Ухвала суду № 87706351, 29.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

29 листопада 2018 року м. Київ№ 826/5026/16Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача Мілімка А.А. (довіреність від 01.10.2018 року №656), представника відповідача Найди Т.І. (довіреність від 22.03.2018 року №18-0014/162/7), представника третьої особи 2 Гладецької Ю.В. (довіреність від 24.09.2018 року №265), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі

за позовом Аграрної біржідо треті особи Національного банку України Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»провизнання протиправною бездіяльності,ВСТАНОВИВ:

Аграрна біржа (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі також - відповідач, НБУ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - третя особа 1, ФГВФО, Фонд), ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі також - третя особа 2, Банк), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення, захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», яка полягає у порушенні строків надання АТ «Банк «Фінанси та Кредит» результатів інспекційної перевірки за період з 01.02.2012 року по 01.12.2014 року; строків повідомлення АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про встановлення рейтингової оцінки за системою CAMELS за результатами інспекційної перевірки за період з 01.02.2012 року по 01.12.2014 року;

- визнати протиправним бездіяльність Національного банку України щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасних рішень про застосування адекватних заходів впливу до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на підставі проведеної перевірки, складеного Звіту про інспектування АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за період з 01.02.2012 року по 01.12.2014 року та встановленої рейтингової оцінки CAMELS.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Федорчука А.Б. від 30.05.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено колегіальний судовий розгляд справи.

В судовому засіданні 01.08.2016 року протокольною ухвалою залучено в якості третіх осіб - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит».

В судовому засіданні 03.10.2016 року представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

04.10.2016 року представником ФГВФО через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано письмові пояснення на позовну заяву.

12.10.2016 року представником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано заперечення на адміністративний позов.

02.11.2016 року представником позивача через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано заперечення на клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.

20.02.2016 року представником позивача через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано Заяву про долучення документів до матеріалів справи №826/5026/16.

В судовому засіданні 14.07.2017 року представником НБУ подано додаткові пояснення до клопотання про залишення позову без розгляду та Заперечення на адміністративний позов.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 року №5523 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 року визначено суддю Власенкову О.О. для розгляду адміністративної справи № 826/5026/16.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Власенкової О.О. від 06.11.2017 року прийнято справу до свого провадження та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Власенкової О.О. від 30.11.2017 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до колегіального судового розгляду.

15.12.2017 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України в чинній редакції), визначеній Законом України від 03.10.2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з пунктом 10 частиною першою Розділу VII Перехідних положень, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

30.01.2018 року представником позивача через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано клопотання про відкладення розгляду справи.

27.02.2018 року представником позивача через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано Заяву про долучення документів.

03.04.2018 року ОСОБА_2 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

03.04.2018 року ОСОБА_3 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

03.04.2018 року ОСОБА_4 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

05.04.2018 року ОСОБА_6 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано клопотання про вступ у справу як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

05.04.2018 року ОСОБА_7 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 29.05.2018 року №823 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2018 року визначено суддю Маруліну Л.О. для розгляду адміністративної справи № 826/5026/16.

07.06.2018 року ОСОБА_4 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

07.06.2018 року ОСОБА_7 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

07.06.2018 року ОСОБА_6 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

07.06.2018 року ОСОБА_8 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2018 року суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліної Л.О. прийнято до провадження справу №826/5026/16 та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.08.2018 року.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) 28.08.2018 року представником НБУ подано клопотання про доручення до матеріалів справи правових позицій Верховного Суду щодо строку звернення до суду в подібних правовідносинах.

У підготовче судове засідання 29.08.2018 року прибули представники позивача, відповідача та третьої особи 2. Третьою особою 1, належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи, участь уповноваженого представника не забезпечено.

Під час підготовчого судового засідання представником відповідача заявлено клопотання про розгляд судом клопотання НБУ від 03.10.2016 року про залишення позову без розгляду.

Судом також оголошено, що у матеріалах справи містяться клопотання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 стосовно вступу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Відповідно до частини третьої статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

У підготовчому судовому засіданні судом встановлено порядок розгляду клопотань, відповідно до якого першим підлягає вирішенню клопотання НБУ від 03.10.2016 року про залишення позову без розгляду. Інші клопотання, зокрема, про вступ зазначених осіб до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, судом ухвалено вирішити за результатами розгляду клопотання НБУ від 03.10.2016 року про залишення позову без розгляду.

З метою вирішення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, судом встановлено строк учасникам справи до 10.10.2018 року надати суду письмові пояснення, заперечення щодо клопотання НБУ від 03.10.2016 року про залишення позову без розгляду та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.10.2018 року.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) 23.10.2018 року представником позивача подано письмові пояснення щодо клопотання НБУ від 03.10.2016 року про залишення позову без розгляду, в якому просить клопотання НБУ залишити без розгляду.

У підготовче судове засідання 25.10.2018 року прибули представники позивача, відповідача та третьої особи 2. Третьою особою 1, належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи, участь уповноваженого представника не забезпечено.

Судом повідомлено про надходження до суду пояснень представника позивача від 23.10.2018 року щодо клопотання НБУ від 03.10.2016 року про залишення позову без розгляду.

З огляду на те, що представником відповідача пояснення позивача не отримано, просить оголосити перерву у підготовчому засіданні для належного реагування на пояснення позивача щодо клопотання НБУ від 03.10.2016 року про залишення позову без розгляду.

Заслухавши думку сторін, з метою дотримання положень статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, судом зобов`язано представника позивача у строк до 01.11.2018 року надіслати на адресу відповідача та третіх осіб примірники письмових пояснень від 23.10.2018 року щодо клопотання НБУ від 03.10.2016 року про залишення позову без розгляду з метою належного ознайомлення усіх учасників справи із поясненнями та встановлено строк відповідачу до 13.11.2018 року для надання позиції щодо пояснень позивача від 23.10.2018 року щодо клопотання НБУ від 03.10.2016 року про залишення позову без розгляду. Підготовче судове засідання відкладено до 29.11.2018 року.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) 22.11.2018 року надійшли пояснення представника НБУ, в яких клопотання про залишення позову без розгляду підтримано.

У підготовче судове засідання 29.11.2018 року прибули представники позивача, відповідача та третьої особи 2. Третьою особою 1, належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи, участь уповноваженого представника не забезпечено.

Судом оголошено про початок розгляду клопотання НБУ від 03.10.2016 року про залишення позову без розгляду.

Представником НБУ клопотання про залишення позову без розгляду підтримано. Нею зазначено, що предметом позовних вимог є бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів, яка і призвела до порушення, на думку позивача, прав позивача як кредитора ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та не повернення йому коштів.

На думку Національного банку, адміністративний позов позивача має бути залишено без розгляду в зв`язку з пропуском останнім строку звернення до суду, перебіг якого розпочався з 17.09.2015 року - дати запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», у зв`язку з прийняттям Національним банком України постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 року №612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних», інформацію про що розміщено на веб-сайті офіційного Інтернет - представництва Національного банку України 17.09.2015 року та не веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 18.09.2015 року.

Зазначена інформація знаходилась у загальному доступі з моменту її публікації в офіційних виданнях та на офіційному сайті Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка публікується відповідно до статей 34, 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Наведене вище, на думку Національного банку України дає підстави стверджувати, що 17.09.2015 року позивач дізнався та повинен був дізнатись про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що є наслідком визнання Національним банком згаданого Банку неплатоспроможним, і яке, в свою чергу, згідно з доводами позивача, є наслідком протиправної бездіяльності Національного банку щодо здійснення банківського нагляду за діяльністю ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідно до статті 55 Закону України «Про Національний банк України».

Також, представником відповідача звернуто увагу на те, що протиправна бездіяльність Національного банку України щодо здійснення банківського нагляду за діяльністю Банку, яка на думку позивача мала місце, завершилась 18.09.2015 року - з моменту початку дії тимчасової адміністрації (відповідно до рішення Виконавчої дирекції ФГВФО від 17.09.2015 року №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку строком на 3 місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно») в силу частини третьої статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відтак, звернення позивача до суду із позовом 28.03.2016 року, на думку відповідача, відбулось поза межами шестимісячного строку, установленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача, в свою чергу, заперечував проти задоволення клопотання відповідача з тих підстав, що з розміщеної відповідачем 17.09.2015 року інформації про запровадження у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» тимчасової адміністрації, жодним чином не можливо встановити наявність протиправної бездіяльності відповідача, якою призведено до порушення прав позивача.

Представником позивача зазначено, що 25.09.2015 року на офіційному веб-сайті ФГВФО розміщено повідомлення ФГВФО щодо пошуку потенційних інвесторів неплатоспроможного банку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», із змісту якого вбачається, що ФГВФО здійснюється проведення пошуку потенційних інвесторів, що можуть бути залученими до виведення банку з ринку. Крім цього, Фондом активно здійснювалися заходи, спрямовані на виконання плану врегулювання та пошук інвестора, про що свідчить публікація ФГВФО від 06.10.2015 року - повідомлення щодо продовження пошуку потенційних інвесторів неплатоспроможного банку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Також, надано звіт про фінансовий стан Банку, відповідно до якого сума активів Банку станом на 18.09.2015 року становить 35 335 891 002,99 грн., сума пасивів - 35 335 891 002,97 грн.

На думку позивача, цей звіт дає підстави вважати, що кошти позивача, які містяться на рахунку Банку, завдяки діям НБУ та Фонду буде повернуто позивачеві.

Отже, позивач зазначає, що він не знав та не міг знати про допущену відповідачем протиправну бездіяльність.

Представником позивача звернуто увагу, що інформацією про реальний фінансовий стан Банку позивач не володів до дати початку процедури ліквідації Банку, оскільки така інформація становила банківську таємницю до прийняття НБУ рішення від 18.12.2015 року про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Зазначає, що про порушення своїх прав дізнався 26.02.2016 року з листа адвоката Клецького А.А. від 25.02.2016 року, яким повідомлено позивача про порушення його права відповідачем, з огляду на що, вважає, що відлік строку звернення до суду має обраховуватися з 26.02.2016 року, позаяк, шестимісячний строк звернення до суду позивачем не порушено.

Представником третьої особи 2 клопотання НБУ про залишення позову без розгляду підтримано з аналогічних підстав, викладених представником відповідача.

Заслухавши думку присутніх у судовій залі сторін, відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 29.11.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 29.03.2012 року між Аграрною біржею та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір №30287 на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до умов якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відкрито позивачеві поточні рахунки, здійснюється їх розрахунково-касове обслуговування. Аграрна біржа, в свою чергу, зобов`язується оплачувати послуги Банку згідно з тарифами в порядку і на умовах, визначених цим договором.

У період з 12.12.2014 року по 05.03.2015 року Банком зобов`язання за Договором від 29.03.2012 року №30287 не виконано, з огляду на що, Аграрна біржа звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить стягнути з Банку шляхом перерахування на поточний рахунок Аграрної біржі суму заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року у справі №910/5513/15-г, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року, позов Аграрної біржі задоволено повністю.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року видано наказ, на підставі якого 23.07.2015 року відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №48244293.

Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 17.09.2015 року №612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» та розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації.

Станом на 17.09.2015 року рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року виконано не було.

17.12.2015 року Національним банком України прийнято постанову №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Проаналізувавши норму статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач дійшов висновку, що грошові кошти йому повернуто не буде, оскільки сума зобов`язань Банку за рішенням суду значно перевищує суму вартості активів, за рахунок яких буде задоволено вимоги кредиторів Банку. Позаяк, у позивача є підстави стверджувати, що внаслідок, в тому числі, бездіяльності Національного банку України, оскільки ним не вжито своєчасних заходів відповідно до статті 55 Закону України «Про Національний банк України», склалася ситуація, яка і призвела до негативних фінансово-економічних наслідків у цьому банку.

Відтак, позивач звернувся з позовом до суду, предметом якого є оскарження бездіяльності Національного банку щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів, яка і призвела до порушення, на думку позивача, прав позивача як вкладника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та не повернення йому коштів.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення передбачених законом вимог.

Згідно із статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин, далі також КАС України) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Пунктом 10 частиною першою Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України (в редакції від 15.12.2017 року) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, за змістом стаття 122 КАС України (в редакції від 15.12.2017 року) є аналогічною статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин).

Дотримання строку звернення до суду з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейським Судом з прав людини зазначено, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Європейським Судом з прав людини у справі Bellet v. France вказано, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить вказана позиція Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа «Каменівська проти України»), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

Відповідно до положень статті 67 Закону України 07.12.2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (із змінами і доповненнями) метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

Проте, частиною третьою статті 75 цього Закону встановлено, що Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 17.09.2015 року №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» делеговано повноваження тимчасовому адміністратору банку строком на 3 місяці з 18.09.2015 року по 17.12.2015 року включно.

Отже, з моменту фактичного запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а саме з 18.09.2015 року Національний банк України не здійснює банківський нагляд за зазначеним банком, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку, а тому бездіяльність відповідача, яка оскаржується позивачем, гіпотетично могла б мати місце до запровадження тимчасової адміністрації, тобто до 18.09.2015 року.

Враховуючи, що інформація про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перебуває в загальному доступі, перебіг строку звернення до адміністративного суду з метою захисту прав, свобод та інтересів Аграрної біржі слід обраховувати з 17.09.2015 року.

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи, позивачем засобами поштового зв`язку подано до Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративний позов, який датовано 24.03.2016 року, зареєстровано канцелярією суду 28.03.2016 року.

Таким чином, судом встановлено, що адміністративний позов подано з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Аналогічні позиції викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №826/2158/17, від 31.05.2018 року у справі №826/15798/16, від 03.05.2018 року у справі №826/26727/15, від 03.05.2018 року у справі №826/8153/16.

Суд відзначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Судом критично сприймаються твердження позивача, що інформація про визнання банку неплатоспроможним не містить інформації про підстави та причини прийняття таких рішень, оскільки охороняється банківською таємницею. На думку суду, вказана інформація ніяким чином не впливає на права позивача, а посилання позивача на те, що він дізнався про порушення своїх прав із листа адвоката Клецького А.А. від 25.02.2016 року, яким повідомлено позивача про порушення його права відповідачем, з огляду на що, вважає, що відлік строку звернення до суду має обраховуватися з 26.02.2016 року - дати отримання позивачем цього листа, є безпідставним.

Частиною третьою статті 123 КАС України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Через канцелярію суду 23.10.2018 року представником позивача подано письмові пояснення щодо клопотання НБУ від 03.10.2016 року про залишення позову без розгляду, в якому просить клопотання НБУ залишити без розгляду.

Із змісту письмових пояснень, підтриманих в підготовчому судовому засіданні, судом встановлено, що позивач вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду. Про поновлення строків звернення до суду позивачем не заявлено. З огляду на викладене, суд не вважає цю заяву представника позивача заявою про поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, позивачем не заявлено про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позаяк слід залишити позовну заяву без розгляду.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись статтями 6, 9, 72-80, 240, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Позов Аграрної біржі залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Л.О. Маруліна