Рішення № 87705054, 13.02.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. справа № 300/1494/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

при секретарі Подольській Т.М.,

представника відповідача: Кононової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання незаконними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач) про визнання незаконними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення статей 53, 55, 57, 58 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки HYUNDAI, модель TUCSON, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1998 см. куб, потужність двигуна – 122,3KW, номер кузова – НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту), протиправно здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом, а саме – резервним, внаслідок чого прийнято, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2019/000021/2 від 08.01.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2019/00021 від 08.01.2019 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року в адміністративній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

03.02.2020 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду по вказаній справі замінено відповідача – Івано-Франківську митницю ДФС її правонаступником – Галицькою митницею Держмитслужби.

Головуючий по справі суддя ОСОБА_2 .В. в періоди: з 11.11.2019 року по 15.11.2019 року перебував у службових відрядженнях, з 02.12.2019 року по 10.01.2020 року перебував у відпустці та з 11.01.2020 року по 14.01.2020 року перебував на листку тимчасової непрацездатності, у зв`язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.11.2019 року із відповідними письмовими доказами (а.с. 41-55), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що 25.01.2019 року оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2019/000021/2 від 08.01.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2019/00021 від 08.01.2019 року скасовано на основі заяви ОСОБА_1 від 21.01.2019 року.

Правом подання відповіді на відзив та заперечення сторони не скористались.

13.02.2020 року позивач в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою його представника (а.с.78).

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо можливості задоволення позову заперечила з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши справу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Позивачем придбано легковий автомобіль марки HYUNDAI, модель TUCSON, тип двигуна-бензиновий, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1998 см. куб, потужність двигуна – 122,3KW, номер кузова – НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення.

02.01.2019 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (уповноваженою особою позивача, декларантом/представником) на підставі митної декларації № UA206070/2019/400007 придбаний позивачем автомобіль ввезено на територію України.

У поданій представником позивача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (декларантом) у митній декларації за № UA206070/2019/400007 на ввезений транспортний засіб, заявлено його митну вартість в розмірі 4880 USD. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 4880 USD, в графі 23 "курс валюти" – 27,68826400 гривень (а.с.23).

До вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок-фактуру (інвойс) Б/Н; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за № UА2090200/2018/54353 від 27.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 04.10.2018 року; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_3 від 18.12.1996 р.; інші некласифіковані документи звіт № 2018.12.18/VF5-KM8J3CA42 від 18.12.2018 року; інші некласифіковані документи від 02.01.2019 року, митна декларація № UA206070/2019/400007 від 02.01.2019 року.

Як вже зазначалося, розрахована декларантом митна вартість товару (легковий автомобіль марки HYUNDAI, модель TUCSON, 2016 року виготовлення згідно наданих документів становить 4880 USD.

08.01.2019 року відповідач, за наслідками розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації № UA206070/2019/400007 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв`язку з тим, що митна вартість товару визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів (стаття 60 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС, митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта – USD, вартість – 12 350. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.01.2019 року за № UA206000/2019/00021 (а.с. 22).

У зв`язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2019/000021/2 від 08.01.2019 року, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 12 350 USD (а.с. 21).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним Кодексом України (надалі – МК України).

За приписами частини 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 цього Кодексу, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 цього Кодексу передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Стаття 53 МК України визначає вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. В силу вимог частини 5 даної норми права забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Відповідно до частини 1 статті 24 МК України, кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Згідно положень частини 3 статті 25 МК України, скарга на рішення, дії або бездіяльність посадової особи або іншого працівника митного органу (включаючи заступника керівника) подається керівникові цього органу, організації.

Абзацом 2 частини 2 статті 26 МК України, митні органи та їх посадові особи, до повноважень яких належить розгляд звернень громадян, зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, надавати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Судом встановлено, що 21.01.2019 року позивач звернувся до начальника Івано-Франківської митниці ДФС із заявою про перегляд рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000021/2 від 08.01.2019 року з урахуванням наступних документів: підтвердження оплати за автомобіль марки HYUNDAI, модель TUCSON, номер кузова – НОМЕР_1 ; STATE OF COLORADO CERTIFICATE OF TITLE; Agreement and Bill of Sale; скріншот з особистого кабінету покупця (а.с.43-51).

25.01.2019 року рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000021/2 від 08.01.2019 року та картка відмови № UA206000/2019/00021 – скасовані (а.с.52).

Окрім того, як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, 25.01.2019 року представником декларанта, як наслідок було повторно подано митну декларацію за № UA206070/2019/400340 на ввезений транспортний засіб марки HYUNDAI, модель TUCSON, номер кузова – НОМЕР_1 , заявлено його митну вартість в розмірі 4880 USD (а.с.88).

Відповідач повторно здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2019/000087/2 від 28.01.2019 року, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля у розмірі 6 850 USD (а.с.87).

Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно положень частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Враховуючи викладене, а також те, що на момент звернення до суду оскаржувані рішення відповідача: про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000021/2 від 08.01.2019 року та картка відмови № UA206000/2019/00021 – скасовані, а відповідно такі не порушували прав, свобод та законних інтересів позивача по справі, що свідчить про відсутність предмету адміністративного оскарження, внаслідок чого, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов не підлягає до задоволення.

З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Галицька митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711), вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 20 лютого 2020 р.