Рішення № 87705125, 14.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2020 року Справа № 280/6085/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6 ЄДРПОУ: 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 , пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 та вимог застосовуючи показник середньої заробітної плати по Україні за з роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії, тобто 2016-2018 роки (6188.89 грн.);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати ОСОБА_1 , пенсію за віком з 11 вересня 2019 року відповідно до вимог частини 2 статті 40 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016-2018 роки, а саме 6188,89 грн.).

Ухвалою судді від 16 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб та призначено судове засідання на 15 січня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що з 15 грудня 2004 року перебувала на пенсійному обліку у Шевченківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та їй призначено пенсію за вислугою років. З 11 вересня 2019 року позивач отримує пенсію за віком, яку їй призначено відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообо в`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що відповідачем в 2019 році при розрахунку пенсії позивача неправомірно та безпідставно взято показник середньої заробітної плати по Україні за 2016 рік. Зазначає, що листом від 27 вересня 2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку в порядку статті 40 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", проте отримала відповідь, у якій зазначено про недоцільність проведення такого перерахунку. Звертає увагу, що позивачу у 2004 році було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ. Тому вважає, що якщо позивачу було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-ХІІ, то при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-ІV, має місце саме призначення такого виду пенсії вперше, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV. Крім того зазначає, що після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжувала працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Вважає неправомірними дії відповідача щодо відмови призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за попередні три календарні роки, у зв`язку з чим звернулась до суду із цим позовом.

ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фону України в Запорізькій області проти адміністративного позову заперечило з підстав, викладених у відзиві (вх.№494 від 03 січня 2020 року), у якому зазначено, що з аналізу норм Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України «Про пенсійне забезпечення», вбачається, що оскільки позивачці первинно було призначено пенсію за вислугу років у 2004 році, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки при перерахунку пенсії за віком, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки застосовується лише при первинному призначенні пенсії.

Представник Головного управління Пенсійного фону України в Запорізькій області просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З 15 грудня 2004 року ОСОБА_1 перебувала на пенсійному обліку у Шевченківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та їй призначено вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З вересня 2019 року позивач набула право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_1 11 вересня 2019 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, на підставі якої з 11 вересня 2019 року позивача переведено на пенсію за віком.

Позивач звернулась до відповідача із заявою від 27 вересня 2019 року щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до вимог частини 2 статті 40 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016-2018 роки, а саме 6188,89 грн.).

Відповідачем листом від 10 жовтня 2019 року №81/Х-1 надано відповідь, що при розрахунку пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, та зазначено, що показник середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки застосовується лише при первинному призначенні пенсії, в той час як при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком слід застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу), що враховувався для обчислення пенсії відповідно до зазначеного Закону у році, в якому заявник звернувся за призначенням пенсії.

ОСОБА_1 не погоджуючись із такими діями відповідача звернулась із позовом до суду.

Позивач вважає дії відповідача неправомірними, посилаючись на те, що вона отримувала раніше пенсію за вислугою років, яка не передбачена положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а при призначенні пенсії за віком отримала всі права, як і інші громадяни України, оскільки звернулась за призначенням пенсії за віком на загальних підставах вперше.

Згідно статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення пенсії) право на пенсію за вислугу років мають зокремапрацівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення пенсії) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(далі - Закон №1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено право вибору пенсійних виплат особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком і встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до частини 3статті 45 Закону № 1058-IVпереведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок призначення пенсії шляхом переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Тобто показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним.

Так, судом встановлено, що з 15 грудня 2004 року ОСОБА_1 перебувала на пенсійному обліку у Шевченківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та їй призначено вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати.

11 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідач вказує, що позивача переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, при цьому, при обчисленні пенсії застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Тобто має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший.

Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 первинно призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України №1058 позивачка звернулась вперше. Законом №1058-ІVне регулюються порядок призначення, обчислення розміру та виплати пенсій за вислугу років.

Із вищезазначеного слідує, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», враховуючи що з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до норм цього Закону позивачка звернулась вперше.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно переведено ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а також, що відповідач повинен обчислювати пенсію позивачці із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, оскільки у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не перерахунок вже призначеної пенсії за нормами Закону №1058-ІV, а тому дійшов висновку щодо протиправності відмови у перерахунку пенсії.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Частиною 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачкою вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5700 грн., суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 КАС України, основними засадами адміністративного судочинства є зокрема відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Позивачем через свого представника на підтвердження понесених витрат надано суду наступні документи:

- договір про надання правової допомоги №21 від 06 листопада 2019 року;

- акт прийому-передачі від 21 листопада 2019 року виконаних робіт договору №21 від 06 листопада 2019 року;

- дублікат квитанції №0.0.1528834742.1 від 19 листопада 2019 року на суму 5700,00 грн.

Як вбачається з наведених документів, розмір судових витрат позивача на оплату гонорару їх представникові за надання правової (правничої) допомоги становить 5700,00 грн.

Наведені документи судом оцінені як належні та достатні (в розумінні статей 73 та 76 КАС України), оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на правничу допомогу.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, на підтвердження наведених обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що понесені позивачем судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, підтверджені належними та допустимими доказами, суд прийшов до висновку, що такі витрати підлягають стягненню з відповідача.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі є Головне управління Пенсійного фону України в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачці судові витрати, документально підтверджені у сумі: 768 грн. 40 коп. – судовий збір; 5700,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 263, КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6 ЄДРПОУ: 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6 ЄДРПОУ: 20490012), щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 ), пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 та вимог застосовуючи показник середньої заробітної плати по Україні за з роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії, тобто 2016-2018 роки (6188,89 грн.).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6 ЄДРПОУ: 20490012) перерахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 ), пенсію за віком з 11 вересня 2019 року відповідно до вимог частини 2 статті 40 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016-2018 роки, а саме 6188,89 грн.).

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6 ЄДРПОУ: 20490012) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 768,40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6 ЄДРПОУ: 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5700,00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 лютого 2020 року.

Суддя Д. В. Татаринов