Рішення № 87705377, 20.02.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/196/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-3271-51 від 07.11.2019 за період з 20.11.2018 по 07.11.2019 в сумі 10 719,72 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 12.11.2019 засобами поштового зв`язку позивач отримав вимогу про сплату боргу № Ф-3271-51 від 07.11.2019, в якій заначено, що станом на 31.10.2019 сума боргу зі сплати єдиного внеску становить 26 539,20 грн.

Зазначена вимога оскаржена до Державної податкової служби України, та рішенням № 1398716/99-00-08-06-01 від 20.12.2019 відмовлено у задоволенні скарги.

Раніше позивач отримував вимогу № Ф-3271-51 від 07.11.2019, якою встановлено заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 15819,54 грн. Рішенням суду у справі № 360/1670/19 вказана вимога визнана протиправною та скасована в частині визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску за період до 20.11.2018 у сумі 15819,54 грн.

На думку позивача, у зв`язку з цим вимога № Ф-3271-51 від 07.11.2019 підлягає скасуванню за період з 20.11.2018 по 07.11.2019, адже відповідно до пункту 9-4 Розділу V111 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – ЗУ №2464) платники єдиного внеску, визначені ст. 4 ЗУ №2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»(далі - ЗУ№1669), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 ЗУ №2464. на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Луганській області, яке розташоване у м. Рубіжному, яке в свою чергу входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З посиланням на практику Верховного Суду, позивач вважає, що вимога № Ф-3271-51 від 07.11.2019 є незаконною та протиправною в цілому, що є підставою для її скасування.

Ухвалою суду від 11.01.2020 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків (арк.спр. 18-19).

17.01.2020 за вх. № 2095/2020 позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви (арк.спр. 22).

Ухвалою суду від 20.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк.спр. 29-30).

06.02.2020 за вх. № 4825/2020 від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 35-37), у якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.

ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Рубіжне Рубіжанського управління Головного управління ДПС у Луганській області як платник податків за основним місцем обліку. Позивач зареєстрований у податковому органі платником єдиного внеску за категорією «фізичні особи-підприємці, які сплачують єдиний внесок від суми доходу, отриманого від цієї діяльності» з 21.06.2016.

Згідно облікових даних інформаційної системи «Податковий блок» в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.10.2019 за позивачем рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 26539,26 грн. Недоїмка у сумі 26539,26 грн складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов`язковій сплаті згідно Закону № 2464, за 2017 рік у загальній сумі 8448,00 грн, за 2018 рік (з першого по четвертий квартал включно) на загальну суму 9828,72 грн (за кожний квартал по 2457,18 грн), за перший, другий та третій квартали 2019 року на загальну суму 8262,54 грн (за кожний квартал по 2754,18 грн). За таких обставин, на підставі частини четвертої статті 25 Закону № 2464 та Інструкції № 449 ГУ ДПС у Луганській області було винесено вимогу про сплату боргу форми «Ф» 07.11.2019 № 3271-51 на загальну суму 26539,26 грн, яку, відповідно, було направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_1 . Вимогу про сплату боргу (недоїмки) було отримано 12.11.2019.

Стосовно посилання позивача на те, що згідно з вимогами Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII він звільняється від виконання обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції та посилання на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території якої здійснюється антитерористична операція» відповідач зазначив, що відповідно до пункту 9-4 Закону № 2464 платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою стати 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціально страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню н порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податковою боргу.

Вже зі змісту самого пункту 9-4 Закону №2464 достатньо підстав для висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не було надано у встановлений законодавством строк доказів надання відповідної заяви, передбаченої абзацом другим зазначеного пункту, що є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань.

Одночасно з цим, Закон №2464 передбачає, що його дія поширюється на відносини, то виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиною внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р та розпорядження від 30.10.2014 № 1053-р не регулює питання щодо умов та порядку сплати єдиного внеску. Зазначені правовідносини врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». З огляду на це, саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов`язків передбачених частиною 2 статті 6 Закону № 2464. Отже, в період з 01.01.2016 р. по 31.10.2019 р. Законом №1669 не скасовувались обов`язки, визначені ч.2 ст. 6 Закону № 2464, внаслідок чого Позивач повинен був сплачувати визначену Законом № 2464 суму єдиного внеску.

Метою внесених змін було позбавлення пільг з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Таким чином, недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону, не може бути єдиною підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправними та скасування вимог контролюючого органу.

На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.02.2020 за вх. № 5491/2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (арк.спр. 47-49), в якій позивач надав пояснення, аналогічні, викладеним у позові, зазначивши, що оскільки позивач здійснював свою діяльність на території м. Сєвєродонецьк та перебуває на обліку в м. Сєвєродонецьк, яке входить до Перелікунаселених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, то навіть саме формування вимоги, як і вжиття будь яких інших заходів впливу та стягнення, є незаконним та протиправним оскільки на території м. Сєвєродонецьк зупинені всі заходи впливу та стягнення, передбачені ст. 25 Закону № 2464-УІ, що є прямою підставою для її скасування.

