Рішення № 87707615, 12.02.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/12513/18

Категорія 49

2/295/904/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Лєдньова Д.М.

секретаря – Зубрицької Т.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб – Служби у справах дітей Житомирської міської ради, служби у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації, Боярської міської ради, Києво-Святошинську районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою про зміну розміру аліментів, які сплачує відповідач – ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому зазначила, що за рішенням суду відповідач сплачує аліменти в розмірі 600 грн. щомісячно. Вказуючи на те, що після винесення рішення визначена сума не може задовольнити збільшені повсякденні потреби сина, які полягають у витратах на харчування, придбання одягу, освітні заходи та оздоровлення дитини, просить змінити розмір аліментів з 600 грн. до 2500,00 грн. щомісяця.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву (том 2-й а.с.119-122), в якому вказано, що позивач спільно із дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дитиною сторін – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 2017 ріку включно проживали спільно із відповідачем та перебували на його утриманні

В подальшому відповідач приймав участь та не ухилявся від виконання обов`язку із матеріального забезпечення сина.

Відповідачем також подано зустрічний позов (том 2-й а.с. 208-209) про визначення місця проживання дитини, який ухвалою суду від 02.04.2019 року об`єднано в одне провадження із первісними вимогами.

В обгрунтування вимог ОСОБА_2 зауважив на неприпустимості переваги прав матері на спільне проживання із дитиною у порівнянні із правами батька. Звертає увагу, що при вирішенні даного питання суд повинен виходити, перш за все, з інтересів дитини.

В судовому засіданні сторони підтримали власні вимоги.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 додав, що висновок з приводу виниклого між батьками спору про місце проживання дитини, складений Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, є необґрунтованим і такими, що не враховує істотні обставини. Так, ОСОБА_2 має педагогічну освіту, володіє навичками професійного спілкування із дітьми. У вихованні сина намагається забезпечити повноцінний та всебічний розвиток як в загальнотеоретичних знаннях, так і сфері мистецтв. Спільно із сином відвідують театри, музеї.

Судом встановлено наступні обставини.

Сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05.12.2016 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 30.06.2016 року і до повноліття дитини.

Між батьками виник спір, пов`язаний із визначенням місця проживання дитини, зміною розміру аліментів.

Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За наданими в судовому засіданні пояснень учасників суд приходить до висновку про формування у дитини за теперішнім її місцем проживання, а саме за місцем проживання матері, соціально прийнятого уявлення про сім`ю з притаманними ознаками поваги, турботи подружжя один про одного, про дітей. Вказане не зменшує значимість виховання сина з боку позивача за зустрічним позовом, проте, на думку суду, є більш запитуваним, гармонійним в питанні повсякденного існування. Сторони визнали, що дитина має постійне коло спілкування із друзями, яке, про що зазначив позивач ОСОБА_2 , не є таким закріпленим за місцем проживання батька внаслідок особливостей інфраструктури.

Відповідність інтересам дитини вже закріпленого місця проживання підтверджується і дослідженими в судовому засіданні характеристиками на малолітнього ОСОБА_3 , наданими з місця навчання дитини, в яких вказано про достатньо високі показники поведінки, успіхи в навчанні.

За положеннями ч.ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновку Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 21.01.2020 року, наданого як повноважним органом опіки та піклування (том 3-й а.с. 171-175) місцем проживання малолітнього ОСОБА_3 доцільно визначити з матір`ю – ОСОБА_1 .

В поданому висновку орган опіки та піклування навів його аргументацію.

Так, при вивченні питання було взято до уваги умови проживання батьків, їх характеристику, відомості про дохід.

У висновку звернуто увагу, що 13.01.2020 року спеціалістом служби у справах дітей та сім`ї проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_6 , під час якої дитина висловила бажання проживати з матір`ю.

Оскільки зміст висновку узгоджується із встановленими в судовому засіданні відомостями про сімейний та соціальний осередок малолітнього, про побут батьків, їх взаємовідносини із дитиною, підстав для незгоди із запропонованим органом опіки та піклування розв`язанням спору у суду не має.

Зауваження позивача про необхідність оцінки висновку як неналежного та недопустимого доказу не заслуговують на увагу, оскільки письмовий висновок щодо розв`язання спору виготовлено органом опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, при його виготовленні приймались до уваги всі необхідні відомості, визначені статтю 19 СК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищенаведене, виходячи з інтересів дитини, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За положеннями ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд визнає, що визначені судовим рішенням аліменти в розмірі 600 грн. на дитину не можуть забезпечувати достатній рівень матеріального утримання. З врахуванням встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, керуючись принципом виваженості та справедливості, суд вважає необхідним встановити розмір аліментів в сумі 1800 грн.

За умови виникнення спору з приводу розміру аліментів самостійне здійсненні відповідачем ОСОБА_2 витрат в забезпечення дитини не має правового значення для визнання їх розміру.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 192 СК України, ст.ст.141, 258-273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, встановлений рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05.12.2016 р. справа № 295/8919/16-ц.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1800 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до її повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 672,64 грн. пропорційно до задоволених вимог.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення буде виготовлено 20.02.2020 року.

Суддя: Д.М.Лєдньов