Ухвала суду № 87710200, 20.02.2020, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/332/20

Номер провадження 1-кс/559/62/2020

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

20 лютого 2020 року місто Дубно Рівненська

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

слідчого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Крушняк О.С.

з участю:

прокурора Ярощука А.Ю.

захисника адвоката Самолюк В.В.

слідчого Сухенюка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно клопотання старшого слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області Нечипорука А.М., яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури Ярощука А.Ю. за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020180040000148 від 18.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дубно, Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, не судимого, - запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-

В С Т А Н О В И В:

Клопотання обґрунтовується наступними доводами. Досудовим розслідуванням встановлено, що 26.01.2020, ОСОБА_1 , було повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.01.2020, обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Проте, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, ОСОБА_1 , для себе належних висновків не зробив, та знову повторно, вчинив новий корисливий злочин.

Встановлено, що 18.02.2020, близько 16 години 20 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу господарства за адресою АДРЕСА_2 , керуючись корисливим мотивом, вирішив проникнути в приміщення житлового будинку з метою здійснення крадіжки.

Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_1 , проник до кімнати спальні житлового будинку, де відкривши тумбочку, яка там знаходилась, дістав з неї грошові кошти в сумі 2300 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_2 та намагався покинути приміщення вказаного будинку, однак, під час зупинення потерпілим, дані грошові кошти сховав на полицю шафи за дзеркалом у коридорі приміщення.

Таким чином, ОСОБА_1 намагався викрасти вказані грошові кошти які в ньому знаходились, однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки протиправні дії ОСОБА_1 були викриті та припинені ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, а саме у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням до житла, вчинений повторно.

18.02.2020, ОСОБА_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 19.02.2020 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 , інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме:

-протоколом огляду місця події під час проведення якого було оглянуто приміщення житлового будинку, зафіксовано обстановку та було виявлено грошові кошти в сумі 2300 гривень, які знаходились біля дзеркала, яке розміщене біля вхідних дверей до житлового будинку;

-показами потерпілого ОСОБА_2 , який повідомив, що коли зайшов до свого житлового будинку то помітив невідому особу, яка намагалася вийти із житлового будинку, про цьому дана особа казала, що шукає Міщуків, які ніколи в будинку не проживали. Коли потерпілий перерахував грошові кошти, то виявив відсутність 2300 гривень, які знаходились біля дзеркала, яке розміщене біля вхідних дверей до житлового будинку, саме в тому місці де потерпілий зустрів невідому особу, якою виявився ОСОБА_1 ;

-показами свідка ОСОБА_3 , який повідомив, що перебував в приміщенні житлового будинку, та почув розмову свого батька ОСОБА_2 , із невідомою особою, яка перебувала в житловому будинку. Коли вийшов із кімнати, то побачив невідому особу яка шукала ОСОБА_4 . Коли ОСОБА_2 , перерахував грошові кошти то виявив відсутність 2300 гривень, які знаходились біля дзеркала, яке розміщене біля вхідних дверей до житлового будинку, саме в тому місці де знаходилась невідома особа;

-матеріалами кримінального провадження.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років. Санкція ч.3 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 , може бути застосований.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання останнім процесуальних обов`язків та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування, та/або суду (передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 , міцних соціальних зв`язків не має, що є підставою для обґрунтування даного ризику. Останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення кого передбачена міра покарання у виді позбавлення волі, а тому зважаючи на вищевикладені обставини, існує ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

2. Вчинити інше кримінальне правопорушення (передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_1 , підозрюється у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням до житла, вчинений повторно. Так, ОСОБА_1 , являється неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, ніде офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонукання останнього до вчинення нових кримінальних правопорушень. В обґрунтування цього, 26.01.2020, ОСОБА_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Про те, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, ОСОБА_1 не виконав обов`язки які були покладені на нього ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, покинув місце свого проживання та повторно вчинив новий корисливий злочин, що може свідчити про небажання останнього ставати на шлях виправлення та наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам вчинення інших кримінальних правопорушень, ухилення від виконання процесуальних обов`язків, необхідно застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З врахуванням всіх встановлених у кримінальному провадженні обставин, є всі підстави стверджувати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, а також належним чином гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов`язків, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, обставин вчинення злочину та особи підозрюваного, оскільки відносно підозрюваного ОСОБА_1 , вже було обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, про те ОСОБА_1 порушив обов`язки які були на нього покладені, та вчинив новий корисливий злочин.

Беручи до уваги те, що встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити нове кримінальне правопорушення, а також докази обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий вважає за необхідне обрати підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід – тримання під вартою, бо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним у клопотанні ризикам, зважаючи на підозру у вчиненні злочинів під час дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

В судовому засіданні прокурор вважає, що клопотання є обґрунтованим та просить його задоволити.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що вини у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнає, підозра є необґрунтованою, домашнього арешту – не порушував, те що він відлучився із дому слідчий знав, так як він себе погано почував, їхав в лікарню, нічого з будинку не брав, умислу не мав, знав, що в будинку є люди, зайшов в будинок без дозволу власника, лише переступив поріг, тому, що шукав однокласника « ОСОБА_4 ». Окрім того, підозрюваний ОСОБА_1 , пояснив, що він живе із батьками, має на утримання дитину, та поганий стан здоров`я, у зв`язку із наявними хворобами.

Захисник підозрюваного адвокат Самолюк В.В. пояснив, що вважає клопотання необґрунтованим, оскільки відсутня наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Вислухавши підозрюваного та його захисника, доводи прокурора, ознайомившись з матеріалами клопотання і кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Крім цього, положення ст.5 Конвенції передбачають, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що достатніх гарантій з цього приводу суду не надано та не здобуто таких гарантій в ході розгляду справи.

За змістом ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до змісту ч.3 ст.176 КПК України такий запобіжний захід як тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів передбачених частиною першою цієї статі не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У справі Мюррей проти Сполученого Королівства суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

18.02.2020 о 16 год. 25 хв. год. в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_1 фактично затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

19.02.2020 ОСОБА_1 в порядку ст. 278 КПК України вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Аналіз наведених у клопотанні обставин та матеріалів долучених до клопотання, дає підстави вважати про наявність вагомих фактів, які стали причиною виникнення підозри ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Не вдаючись в оцінку даних доказів, та інших, зібраних на досудовому слідстві, слідчий суддя в той же час враховує об`єктивний характер встановлених фактів і приходить до висновку, що підозра підтверджується доказами, які є достатніми на даному етапі досудового розслідування, яке було розпочато 18.02.2020.

При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати і вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.

Всі докази перевіряються лише з точки зору обґрунтованості підозри та наявності ризиків.

Серед ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України та які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, є вчинити інше кримінальне правопорушення - підтверджується тим, що ОСОБА_1 , підозрюється у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням до житла, вчинений повторно. Так, ОСОБА_1 , являється неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, ніде офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонукання останнього до вчинення нових кримінальних правопорушень. 26.01.2020, ОСОБА_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, проте, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, ОСОБА_1 не виконав обов`язки, які були покладені на нього ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, покинув місце свого проживання та повторно вчинив новий корисливий злочин, що може свідчити про небажання останнього ставати на шлях виправлення та наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, суд вважає мінімальним ризик переховуватися від органів досудового розслідування, та/або суду 9п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) огляду на те, що згідно вимог п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Відповідно до ст. 178 КПК України судом оцінені в сукупності та враховуються наступні обставини. ОСОБА_1 , являється неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, ніде офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонукання останнього до вчинення нових кримінальних правопорушень. В обґрунтування цього, 26.01.2020, ОСОБА_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Про те, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, ОСОБА_1 не виконав обов`язки, які були покладені на нього ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, це підтверджує те, що ОСОБА_1 не зважаючи на надані йому можливості і заходи стати на шлях виправлення, належних висновків не зробив та продовжив вчиняти нові корисливі кримінальні правопорушення і це дає підстави вважати, що з метою попередження подальшого вчинення ОСОБА_1 злочинів та завдання шкоди іншим громадянам, останній потребує ізоляції від суспільства.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років. Санкція ч.3 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 , може бути застосований.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України», ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку суду, лише запобіжний захід - взяття під варту забезпечить у подальшому виконання підозрюваним процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку суду, лише запобіжний захід - взяття під варту забезпечить у подальшому виконання підозрюваним процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Окрім того, в судовому засідання доведено, що інший запобіжний захід не може бути застосований до підозрюваного, зважаючи на підозру у вчиненні злочину під час дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Будь-якої інформації, що свідчить про наявність в обвинуваченого ОСОБА_1 хвороб, які б перешкоджали його перебуванню в умовах ізоляції від суспільства у суду немає.

За таких обставин, вважаю, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а тому, є необхідність в обранні щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначається, які обов`язки з передбачених ст. 194 цього Кодексу, будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Зважаючи на встановлені границі розміру застави, для такої категорії кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 визначаю розмір застави в 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області Нечипорука А.М., яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури Ярощука А.Ю. за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020180040000148 від 18.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , - запобіжного заходу у виді тримання під вартою,- задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дубно, Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, не судимого, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів.

Строк дії ухвали - до 16:25 год. 18 квітня 2020 року.

Встановити заставу у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 40540(сорок тисяч п`ятсот сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами: Отримувач ТУ ДСА України в Рівненській області, IBAN №UA048201720355229002000010559, ЄДРПОУ 26259988 Призначення платежу: застава за ... (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від … (дата ухвали) по справі № …, кримінальне провадження № …, внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

За умови внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт для виїзду за кордон, та у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 18.04.2020.

Згідно з частиною 6 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора у порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого суддю Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області та начальнику ДУ «Рівненського слідчого ізолятора».

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні № 12020180040000148.

Ухвала про заміну запобіжного заходу та взяття під варту оголошена підозрюваному.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий судя Р.В.Ралець