Рішення № 87705306, 17.02.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року справа № 340/3206/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С.. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, вул. Ак. Корольова, 26, м. Кропивницький,25030

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-7272/14-19-СГ від 13.11.2019 р. щодо відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути його заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,000 га на території Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області суміжно за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером – 3520384600:02:000:5122.

В обґрунтування вимог зазначено, що відповідач протиправно без будь-яких законних підстав відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, при тому, що представником позивача були надані усі необхідні документи.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи це тим, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством (а.с.27-32).

Додатково представник відповідача у відзиві вказує, що ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою та наказом від 25.11.2019 року №11-7839/14-19-СГ затверджено розроблений проект та надано земельну ділянку кадастровий номер 3520384600:02:000:5137 у власність, факт отримання земельної ділянки у приватну власність підтверджується принтскрином з публічної кадастрової карти, в результаті чого Головне управління не є розпорядником земельної ділянки яку бажає отримати позивач.

Крім того, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова управління у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку позивача, є протиправною, не має наслідком порушення його прав та інтересів як особи, яка має намір отримати земельну ділянку. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача посилається на правові висновки Верховного Суду, що висловлені в постановах від 31.01.2018 р. у справі № 814/741/16 та постанові від 14.03.2018 р. у справі № 804/3703/16.

Також, зазначив, що позивачем не підтверджені судові витрати, пов`язані із розглядом справи, оскільки фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів та витрат від такої діяльності.

Представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якої надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_2 не є законною підставою для відмови у наданні такого дозволу іншій особі.

Законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані “відведення”, а отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (а.с. 48-50).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

15.10.2019 представник позивача Бредіс А.В. звернувся в інтересах ОСОБА_1 із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га, яка розташована на території Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520384600:02:000:5122 (а.с. 10).

До заяви додані документи згідно додатку (а.с. 11-14).

Наказом від 13.11.2019 № 11-7272/14-19-СГ відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с. 15).

Представник позивача не погоджуючись із оскаржуваним наказом, звернувся із даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Проаналізувавши норми Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до с. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. “а” ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ч. 7 ст. 18 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що відповідно до поданої інформації відділу в Олександрійському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області бажана позивачем земельна ділянка знаходиться у масиві загальною площею 9,6571 га. В свою чергу наказом від 25.11.2019 року №11-7839/14-19-СГ затверджено розроблений проект та надано земельну ділянку кадастровий номер 3520384600:02:000:5137 у власність, факт отримання земельної ділянки у приватну власність підтверджується принт скрином з публічної кадастрової карти, в результаті чого Головне управління не є розпорядником земельної ділянки яку бажає отримати позивач.

Суд вказані доводи представника відповідача не бере до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно наказу від 13.11.2019 № 11-7272/14-19-СГ підставами для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є - подані графічні матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (а.с. 15).

Натомість в оскаржуваному наказі не вказано про те, що ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою та наказом від 25.11.2019 року №11-7839/14-19-СГ затверджено розроблений проект та надано земельну ділянку кадастровий номер 3520384600:02:000:5137 у власність.

Крім того, позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 3520384600:02:000:5122, а ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою на іншу земельну ділянку із кадастровим номером 3520384600:02:000:5137, при цьому представник відповідача жодним чином не зазначає про такі невідповідності кадастрових номерів земельних ділянок.

З огляду на викладене, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області наказом від 13.11.2019р. № 11-7272/14-19-СГ відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Таким чином, наказ від 13.11.2019р. № 11-7272/14-19-СГ є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Також задоволенню підлягає й похідна позовна вимога про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га, яка розташована на території Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520384600:02:000:5122, задоволення якої залежить від задоволення основної (першої) позовної вимоги.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, які визнані судом протиправними.

Щодо доводів відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву та посилання на правові висновки Верховного Суду, що висловлені в постановах від 31.01.2018 р. у справі № 814/741/16 та постанові від 14.03.2018 р. у справі № 804/3703/16, суд зазначає, що у справах, які розглядались Верховним судом встановлено, що позивачу не було у місячний строк надано дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні. Верховний суд вказав, що суди попередніх інстанцій встановили ту обставину, що відповідач надавав відмову позивачу поза місячним строком, а тому позивач мав право замовити проект землеустрою без отримання такого дозволу за принципом так званої “мовчазної згоди”. Таким чином, за вказаних та встановлених судами попередніх інстанцій обставин у позивача відсутні перешкоди у замовленні проекту землеустрою.

Натомість у даній справі, яка розглядається, відповідачем у місячний строк надано позивачеві відповідь про відмову у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Таким чином, вказані обставини позбавляють права позивача замовити проект землеустрою за принципом “мовчазної згоди”, тобто без отримання відповідного дозволу, а доводи відповідача про не порушення прав та інтересів позивача як особи, яка має намір отримати земельну ділянку є необґрунтованими.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судовий збір у вказаному вище розмірі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Представником позивача подано заяву про надання доказів оплати правничої допомоги протягом 5 днів після ухвалення рішення суду (а.с.19).

Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-7272/14-19-СГ від 13.11.2019року щодо відмови в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву представник позивача Бредіса А.В. в інтересах ОСОБА_1 від 15.10.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га, яка розташована на території Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520384600:02:000:5122.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 КАС України та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 18.02.2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко