі, - яких позивачем суду не подано.

ТОВ "ЄВРОЛІМ" у відповіді від 13.09.2019 на відзив зазначило, що вважає видаткову накладну від 12.04.2018 № 310 первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; ця накладна, на думку товариства, відповідає вимогам ст. 9 зазначеного закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі ? Положення № 88), та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою для виникнення обов?язку зі здійснення розрахунків за поставлений товар.

У подальшому ухвалою від 07.10.2019 відкрито провадження за зустрічним позовом підприємця Паращака про стягнення з ТОВ "ЄВРОЛІМ" у порядку ст. 1212 ЦК України грошових коштів у загальній сумі 23500 грн. ? суми попередньої оплати товару, з посиланням на неналежне виконання товариством умов зазначеного вище договору поставки, а саме, умов щодо поставки замовленого підприємцем товару, об?єднано це провадження з первісним позовом у господарській справі № 915/1786/19 та вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Вислухавши представників сторін, які наполягали на доводах, викладених, відповідно, у первісній та зустрічній позовних заявах, з урахуванням відзиву та відповіді на відзив, дослідивши матеріали справи та подані позивачем оригінали договору поставки від 02.04.2018 №02/04-1, видаткової накладної від 12.04.2018 № 310 та довіреності від 11.04.2018 №1, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір поставки від 02.04.2018 №02/04-1 (далі - договір), у відповідності до умов якого ТОВ "ЄВРОЛІМ" (постачальник) зобов?язалося передати в погоджені строки, а фізична-особа підприємець Паращак Іван Миколайович (покупець) - прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі товар - нафтопродукти, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах, які оформлюються на кожну окрему погоджену партію товару у відповідності з письмовими заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Постачання товару автомобільним транспортом здійснюється в рамках наступних базисів постачання: а) CPT ? пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару, постачання транспортом і за рахунок постачальника; б) EXW ? резервуар нафтобази зберігання. вказаний постачальником; в) FCA ? резервуар нафтобази зберігання, вказаний постачальником, вивіз товару транспортом (та за рахунок) покупця (п. 2.2 договору).

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по якості - відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт та/або сертифікат заводу-виробника) з урахуванням умов "Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №271/121 від 04.06.2007 (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 2.6 договору покупець проводить прийомку товару по кількості у відповідності з умовами "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" №281/171/578/155, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв?язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008.

У відповідності до п. 2.13 договору, у випадку якщо поставка товару була проведена без дотримання заявлених (згідно даних, відображених в заявці) покупцем даних про обсяг, дату поставки і т.д., однак сторонами були підписані накладні документи на товар, поставка товару вважається погодженою між сторонами і такою, що відповідає умовам договору.

Сторонами погоджено, що відвантаження товару, що поставляється згідно умов договору, та видача відповідних документів на товар здійснюється постачальником на підставі належним чином оформленої довіреності на отримання товару (п. 2.14 договору).

Загальна ціна договору визначається кількістю отриманого та оплаченого покупцем товару протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 3.1 договору).

Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в видаткових накладних та/або актах приймання-передачі (п. 3.3 договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника (п. 3.4 договору).

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до їх повного проведення. У разі відсутності письмової заяви жодної із сторін про припинення дії договору, поданої до моменту припинення дії договору, останній вважається продовженим на один календарний рік (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ "ЄВРОЛІМ" поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної від 12.04.2018 № 310 на суму 114366 грн. 42 коп., засвідченої підписами директора товариства та підприємця Паращака та скріпленої печатками сторін; товар отриманий відповідачем особисто на підставі довіреності від 11.04.2018 №1.

Доводи підприємця Паращака про неотримання товару за договором відхиляються судом з огляду на наступне.

У відповідності до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ ? це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов?язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Викладене кореспондується з приписами п.п. 2.1-2.2, 2.4-2.5 Положення № 88, згідно яких первинні документи ? це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції ? це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов?язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи повинні мати такі обов?язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Суд, дослідивши у судовому засіданні оригінали видаткової накладної від 12.04.2018 № 310 та довіреності від 11.04.2018 №1, дійшов висновку про їх відповідність наведеним вище вимогам законодавства.

З урахуванням викладеного, суд визнає первинний документ ? видаткову накладну від 12.04.2018 № 310 ? належним доказом вчинення сторонами у справі господарської операції ? поставки ТОВ "ЄВРОЛІМ" підприємцю Паращаку товару на суму 114366 грн. 42 коп.

Твердження підприємця Паращака про те, що поставка за договором, з огляду на специфічний характер вантажу, мала бути підтвердженою, зокрема, договором перевезення, паспортом якості товару, свідоцтвом про повірку автоцистерни з товаром, товаротранспортними документами на небезпечні вантажі, ? також відхиляються судом, оскільки за твердженнями ТОВ "ЄВРОЛІМ", на спростованими відповідачем за первісним позовом, останній вивіз товар власними транспортними засобами на умовах поставки FCA, що узгоджується з умовами п. 2.2 договору.

Судом встановлено, що підприємцем Паращаком оплачено поставлений товар частково у загальній сумі 23500 грн. згідно платіжних доручень: від 23.04.2018 №515 на суму 10000 грн. з призначенням платежу "Оплата за паливо JET A-1 зг. видаткової накладної № 310 від 12.04.2018р в т.ч. ПДВ 20%..."; від 04.06.2018 №572 на суму 3500 грн. з призначенням платежу "Оплата за паливо JET A-1 зг. рах. № 310 від 12.04.2018р в т.ч. ПДВ 20%..."; від 30.06.2018 №630 на суму 10000 грн. з призначенням платежу "Оплата за паливо JET A-1 зг. рах. № 310 від 12.04.2018р в т.ч. ПДВ 20%...".

