Рішення № 87705405, 20.02.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/349/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2018 року;

-зобов`язати відповідача нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 у відповідності до ст.3 Закону № 2050-ІІІ компенсації втрати частини належної йому пенсії у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2018 року, та допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць (а.с.1-5).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою. З 15 червня 2016 року позивач перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області, яке постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 реорганізовано в Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України. За заявою позивача його було взято 01 грудня 2016 року на облік Старобільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області, де він по теперішній час перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2018 року позивач не отримав пенсійні виплати.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 360/4602/19, яке набрало законної сили 26.12.2019, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Старобільського ОУПФУ Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.05.2016 по 30.04.2018; зобов`язано Старобільське ОУПФУ Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.05.2016 по 30.04.2018; допущено рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Держбюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 768,40 грн.; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського ОУПФУ Луганської області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Отже, позовні вимоги щодо виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати більш ніж на три роки суд залишив без задоволення у справі № 360/4602/19, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не надано суду доказу того, що він звертався з вимогою до Старобільського ОУПФУ Луганської області про виплату компенсації втрати частини грошових доходів (пенсії), у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, а Старобільське ОУПФУ Луганської області відмовило йому в цьому. При цьому, суд дійшов до висновку про те, що позивач ОСОБА_1 набуває права звернення до суду з такими вимогами лише після отримання відмови від Старобільського ОУПФУ Луганської області у виплаті йому компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням термінів її виплати у період з 01.05.2016 по 30.04.2018.

19 грудня 2019 року позивач письмово звернувся до Старобільського ОУПФУ Луганської області з вимогою виплати компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії у період з 01.05.2016 по 30.04.2018.

Відповідач листом № 573/Л-14 від 03.01.2020 повідомив на адресу позивача про те, що після надання фінансування на виплату заборгованості по пенсії управлінням буде розглянута можливість виплати компенсації втрати частини пенсії з 01.05.2016 по 30.04.2018.

На думку позивача, Старобільське ОУПФУ Луганської області фактично відмовилось провести виплату позивачеві компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням термінів її за минулий період з 01.05.2016 по 30.04.2018.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням термінів її виплати з 01.05.2016 по 30.04.2018 протиправною, а тому за захистом своїх прав змушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 13.02.2020 за вхідним реєстраційним номером 5725/2020 надав відзив на позовну заяву від 06.02.2020 №1761/07 (а.с.30-31), в якому заперечував проти задоволення позову.

В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 14.06.2017 звернувся до управління з заявами про призначення/перерахунок пенсії (взяття його пенсійної справи на облік) та про запит його пенсійної справи зі Слов`янського ОУ ПФУ Донецької області. Оскільки позивач до звернення в Старобільське ОУПФУ Луганської області не перебував на обліку в Слов`янському ОУ ПФУ Донецької області (згідно даних, що містяться в Центральній базі даних одержувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України), управлінням було запитано електронну та макетну пенсійні справи ОСОБА_1 а також атестат на нього в Рубіжанському ОУ ПФУ Луганської області.

Після надходження запитуваних документів, пенсійна справа позивача взята на облік управлінням, з моменту зняття його з обліку в Рубіжанському ОУ ПФУ Луганської області, а саме - з 01.12.2016, проте заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 утворилась з більш раннього строку, а саме - з 01.05.2016.

Таким чином, у квітні 2018 року пенсію позивачу опрацьовано до виплати на травень 2018 року у місячному розмірі, крім того, за період з червня 2018 року до теперішнього часу ОСОБА_1 щомісяця отримуються належні йому пенсійні виплати у місячному розмірі.

У зв`язку із тим, що за певний період часу виникла заборгованість з виплати пенсії, позивачем було подано до Луганського окружного адміністративного суду позовну заяву до Фонду про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року у справі № 360/4602/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність управління щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2018 року; зобов`язано Фонд виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2018 року та допущено рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

20.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до управління із вимогою про виплату компенсації втрати частини пенсії (доходу), яка датована 19 грудня 2019 року.

03.01.2020 року за вих. № 573/л-14 позивачу через його представника ОСОБА_2 надано відповідь, якою роз`яснено порядок обчислення та строки виплати компенсації втрати частини доходів (пенсії) у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Також відповідним листом було повідомлено, що можливість виплати компенсації втрати частини пенсії через порушення строків її виплати буде розглянута після надання фінансування на виплату власне заборгованості з пенсії ОСОБА_1 .

