Рішення № 87706250, 19.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року справа № 580/3991/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2019р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській оформлене листом від 04.11.2019р. №1408/К-10 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку із втратою годувальника - померлого чоловіка ОСОБА_2 в розмірі 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував ОСОБА_2 на момент смерті.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував її чоловік ОСОБА_2 на момент смерті, з « 19» жовтня 2019 року (з дня смерті годувальника).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Разом з тим, її чоловік ОСОБА_2 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Позивач зазначила, що у зв`язку із смертю чоловіка, звернулась до відповідача із заявою про переведення із пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак отримала відмову, яку вважає протиправною, оскільки на день смерті чоловіка позивач проживала разом з чоловіком та була непрацездатним членом сім`ї, відтак має право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

09.01.2020р., в межах строку встановленого судом, до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що пенсія у разі втрати годувальника призначається у відсотковому відношенні пенсії за віком померлого годувальника, а не щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Звернуто увагу, що законом №1058-IV, який визначає порядок щодо призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника в солідарній системі, не передбачено переведення на пенсію у зв`язку із втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Крім того, зазначено, що Законом України “Про судоустрій і статус суддів” визначено умови призначення пенсій або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак вказаним законом не передбачено призначення та перерахунок пенсії у зв`язку із втратою годувальника. З урахуванням зазначеного, представник відповідача вказав на необгрунтованість позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Із матеріалів справи (а.с. 18) судом встановлено, що ОСОБА_2 займав посаду судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, звільнений у відставку та отримував довічне грошове утримання.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.10.2019р. вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 30.05.2018р., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30.05.2018 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис №628.

Позивач, відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , отримує пенсію за віком.

30.10.2019 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, виходячи з розміру 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час смерті годувальника, чоловіка – ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.11.2019 №1408/К-10, позивача повідомлено про відсутність підстав для призначенні їй пенсії у зв`язку із втратою годувальника, виходячи з розміру 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час смерті годувальника, оскільки Законом України “Про судоустрій та статус суддів” призначення пенсії по втраті годувальника не передбачено.

Вважаючи вказану відмову у переведенні на пенсію за втратою годувальника протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, що визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел є Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-IV).

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону №1058-IV, за змістом якої, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).

Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.

У той же час, питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії за віком унормовані статтями 25, 27, 28, 40 Закону №1058-IV.

З аналізу відповіді наданої відповідачем за зверненням позивача, вбачається, що відповідач не заперечив права позивача на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, однак, наголосив, що позивач не має права на переведення її на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, оскільки норми вказаного Закону, не передбачають права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Водночас, позивач вважає, що пенсійний орган, відмовляючи у переведенні на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, повинен був враховувати розмір щомісячного грошового утримання судді, яке виплачувалось її чоловіку, оскільки така виплата за своєю суттю та в розумінні законодавства є різновидом пенсії.

Однак, такі доводи позивача, на переконання суду, засновані на неправильному розумінні статті 37 Закону №1058-IV, якою, як вже зазначалось вище, передбачено обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи саме з розміру пенсії за віком.

За визначенням абзацу двадцять другого статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 цього ж Закону визначено сферу його дії, зокрема, зазначено, що ним врегульовані відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, окрім іншого, види пенсійних виплат.

Вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі визначає стаття 9 Закону №1058-IV, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 звернулась за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника, саме на підставі Закону №1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.

Необхідно також наголосити, що призначення довічного грошового утримання передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закон України “Про судоустрій і статус суддів” №2453-VI (далі Закон №2453-VI), при цьому, вказаним актом чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме – судді.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 08.06.2016 року у справі №4-рп/2016, рішення від 20.03.2002 року у справі №5-рп/2002, від 01.12.2004 року у справі №19-рп/2004, від 11.10.2005 року у справі №8-рп/2005, від 22.05.2008 року №10-рп/2008, від 03.06.2013 року у справі №3-рп/2013).

У рішенні від 08.06.2016 року у справі №4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі №667/1568/16.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77,139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко