Рішення № 87705490, 19.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7612/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання неправомірним та скасування рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 13.11.2019 р. № 623-ІІ-ХLI щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території села Приморське Кілійського району Одеської області, зобов`язання Приморську сільську раду Кілійського району Одеської області винести рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території села Приморське Кілійського району Одеської області, згідно клопотання ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 21.012.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що 16.10.2019р. ОСОБА_1 направив у Приморську сільську раду Кілійського району Одеської області клопотання щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ), орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована в селі Приморське Кілійського району Одеської області, відповідно до статей 118 та 121 Земельного кодексу України. Позивач зазначив, що приблизне (бажане) розташування земельної ділянки він зазначив червоним кольором у викопіюванні (графічному матеріалі), що додавався до визначеного клопотання та просив при розгляді даного клопотання взяти до уваги, що першочерговість відведення земельних ділянок для учасників АТО (членів їх сімей) гарантується п.14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивач вказав, що рішенням Приморської сільської ради від 13.11.2019р. №623-VII- ХLI, було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність з двох причин: - до клопотання додані графічні матеріали, на яких зазначено «приблизне» бажане місце розташування та не вказано розмір земельної ділянки та – до клопотання не додані документи, що підтверджують відповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації. Позивач, посилаючись на положення ст.121, 122, 118 Земельного кодексу України та те, що до клопотання адресованого Приморській сільській раді ним долучено всі необхідні документи, з вичерпного переліку, визначеного ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

20.01.2020р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначав, що не погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 , посилаючись на те, що до клопотання ОСОБА_2 було додано графічні матеріали місця розташування земельної ділянки, а саме роздруківка з сайту Публічної кадастрової карти. Відповідач зазначав, що на роздруківці бажане місце розташування земельної ділянки було позначено червоним хрестом (позначка виконана кульковою ручкою червоного кольору) та виходячи з розташування цієї позначки взагалі неможливо встановити орієнтовний розмір, як того вимагають вимоги статті 118 Земельного кодексу України. Разом з тим, відповідач зазначав, що сільська рада, керуючись частиною 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за відсутності детального плану території, відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Разом з тим, Приморська сільська рада зазначила, що відповідно до схем землеустрою, земельна ділянка, яку має намір безоплатно отримати у власність позивач, належить до земель водного фонду. У зв`язку з викладеним та посилаючись на практику Верховного Суду, відповідач зазначив, що під час прийняття рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 13.11.2019 р. № 623-ІІ-ХLI щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 , сільська рада діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

03.02.2020р. до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначав, що наведені у відзиві відповідача аргументи вважає безпідставними та необґрунтованими. Так, позивач вказав, що орієнтований розмір земельної ділянки вказаний у самому клопотанні позивача, а на Публічній кадастровій карті чітко простежується, що межа можливого розділення зон, проходить значно нижче червоної позначки. Позивач, посилаючись на те, що є недоведеними віднесення спірної ділянки до земель водного фонду, не відповідність бажаної земельної ділянки схемам землеустрою, так як це не відповідає інформації Державно земельного кадастру, а також відсутність плану зонування територій або детального плану територій, просить суд задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

16.10.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Приморської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтованою площею 0,25 га, яка розташована в с.Приморське Кілійського району Одеської області. У вказаному клопотанні позивач зазначив, що ним не використано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням (а.с.7).

У переліку додатків до вказаного клопотання позивачем зазначені: копія паспорту громадянина України; копія картки платника податку; посвідчення учасника бойових дій; довідка про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, сувернітету та територіальної цілісності України; графічний матеріал місця розташування земельної ділянки (з Публічної кадастрової карти України) (а.с.8-14).

Рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 13.11.2019р. №623-VII-XLI відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель житлової та громадської забудови на території с.Приморське Кілійського району Одеської області для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтованою площею 0,25га, яка розташована у с.Приморське Кілійськовго району Одеської області.

Згідно з п.п. 1.3, 1.4 вказаного рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 13.11.2019р. №623-VII-XLI підставою для відмови стало те, що до клопотання додані графічні матеріали, на яких зазначено «приблизне» бажане місце розташування та не вказано розмір земельної ділянки, а також те, що до клопотання не додані документи, які підтверджують відповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Пунктом «г» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 6, 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, виходячи з приписів ст.ст.116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку, тобто, законодавством не заборонено отримання одночасно декількома особами дозволу на розроблення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку.

Разом з тим, підстави відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме графічні матеріали, на яких зазначено «приблизне» бажане місце розташування та не вказано розмір земельної ділянки та до клопотання не додані документи, які підтверджують відповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації, не підпадають під вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, визначений ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

При цьому, суд враховує, що на виконання вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України ОСОБА_1 у клопотанні від 16.12.2019р. про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, зазначив цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри і додав до клопотання графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Разом з тим, обов`язок заявника зазначати розмір земельної ділянки саме на графічних матеріалах та документи, які підтверджують відповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації, не передбачений Земельним кодексом України.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 13.11.2019 р. № 623-ІІ-ХLI прийнято безпідставно, а ОСОБА_1 відмовлено з підстав, не передбачених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 13.11.2019 р. № 623-ІІ-ХLI щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території села Приморське Кілійського району Одеської області, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Приморську сільську раду Кілійського району Одеської області винести рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території села Приморське Кілійського району Одеської області, згідно клопотання ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Суд зазначає, що у разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Разом з тим, відмова відповідача, яка викладена у рішенні Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 13.11.2019 р. № 623-ІІ-ХLI мотивована лише відсутністю на графічних матеріалах розміру земельної ділянки, який наявний у заяві ОСОБА_1 від 16.12.2019р. та відсутності документів надання яких не передбачено ст.118 КАС України.

При цьому, при прийнятті рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 13.11.2019 р. № 623-ІІ-ХLI сільською радою не встановлено підстави для відмови ОСОБА_1 у наданні вказаного дозволу з підстав, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

При прийнятті рішення суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання Приморську сільську раду Кілійського району Одеської області винести рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території села Приморське Кілійського району Одеської області, згідно клопотання ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 13.11.2019 р. № 623-ІІ-ХLI щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території села Приморське Кілійського району Одеської області.

Зобов`язати Приморську сільську раду Кілійського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379522, Одеська обл., Кілійський р-н., с. Приморське, вул. Центральна, 13-А) винести рішення про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території села Приморське Кілійського району Одеської області, згідно клопотання ОСОБА_1 .

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.