За твердженнями ТОВ "ЄВРОЛІМ", решту вартості товару відповідачем за первісним позовом не оплачено і досі, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі.

Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов?язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов?язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ураховуючи викладене, та що умовами укладеного між сторонами договору не встановлено іншого строку оплати поставленого товару, ніж визначений у ст. 692 ЦК України, суд визнає, що позивачем за первісним позовом доведено прострочення виконання підприємцем Паращаком грошових зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товариством товару, внаслідок чого утворився основний борг у сумі 90866 грн. 42 коп., а тому вимоги про стягнення з підприємця Паращака цієї суми є обґрунтованими.

Щодо вимог ТОВ "ЄВРОЛІМ" про стягнення з підприємця Паращака нарахувань у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму основного боргу, суд приходить до такого.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Ураховуючи викладене, суд визнає обґрунтованим нарахування позивачем за первісним позовом на суму допущеного підприємцем Паращаком прострочення 3 % річних та інфляційних втрат.

Разом із тим, суми таких нарахувань товариством визначені невірно.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з п. 3.2 Постанови, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Ураховуючи викладене, та що першим днем прострочення оплати відповідачем за первісним позовом вартості поставленого ТОВ "ЄВРОЛІМ" товару є 13.04.2018, товариство мало право здійснювати нарахування інфляційних втрат лише з травня 2018 року; натомість, відповідний розрахунок здійснено починаючи з квітня 2018 року.

Крім того, починаючи з травня 2018 року, нарахування інфляційних втрат здійснювалося товариством, крім суми основного боргу, ще і на додані до цієї суми інфляційні втрати за кожний попередній місяць; позивачем за первісним позовом не включено до розрахунку місяці, в яких мала місце дефляція, а саме, липень 2018 року та червень 2019 року.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат, підлягаючих до стягнення з підприємця Паращака за період травень 2018 року - червень 2019 року, становить 7905 грн. 37 коп.

Також судом встановлено, що при обчисленні розміру підлягаючих до стягнення з підприємця Паращака 3% річних позивачем за первісним позовом невірно визначено періоди здійснення таких розрахунків з урахуванням часткових погашень заборгованості підприємцем Паращаком, а саме, включено до кожного окремого періоду день погашення заборгованості, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16.

За розрахунком суду сума 3 % річних, підлягаючих до стягнення з підприємця Паращака за загальний період 13.04.2018-22.07.2019, становить 3592 грн. 25 коп., і цю суму належить стягнути з відповідача за первісним позовом.

Ураховуючи викладене, стягненню з підприємця Паращака підлягають: основний борг у сумі 90866 грн. 42 коп., інфляційні втрати у сумі 7905 грн. 37 коп. та 3% річних у сумі 3592 грн. 25 коп., а загалом грошові кошти в сумі 102364 грн. 04 коп., а в задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом належить відмовити.

Отже, позовні вимоги ТОВ "ЄВРОЛІМ" підлягають задоволенню частково.

Щодо зустрічної позовної заяви підприємця Паращака, суд приходить до такого.

Беручи до уваги визнані судом доведеними обставини щодо реальності поставки товару за видатковою накладною від 12.04.2018 № 310 та належного виконання ТОВ "ЄВРОЛІМ" умов договору поставки, судом відхиляються твердження підприємця Паращака, викладені у зустрічній позовній заяві, щодо непоставки товару за договором та наявності правових підстав для повернення сум попередньої оплати (які судом визнані частковою оплатою поставленого товару).

Отже, обставини, посиланнями на котрі обґрунтована зустрічна позовна заява, не знайшли свого підтвердження; відтак, у задоволенні зустрічної позовної заяви підприємця Паращака про стягнення з ТОВ "ЄВРОЛІМ" грошових коштів у сумі 23500 грн. належить відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором ? на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати ТОВ "ЄВРОЛІМ" на оплату первісної позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 22.07.2019 №701 у сумі 1921 грн., яка, у відповідності до п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", є мінімальною сумою судового збору (для 2019 року), належить у цій сумі відшкодувати за рахунок відповідача за первісним позовом.

Витрати підприємця Паращака на оплату зустрічної позовної заяви судовим збором, згідно квитанції від 01.10.2019 № 112 у сумі 1921 грн. належить покласти на позивача за зустрічним позовом.

Щодо викладеного у позовній заяві клопотання ТОВ "ЄВРОЛІМ" про стягнення з підприємця Паращака витрат, пов?язаних з розглядом справи, суд приходить до такого.

У відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ст. 221 ГПК України).

Приймаючи до уваги відповідну заяву ТОВ "ЄВРОЛІМ" від 20.01.2020, суд вважає необхідним вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 19.02.2020, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236- 238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЛІМ" задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної-особи підприємця Паращака Івана Миколайовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЛІМ", вул. Народного Ополчення, 26-А, м. Київ, 03151, ідентифікаційний код 40038459, грошові кошти в загальній сумі 102364 (сто дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. 04 коп., із яких: 90866 (дев?яносто тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 42 коп. - основного боргу; 3592 (три тисячі п?ятсот дев?яносто дві) грн. 25 коп. - 3% річних; 7905 (сім тисяч дев?ятсот п?ять) грн. 37 коп. - інфляційних втрат, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1921 (одна тисяча дев?ятсот двадцять одна) грн.

3. У задоволені решти вимог за первісним позовом відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову фізичної-особи підприємця Паращака Івана Миколайовича відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2020.

Суддя Т.М. Давченко