З посиланням на висновки Верховного Суду, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця 21.06.2016, № запису 2 390 000 НОМЕР_1 007088, перебуває на обліку в Рубіжанській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області з 21.06.2016, номер взяття на облік НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.02.2020 за № 1006363926 (арк. спр. 53-54).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача та розрахунку боргу з єдиного внеску за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31.10.2019 обліковувалась недоїмка у сумі 26539,26 грн, яка складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов`язковій сплаті, за 2017 рік у загальній сумі 8448,00 грн, за 2018 рік на загальну суму 9828,72 грн (за кожний квартал по 2457,18 грн), за перший, другий та третій квартали 2019 року на загальну суму 8262,54 грн (за кожний квартал по 2754,18 грн (арк. спр. 38-40).

ГУ ДФС у Луганській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-3271-51, в якій зазначено, що станом на 31.10.2019 сума боргу позивача становить 26 539,26 грн, у тому числі недоїмка – 26 539,26 грн (арк. спр. 41).

Вказана вимога була направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 , та отримана 12.11.2019 (арк. спр. 41).

Позивач оскаржив вимогу в адміністративному порядку, і рішенням ДПС України від 20.12.2019 № 13987/2/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вимогу від 07.11.2019 № Ф-3271-51 – без змін (арк.спр. 7).

Рішення ДПС України отримано позивачем 24.12.2019 (арк.спр. 8).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 передбачено, що на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 і частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464 передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин – 2017-2019 роки, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” та від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Рубіжне.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває, і позивач має право надати заяву про звільнення від сплати ЄСВ протягом тридцяти днів з дня закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що вимога від 07.11.2019 № Ф-3271-51 про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, а саме: з 2017 року по ІІІ квартал 2019 року. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Зазначена норма проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8.

З огляду на дію зазначеної норми позивач звільнявся від виконання зобов`язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону України 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року по 1 січня 2016 року, а не взагалі перерахувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Що стосується посилань відповідачів на те, що доповнення розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 911), суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

За таких обставин судом встановлено, що вимога про сплату боргу від 07.11.2019 № Ф-3271-51 про визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску за період 2017 рік – у сумі 8 448,00 грн, І квартал 2018 року- у сумі 2 457,18 грн, за ІІ квартал 2018 року – у сумі 2 457,18 грн, за ІІІ квартал 2018 року – у сумі 2 457,18 грн, за ІV квартал 2018 року – у сумі 2 457,18 грн, за І квартал 2019 року – у сумі 2 754,18 грн, за ІІ квартал 2019 року – у сумі 2 754,18 грн, ІІІ квартал 2019 року – у сумі 2 754,18 грн, є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо відсутності заяви позивача про звільнення його від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має подати таку заяву не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Оскільки, як вже вище вказано, антитерористична операція триває, то граничний строк подання заяви про звільнення від обов`язків платника єдиного внеску ще не настав та позивач має право звернутися з такою заявою до контролюючого органу за місцем обліку у будь-який час. Відповідно, відсутність такої зави на час розгляду адміністративної справи, за умови що таке право позивач може реалізувати у будь-який час протягом дії особливого періоду, визначеного Законом № 1669-VII, жодним чином не підтверджує правомірність вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-3271-51.

За таких обставин судом встановлено, що вимога про сплату боргу від 07.11.2019 № Ф-3271-51 є протиправною, не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Оскаржувану вимогу позивачем отримано 12.11.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 41). Позивач скористався правом адміністративного оскарження вимоги, та 19.11.2019 подав до Державної податкової служби України скаргу про скасування вимоги від 07.11.2019 № Ф-3271-51. Рішенням ДПС від 20.12.2019 № 13987/199-00-08-06-01 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, зазначене рішення отримано позивачем 24.12.2019 (відповідно до трек-номеру поштового відправлення (арк. спр. 8)). До суду позивач звернувся 03.01.2020 (відповідно до відбитку штампу поштового відділення на конверті (арк. спр. 15)), тобто десятиденний строк звернення до суду із позовом позивачем не пропущено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн (арк. спр. 26).

Оскільки позовні вимоги визнані судом такими, що підлягають задоволенню, судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (код за ЄДРПОУ 43143746, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) про визнання протиправною та скасування вимоги від 07 листопада 2019 року № Ф-52871-52 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Луганській області від 07 листопада 2019 року № Ф-3271-51 про зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 2017 року по ІІІ квартал 2019 року у сумі 26 539,26 грн (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень 26 коп.)

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області судові витрати зі сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська