Рішення № 87706393, 13.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2020 року № 640/13591/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Добрівської Н.А., Кузьменко А.І., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача Волощука П.Ю. (довіреність від 25.07.2019 року №007Др-124-0719), представника відповідача Пуленця А.С., представника третьої особи Заліпи Н.Ю. (довіреність від 16.12.2019 року №109), вирішивши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз»до третя особа Кабінету Міністрів України Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз»про визнання протиправними та нечинними пунктів постанови, - ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (далі також - третя особа), в якому просить визнати протиправними та нечинними п. 1, 2, 3, абз. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 143 «Питання споживання природного газу» та Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 143 «Питання споживання природного газу».

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що незаконність та протиправність оскаржуваної постанови полягає у тому, що відповідачем порушено процедуру прийняття регуляторного акта, що полягає у недотриманні основних принципів регуляторної політики, погодження такого акта з іншими міністерствами та відомствами.

Також, позивач вважає, що пункт 3 оскаржуваної постанови, яким встановлюється обов`язок операторів газорозподільних систем (в т.ч. позивача) передавати персональні дані побутових споживачів Міністерству фінансів України, що, на думку позивача, обмежене у своїх повноваженнях по збору цих даних, прийнятий відповідачем без дотримання вимог частини другої статті 32 Конституції України, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, позивач стверджує, що встановлені в Додатку до оскаржуваної постанови норми споживання природного газу побутовим споживачам такого газу у разі відсутності лічильників газу (3,28; 5,39 і 10,49 куб. метрів на людино-місяць) є заниженими та не відповідають фактичному споживанню, що може спричинити виникнення різниці між обсягами фактично розподіленого природного газу та обсягами, визначеними за нормами споживання. Така різниця розцінюється як втрата газу під час його транспортування та компенсується позивачем як розмір небалансу газу у відповідності до положень Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи. Тобто, фінансове навантаження на Оператора ГРМ збільшиться в частині витрат на обсяги виробничо-технологічних витрат і нормованих втрат природного газу, не облікованих як природний газ, фактично спожитий побутовими споживачами, які не мають приладів обліку, що є протиправним.

Враховуючи викладене, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Киває від 01.08.2019 року справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.09.2019 року.

Через канцелярію суду 19.08.2019 року від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» надійшло клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

У підготовче засідання 11.09.2019 року прибули представники позивача та відповідача.

Судом поставлено на обговорення клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Представник позивача вказане клопотання просив задовольнити, представник відповідача, в свою чергу, поклався на розсуд суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2019 року клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, задоволено. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз».

З огляду на задоволення клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, судом відкладено підготовче засідання на 06.11.2019 року.

Через канцелярію суду 12.09.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що оскаржувану постанову прийнято Кабінетом Міністрів України на виконання законодавчо наданих йому повноважень, з дотриманням встановленої процедури для прийняття такого виду актів.

Відповідачем також зазначено, що твердження позивача про те, що пункт 3 оскаржуваної постанови суперечить нормі статті 32 Конституції України не відповідає дійсності, оскільки на законодавчому рівні передбачено надання згоди споживачем природного газу (фізичною особою) на автоматизовану обробку його персональних даних та їх можливу передачу третім особам (в даному випадку Міністерству фінансів України), а саме, при укладенні затвердженої форми договору постачання природного газу побутовим споживачам разом із заявою-приєднанням.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Через канцелярію суду 17.09.2019 року третьою особою подано відповідь на відзив, яка містила пояснення по суті спору, із змісту яких встановлено, що третя особа позов підтримує в повному обсязі.

Через канцелярію суду 24.10.2019 року позивачем подано заяву про зміну предмета позову, в якій просить суд вирішити позовні вимоги в наступній редакції: визнати протиправним та нечинним пункт 1, абзац 2 і 3 пункту 2, пункт 3, абзац 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу» та Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу».

Через канцелярію суду 01.11.2019 року позивачем подано відповідь на відзив.

У підготовче засідання 06.11.2019 року прибули представники позивача та відповідача.

Судом оголошено, що третьою особою через канцелярію суду 31.10.2019 року подано заяву про розгляд справи без участі представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз».

Судом заяву позивача від 24.10.2019 року про зміну предмету позову прийнято до розгляду.

Під час підготовчого засідання судом поставлено на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду у складі колегії суддів.

Присутні представники сторін проти закриття підготовчого провадження не заперечували.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2019 року закрито підготовче провадження. Призначено справу №640/13591/19 до колегіального розгляду за головуванням судді Маруліної Л.О. Судове засідання призначено на 21.11.2019 року.

У судове засідання 21.11.2019 року прибули представники позивача та відповідача. Належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання третьою особою участь уповноваженого представника не забезпечено.

Судом розпочато розгляд справи по суті.

Заслухавши вступні слова представників позивача та відповідача, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 16.12.2019 року.

У судове засідання 16.12.2019 року прибули представники сторін.

Судом оголошено про надходження 13.12.2019 року документу, сформованого фізичною особою ОСОБА_1 в системі «Електронний суд», а саме заяви про вступ у справу як третьої особи, в якому остання просить суд: «… повернутися до стадії підготовчого провадження та:

- залучити мене до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача;

- залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача всі територіальні громади України в особі голів місцевих рад - органів місцевого самоврядування, або їх уповноважених представників;

- залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» та всі інші - операторів газорозподільних систем всіх областей України.».

Заяву обґрунтовано тим, що на думку ОСОБА_1 , судом не виконано мети та завдань підготовчого провадження, оскільки не здійснено заходів залучення усіх споживачів природного газу до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Зокрема, на думку ОСОБА_1 , рішення суду за результатами розгляду адміністративної справи №640/13591/19 може вплинути на останню та на всіх інших подібних їй споживачів природного газу на території України - мешканців всіх міст, сіл, селищ України, тобто на всі територіальні громади (від імені яких повноваження здійснюють відповідні ради).

ОСОБА_1 вважає, що незалучення судом територіальних громад до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача позбавило їх права надати пояснення по суті предмету спору, особливо стосовно обставин, чи порушені оскаржуваною постановою права та інтереси всіх побутових споживачів України та територіальних громад, членами яких вони є, чи навпаки, інтереси побутових споживачів будуть порушені при задоволенні позову з моменту набрання рішенням суду законної сили, яким, можливо, оскаржувана постанова може бути визнана протиправною та нечинною.

Також, ОСОБА_1 повідомлено, що вона є позивачем у справі №626/986/19, яка розглядається Красноградським районним судом Харківської області, відповідачами у якій виступають Акціонерне товариство «Оператор газопостачальної системи «Харківгаз» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», про зобов`язання відповідачів нараховувати та обчислювати об`єми спожитого без індивідуального лічильника природного газу виключно для приготування їжі за нормами споживання, у тому числі визначеними оскаржуваною у справі №640/13591/19 постановою Кабінету Міністрів України у період її дії.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що рішення у справі №640/13591/19 вплине на її права та обов`язки у справі №626/986/19.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить заяву про вступ до участі у справі в якості третьої особи задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи у межах вирішення заяви ОСОБА_1 від 13.12.2019 року, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами четвертою та сьомою статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

Відповідно до пункту 4 резолютивної частини ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі зобов`язано відповідача:

«- не пізніше як за сім днів до підготовчого засідання опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі №640/13591/19 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними п. 1, 2, 3, абз. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 143 «Питання споживання природного газу» та Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 143 «Питання споживання природного газу».

Роз`яснено, що оголошення повинно містити вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» щодо оскаржуваного нормативно-правового акта, реквізити цього акта та дату, час і місце судового розгляду справи.

Зобов`язано відповідача надати у судове засідання письмові докази на підтвердження опублікування оголошення.

Пунктом 5 резолютивної частини цієї ухвали призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 11.09.2019 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що Оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі №640/13591/19 щодо оскарження положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу» опубліковано у офіційному виданні Збірнику нормативно-правових актів Офіційного віснику України у випуску №62 від 16.08.2019 року.

Отже, слід дійти висновку, що судом вчинено усі належні дії з метою повідомлення заінтересованих осіб про судовий розгляд адміністративної справи №640/13591/19.

Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Так, підготовче засідання у справі №640/13591/19 закрито ухвалою суду 06.11.2019 року, водночас, заяву ОСОБА_1 про вступ у якості третьої особи подано до суду шляхом формування в системі «Електронний суд» лише 13.12.2019 року, тобто, з порушенням строку, встановленого частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із частиною другою статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи те, що судом належним чином повідомлено заінтересованих осіб про відкриття провадження у справі щодо оскарження нормативно-правового акта, в той час, як ОСОБА_1 не обґрунтовано поважності причин не подання заяви про вступ у справу в якості третьої особи у стадії підготовчого провадження, суд дійшов висновку про залишення заяви від 13.12.2019 року про вступ у справу як третьої особи, подану через систему «Електронний суд», без розгляду протокольною ухвалою.

Заслухавши вступне слово представника третьої особи, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 13.02.2020 року.

У судове засідання 13.02.2020 року прибули представники сторін.

Судом оголошено про надходження 01.02.2020 року документу, сформованого фізичною особою ОСОБА_1 в системі «Електронний суд», а саме заяви про вступ у справу як третьої особи (повторно).

З огляду на встановлену судом ідентичність змісту заяви від 01.02.2020 року заяві від 13.12.2019 року, яку колегією суддів у судовому засіданні 16.12.2019 року залишено без розгляду у зв`язку з поданням її після закриття підготовчого засідання у справі, суд дійшов висновку про залишення заяви ОСОБА_1 від 01.02.2020 року без розгляду з тих самих підстав протокольною ухвалою.

Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 13.02.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

27.02.2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №143 «Питання споживання природного газу» (далі також - Постанова №143).

Відповідно до змісту Постанови №143, текст якої оприлюднено на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України та надруковано в офіційному виданні - «Урядовий кур`єр» (випуск №46 від 07.03.2019), Кабінетом Міністрів України постановлено:

« 1. Затвердити норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу згідно з додатком.

2. Установити, що:

застосування норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 9 серпня 2018 року;

не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (Офіційний вісник України, 2015 р., № 36, ст. 1075) та від 23 березня 2016 р. № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 24, ст. 958);

не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. № 619 (ЗП України, 1996 р., № 13, ст. 360), в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 р., а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

3. Операторам газорозподільних систем, на яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 р. № 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 98, ст. 3226) покладено спеціальні обов`язки, подавати Міністерству фінансів до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання, інформацію стосовно поштової адреси об`єкта газовикористання, дати та номера договору розподілу природного газу, укладеного з побутовим споживачем, персонального коду ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку для її узагальнення.

4. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. № 619 «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (ЗП України, 1996 р., № 13, ст. 360);

пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 р. № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та додаток до неї.».

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 143 встановлено Норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу: «Плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - куб. метрів людино-місяць - 3,28; Плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача -"- 5,39; Плита газова та газовий водонагрівач -"- 10,49».

Вважаючи протиправними пункт 1, абзаци 2 і 3 пункту 2, пункт 3, абзац 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу» та Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу», позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах, зокрема, регламентовано Конституцією України, Законом України від 27.02.2014 року №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №794-VII), Законом України від 11.09.2003 року №1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1160-IV), Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №950.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до статті 3 Закону №794-VII, діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

Згідно з положеннями статті 4 цього Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №794-VII, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

При цьому, згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України «нормативно-правовий акт» - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

У свою чергу, статтею 1 Закону № 1160-IV визначено, що «регуляторний акт» - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Зі змісту наведених вище правових норм суд дійшов висновку, що регуляторний акт характеризується наступним: 1) приймається уповноваженим регуляторним органом; 2) спрямований на регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторним органом та суб`єктом господарської діяльності; 3) має ознаки нормативно-правового акта, тобто розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, прийнятий щодо невизначеного кола суб`єктів.

Згідно з положеннями підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 6 Закону України від 16.06.2011 року №3533-VI «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (із змінами і доповненнями) норми споживання населенням природного газу за відсутності лічильників встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд під час перегляду в порядку касаційного провадження аналогічної спірним правовідносинам у справі № 640/13591/19 адміністративної справи №826/2507/18 дійшов висновку, що відповідно до Закону № 1160-IV Кабінет Міністрів України виступає регуляторним органом у процесі підготовки, прийняття, розгляду регуляторних актів у сфері визначення норм споживання природного газу за відсутності лічильників.

Таким чином, у контексті викладених висновків, суд має підстави вважати, що оспорювана у межах справи № 640/13591/19 Постанова №143 є нормативно-правовим актом та одночасно - регуляторним актом.

Отже, суд враховує, що акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно із статтею 51 Закону №1160-IV, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.

Після підписання акта Кабінету Міністрів України внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі виправлення орфографічних і стилістичних помилок, здійснюється в порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень встановлює Регламент Кабінету Міністрів України (далі також - Регламент), який визначає інші процедурні питання його діяльності.

Відповідно до пункту 1 § 29 глави 1 розділу 4 Регламенту, акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов.

Проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту (пункт 1 § 32 глави 2 розділу 4 Регламенту).

Згідно з положеннями пунктів 2 і 5 § 33 глави 2, пункту 1 § 44 глави 4 розділу 4 цього Регламенту розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.

На етапі підготовки проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов`язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань та щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, а також проектів актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств і комісії з відбору керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств).

Також у випадку, якщо в результаті врахування розробником зауважень заінтересованих органів проект акта Кабінету Міністрів або окремі його положення, погоджені іншими заінтересованими органами, зазнали змін, що суттєво змінюють проект акта Кабінету Міністрів, проект у відповідній частині підлягає повторному погодженню такими органами.

Окрім того, проекти регуляторних актів Кабінету Міністрів готуються з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», та відповідно до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 №308 (пункт 3 § 32 Регламенту).

Порядок оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій визначений у статті 9 Закону №1160-IV.

Відповідно до норм зазначеної статті Закону, кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

У свою чергу, згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акту в мережі Інтернет.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що оприлюднення регуляторного акта здійснюється з метою одержання зауважень і пропозицій фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань стосовно такого акта, що відповідає одному із законодавчих принципів державної регуляторної політики - принципу прозорості та врахування громадської думки. Оприлюдненню підлягають як проект регуляторного акта, так і відповідний аналіз регуляторного впливу - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

З наведеного слідує висновок про обов`язковість оприлюднення проекту регуляторного акта і відповідного аналізу регуляторного впливу до моменту прийняття такого регуляторного акта, що здійснюється з необхідності одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, чим, по суті, здійснюється забезпечення публічного обговорення проекту регуляторного акта.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.09.2018 року у справі №428/7176/14-а, від 27.11.2018 року у справі №826/2507/18, від 06.03.2019 року у справі №803/417/18.

З матеріалів справи судом встановлено, що розробником проекту Постанови №143, поданого до Кабінету Міністрів України, є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Відповідно до змісту роздруківки Пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Питання споживання природного газу», підписаної Міністром енергетики та вугільної промисловості (далі також - Пояснювальна записка), долученої відповідачем до матеріалів справи, у пункті 8 «Громадське обговорення» зазначено: «Проект постанови буде розміщено на офіційному веб-сайті Міненерговугілля», водночас, доказів оприлюднення цього проекту відповідачем суду не надано, як і не долучено документальних доказів підтвердження викладених у пункті 7 «Позиція заінтересованих сторін» Пояснювальної записки обставин щодо проведених робочих зустрічей з суб`єктами господарювання, Міненерговугілля, Мінрегіону, Мінекономрозвитку, Мінсоціполітики, Антимонопольного комітету Укрїани, НКРЕКП та УкрНДІінжпроект (учасники робочих зустрічей) а також доказів проведення узгоджувальної наради з метою обговорення пропозицій центральних органів виконавчої влади, профспілкових організацій до проекту постанови Кабінету Міністрів України, яким планується встановлення норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

Крім іншого, судом встановлено відсутність у поданих відповідачем матеріалах до відзиву документальних доказів вжиття заходів щодо погодження тексту проекту Постанови №143 із Мінфіном, якого відповідно до пункту 3 зазначеного Проекту постанови визначено суб`єктом, на якого безпосередньо поширюється дія регуляторного акта.

Так, на обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідачем подано до суду разом з відзивом копії наступних документів: роздруківки тексту Постанови від №143, Додатку до постанови №143; пояснювальної записки Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Питання споживання природного газу», підписаної Міністром енергетики та вугільної промисловості України Насаликом І.С., без зазначення дати підписання з додатком - «Прогноз впливу реалізації акта на ключові інтереси заінтересованих сторін» (у вигляді таблиці); довідки про погодження проекту постанови «Питання споживання природного газу», підписаної Міністром енергетики та вугільної промисловості України Насаликом І.С. із відсутністю дати підписання; висновку Міністерства юстиції за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Питання споживання природного газу», датованого 27.02.2019 року; протоколу узгодження пропозицій щодо проекту постанови Кабінету Міністрів України «Питання споживання природного газу» (у вигляді таблиці), дата складання відсутня.

Відповідно до статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Дослідивши подані відповідачем документи, які не містять дат їх підписання, судом критично сприймаються викладені у них обставини щодо проведення робочих зустрічей та оприлюднення проекту оскаржуваної постанови, оскільки відсутність дат унеможливлює встановлення періоду складання поданих документів та, зокрема, сприяють виникненню сумнівів щодо відповідності змісту цих документів дійсному дотриманню процедури погодження проекту регуляторного акта, а саме, не підтверджуються обставини подання проекту постанови на погодження зацікавленим особам і, зокрема, Міністерству фінансів України.

Також, з вказаних документів не підтверджується подання проекту постанови в редакції, прийнятій відповідачем, для проведення правової експертизи та складання висновку - Міністерству юстиції України (що, відповідно до § 44 глави 4 розділу 4 Регламенту передує етапу прийняття нормативного акта Кабінетом Міністрів України), оскільки із наданої відповідачем роздруківки висновку Міністерства юстиції за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Питання споживання природного газу», датованого 27.02.2019 року, не встановлено ідентифікації змісту поданого проекту нормативно-правового акта.

Враховуючи вищенаведені норми права та встановлені у цій справі обставини щодо порушення Кабінетом Міністрів України процедури прийняття оскаржуваних позивачем пунктів регуляторного акта, розробником якого є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних позивачем пункту 1, абзаців 2 і 3 пункту 2, пункту 3, абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу» та Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу».

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо інших доводів позивача, наведених ним в обґрунтування своєї позиції про протиправність окремих положень Постанови №143, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки встановлені порушення під час прийняття Постанови №143, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про протиправність дій Кабінету Міністрів України щодо прийняття ним оскаржуваних позивачем пунктів Постанови №143.

За змістом частини дев`ятої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Враховуючи встановлену судом протиправність оскаржуваних позивачем пунктів Постанови №143, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання пункту 1, абзаців 2 і 3 пункту 2, пункту 3, абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу» та Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу» нечинними та задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що за подання позовної заяви до адміністративного суду позивачем сплачено 1921, 00 грн. відповідно до платіжного доручення від 18.07.2019 року №10636.

З огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача сплаченої суми судового збору у розмірі 1921, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» задовольнити.

2. Визнати протиправними та нечинними пункт 1, абзаци 2 і 3 пункту 2, пункт 3, абзац 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу» та Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу».

3. Стягнути на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (код ЄДРПОУ 05410263) суму сплаченого судового збору у розмірі 1921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (код ЄДРПОУ 05410263, адреса: 54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159);

Відповідач: Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2);

Третя особа: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (код ЄДРПОУ 03351912, адреса: 36003, м. Полтава, вул. В. Козака, 2а).

Повне рішення складено 18.02.2020 року.

Головуючий суддя Л.О. Маруліна

Суддя Н.А. Добрівська

Суддя А.І. Кузьменко