Рішення № 87711245, 19.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2020Справа № 910/17531/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Агрофілд»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 34443,90 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофілд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення грошових коштів в розмірі 34443,90 грн мотивуючи свої позовні вимоги тим, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» не забезпечило збереження вантажу - пшениці у вагонах №95051041, №95057543, №95100111 при перевезенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач проти позову заперечував зазначивши, що вантаж прибув у справних вагонах із непошкодженими пломбами та без ознак недостачі вантажу, у зв`язку з чим у залізниці були відсутні підстави для комісійної перевірки та складанні комерційних актів по зазначеним вагонам. Також відповідач зазначив, що останнім було прийнято вантаж та доставлено його одержувачу у схоронному стані, в той же час, відповідальність за збереження вантажу несе перевізник тільки до моменту видачі такого вантажу, а відтак, оскільки позивачем не доведено, що недостача вантажу сталася під час перевезення, позовні вимоги є необґрунтованими. На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.02.2018 між Публічним акціонерними товариством «Українська залізниця» (перевізник, відповідач) та Товариства з обмеженої відповідальністю «Агрофілд» (замовник, позивач) укладено Договір про надання послуг №07590/ПЗ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

07.07.2016 та 22.07.2019 позивачем на адресу ТОВ «МСП Ніка-Тера» для ТОВ «Грейн Пауер» були відправлені для вивезення водним транспортом у Єгипет залізничні вагони з пшеницею №95051041, вагою 69500 кг, №95057543, вагою 64800 кг та №95100111, вагою 70000 кг, що підтверджується наявними у матеріалах справи залізничними накладними від №43318484 та №43343607, згідно з якими вантаж був прийнятий до перевезення відповідачем.

Відповідно до приписів ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст.908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Абзацом 8 ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

У пункті 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року за № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Як зазначено в залізничних накладних №43318484 від 19.07.2019 та №43343607 від 22.07.2019 вантаж у вагони завантажено вантажовідправником, тобто позивачем.

Пунктом 15 Правил видачі вантажів (ст.35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, передбачено, що видача на станціях призначення імпортних вантажів, що перевозяться не в прямому міжнародному сполученні через порти й прикордонні станції, а також експортних вантажів у портах, на прикордонних станціях, якщо вантажі прибули в справних вагонах, контейнерах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправників, портів, експедиторських організацій, митних органів, провадиться без участі залізниці, за винятком випадків, передбачених статтею 52 Статуту.

Згідно зі статтею 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Відповідно до абзаців 6, 7 пункту 4 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 вересня 1999 року №113 (із відповідними змінами), час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій та підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

Вантаж у вагонах №95051041 та №95057543 прибув на станцію Жовтнева Одеської залізниці 26.07.2019 о 15:00 год., про що було повідомлено ТОВ «МСП Ніка-Тера», вантаж у вагоні №95100111 прибув на станцію Жовтнева Одеської залізниці 27.07.2019 о 10:00 год., про що було повідомлено ТОВ «МСП Ніка-Тера».

Після закінчення приймально-здавальних операцій представниками залізниці та ТОВ «МСП Ніка-Тера», підписано пам`ятку про подавання вагонів №2146, згідно з якою 26.07.2019 о 17:30 год. останньому передано вагони №95051041 та №95057543 та пам`ятку про подавання вагонів №2153, згідно з якою 27.07.2019 о 12:00 год. останньому передано вагон №95100111. Будь-яких зауважень щодо справності вагонів, пошкодження запірно-пломбувальних пристроїв чи інших пошкоджень представником ТОВ «МСП Ніка-Тера» зазначено не було.

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційні акти складаються при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу після нього. У разі неможливості скласти комерційний акт в указаний термін він складається у всіх випадках не пізніше наступної доби (п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334).

Як зазначає позивач, по прибутті вагонів на станцію призначення останнім було здійснено переваження вагонів, зокрема №95051041, №95057543 та №95100111, та встановлено різницю фактичної ваги із заявленою.

У зв`язку з цим, 28.07.2019 позивач направив начальнику станції Жовтнева Трищану А. А. лист №862/19, в якому просив надати комісію для проведення комісійної видачі вагонів.

У відповідь на вказаний лист начальник станції у листі від 29.07.2019 №835 повідомив, що зазначені вагони були прийняті представником ТОВ «МСП Ніка-Тера» на підставі пам`ятки про подавання вагонів без зауважень. Крім того, завантажений відправником вантаж, що прибув у непошкодженому вигляді, з непошкодженими ЗПП відправника видаються без перевірки маси та кількості, у зв`язку з чим підстави для комісійної перевірки маси вантажу відсутні.

Пунктом 16 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не звертався до Дирекції залізничних перевезень з відповідною скаргою, доказів протилежного позивачем не надано.

Разом з тим, 01.07.2019 Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області складено Акт експертизи №120-0956 за участю представника позивача, яким встановлено нестачу вантажу у вагонах №95051041 у розмірі 5300 кг, №95057543 в розмірі 1250 кг та №95100111 у розмірі 850 кг, що разом становить 7400 кг. Поряд із цим, в акті також зазначено, що вагони були опломбовані непошкодженими ЗПП відправника, течі вантажу немає.

Однак, у вагонах №95051041 та №95057543 кришки люків до бункеру щільно не прилягають у зв`язку з чим виявлено зазор довжиною близько 25 см та 20 см відповідно, у яких проглядаються зерна пшениці; у вагоні №95100111 зовнішніх порушень експертом виявлено не було. При відкритті завантажувальних люків у всіх вагонах було виявлено воронкоподібне поглиблення насіння зі скосом вантажу з чітко позначеною смугою характерною для стікаючого вантажу вниз, у бік перших розвантажувальних бункерів.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, вантаж вантажоодержувачу був виданий 26.07.2019 та 27.07.2019, про що свідчать підписані представником ТОВ «МСП Ніка-Тера» без жодних зауважень пам`ятки про подавання вагонів, а експертизу щодо нестачі вантажу проведено лише 01.08.2019. Між тим, доказів, що підтверджували б неможливість втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній під`їзній колії, позивачем не подано. Знаходження спірних вагонів з 26-27.07.2019 до 01.08.2019 на під`їзній колії не є безумовним доказом втрати вантажу до його прибуття на станцію.

Крім того, завантажений відправником вантаж прибув у справних вагонах закритого типу (хоперах), без ознак течі, з непошкодженими ЗПП відправника, що є підставою для його видачі відповідачем без перевірки маси та кількості.

Таким чином, судом встановлено, що залізницею було доставлено до станції призначення та видано вантаж у відповідності до ст. 52 Статуту, та підстави для складання комерційного акту на підставі ст.129 Статуту були відсутні.

Відповідно до статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Приписами ст.924 ЦК України, ст.314 ГК України, ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Водночас, згідно з підпунктом а) ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у втраті вантажу, у той же час позивачем доказів протилежного не подано.

Ураховуючи наведене, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу та наявність його вини у втраті вантажу належним чином не доведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на останнього відповідальності у вигляді відшкодування збитків за втрачений вантаж у розмірі 34443,90 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 19.02.2020.

Суддя Я.В. Маринченко