Ухвала суду № 87705302, 20.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

20 лютого 2020 року м. Київ № 320/1430/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши заяву про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2020 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України № 8047/6199-00-08-06-01 від 01.11.2019 про залишення скарги позивача від 30.09.2019 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-117671-52 від 03.09.2019 без розгляду; зобов`язати Державну податкову службу України розглянути скаргу позивача від 30.09.2019 на вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-117671-52 від 03.09.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Також 20.02.2020 позивачем подано заяву, в якій він просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-117671-52 від 03.09.2019 у розмірі 8592, 67 грн. до набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування цієї заяви позивач зазначає, що в.о. начальника Славутицького МВДВС ГТУЮ у Київській області Прліпком В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60934865 від 23.12.2019 на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-117671-52 від 03.09.2019 в сумі 8592, 67 грн. у зв`язку з цим, вжиття державним виконавцем заходів з примусового виконання оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-117671-52 від 03.09.2019 у розмірі 8592, 67 грн. призведе до негативних фінансових наслідків для позивача у вигляді стягнення з останнього не лише суми боргу (недоїмки), а й витрат виконавчого провадження. Наведене, на думку заявника, свідчить про те, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Зазначив також, що визначений спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що подана заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з приписами частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Приписами пункту 2 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову – до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Насамперед, забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки позивачем не зазначено у чому саме полягає істотна складність чи неможливість виконання рішення суду, а твердження позивача про складність повернення грошових коштів ґрунтується на припущеннях.

Необхідно звернути увагу на те, що вимога Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-117671-52 від 03.09.2019 не є предметом поданого позову, оскільки позивач оскаржує рішення відповідача № 8047/6199-00-08-06-01 від 01.11.2019 про залишення скарги позивача від 30.09.2019 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-117671-52 від 03.09.2019 без розгляду.

У зв`язку з викладеним, підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, на даний час не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панченко Н.Д.