Відповідач зазначив, що згідно постанови Правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 року № 27-1, з 01.01.2019 фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями ПФУ, тобто фінансування пенсійних виплат в Старобільському ОУ ПФУ Луганської області здійснюється ГУ ПФУ в Луганській області. Проте, головне управління ПФУ в Луганській області, в свою чергу також не є розпорядником коштів Фонду, оскільки, відповідно ю ст. 58 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розпорядником коштів Фонду є Пенсійний фонд України, саме до його відання віднесено затвердження бюджету Пенсійного фонду, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, тощо.

Відповідач також зазначив, що станом на сьогодні вчинено всі можливі та залежні від нього дії задля виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2018 року, в тому числі і задля вирішення питання щодо компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі викладеного, відповідач просив суд залишити без задоволення позову заяву ОСОБА_1 .

В подальшому, 17.02.2020 відповідачем надано письмову інформацію від 10.02.2020 №№1835/07, в якій зазначив, що управління проведено нарахування заборгованості по пенсії за період з 01.05.2016 по 30.04.2018, яка буде виплачена після надходження фінансування на даний вид виплат (а.с.48).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.22-23).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 02.11.2017, ідентифікаційний код НОМЕР_2 (а.с.8).

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 24.09.2001 (а.с.9).

Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 13.06.2017 №0000236980 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 у справі №360/4602/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2018 року.

Зобов`язано Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92704, Луганська область, Старобільський район, м.Старобільськ, квартал Дружби, будинок 1 А, код ЄДРПОУ 41246506) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість з пенсії за період з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2018 року.

Допущено рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) – 899998, Рахунок отримувача - UA798999980000031211256026001, Код класифікації доходів бюджету – 22030106) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92704, Луганська область, Старобільський район, м.Старобільськ, квартал Дружби, будинок 1 А, код ЄДРПОУ 41246506) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с.11-16).

З даних «КП ДСС» вбачається, що вищевказане рішення суду набрало законної сили 26.12.2019.

19.12.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою у порядку ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», в якій просив здійснити виплату компенсації втрати частини доходів за віком у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.05.2016 по 30.04.2018 (а.с.17).

На вищевказану вимогу відповідачем представнику позивача ОСОБА_2 надано відповідь від 03.01.2020 №573/Л-14, в якій зазначено, що після надання фінансування на виплату заборгованості по пенсії, управлінням буде розглянута можливість виплати компенсації втрати частини пенсії (а.с.18).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не невиплати компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2018 року, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УПФ має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону України від 09 липня 2000 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок компенсації).

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 6 Закону № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Згідно статті 7 Закону № 2050-ІІІ , відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФ України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року у справі 703/5652/15-а, від 15 серпня 2018 року у справі № 653/3356/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

З метою реалізації Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Згідно п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), Верховного Суду викладені у постановах від 03 травня 2018 року у справі 703/5652/15-а, від 15 серпня 2018 року у справі № 653/3356/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, якими також визначено, що для задоволення вимог про стягнення заявленої компенсації потребується дослідження документів та інших обставин, необхідних для встановлення права особи на компенсацію та обчислення конкретного її розміру.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що у розумінні Закону України від 19.10.2000 року №2050-III пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду, і порушення строків її виплати означає втрату громадянином частини свого доходу.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності та враховуючи встановлені обставини, які свідчать про порушення встановлених строків виплати пенсії позивачу, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на одержання компенсації втрати частини доходів на підставі частини 2 статті 46 України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” за період з 01.05.2016 по 30.04.2018.

Разом з цим, з урахуванням приписів частини 2 статті 9, частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що для повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 01.05.2016 по 30.04.2018 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.05.2016 по 30.04.2018.

Що стосується звернення рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць, то компенсація втрати частини доходів не відноситься до випадків негайного виконання рішення згідно статті 371 КАС України, у зв`язку з чим підстав для звернення рішення суду до негайного виконання немає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 24.01.2020 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі у розмірі 840,80 грн (а.с.22-23).

Станом на дату розгляду справи по суті судовий збір не сплачений, а тому підлягає стягненню даним рішенням суду до Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, позивачу необхідно відшкодувати 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 01.05.2016 по 30.04.2018.

Зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92704, Луганська область, Старобільський район, м.Старобільськ, квартал Дружби, будинок 1 А, код ЄДРПОУ 41246506) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.05.2016 по 30.04.2018.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) – 899998, Рахунок отримувача - UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету – 22030106) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92704, Луганська область, Старобільський район, м.Старобільськ, квартал Дружби, будинок 1 А, код ЄДРПОУ 41246506) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова