Ухвала суду № 87704911, 20.02.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження в адміністративній справі

20 лютого 2020 рокум. Ужгород№ 260/175/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вилоцької селищної ради Виноградівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вилоцької селищної ради Виноградівського району, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Вилоцької селищної ради, що полягає у невиконанні рішення Виноградівського районного суду від 13.03.2018 р. у цивільній справі №299/2175/17; 2) стягнути з Вилоцької селищної ради завдану позивачці моральну шкоду, що полягає у тривалому невиконанні рішення у цивільній справі №299/2175/17, у сумі 30000,00 грн. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.03.2018 р. у цивільній справі №299/2175/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 04.09.2018 р., позов ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Вилоцької селищної ради Виноградівського району задоволено. Скасовано пункти 2-4 рішення виконкому Вилоцької селищної ради №116 від 22.10.2008 року. Зобов`язано Вилоцьку селищну раду на черговій сесії розглянути питання виділення ОСОБА_1 з житлового фонду комунальної квартири, придатної для проживання та такої, що відповідає державним санітарним та технічним умовам та прийняти рішення про виділення ОСОБА_1 такої квартири. Разом з тим, незважаючи на звернення позивача до органів Державної виконавчої служби з приводу примусового виконання вказаного рішення суду, накладенням державним виконавцем штрафу на боржника за невиконання такого, звернення до органів Національної поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 382 КК України, таке рішення залишається невиконаним. Зазначає, що тривале невиконання судового рішення про забезпечення її житловим приміщення негативно впливає на її фінансове становище та на психоемоційний стан, а тому з відповідача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 30000,00 грн.

Розглянувши матеріали даної адміністративної справи, суд встановив наступне.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.03.2018 р. у справі №299/2175/17 позов ОСОБА_1 до Вилоцької селищної ради Виноградівського району задоволено. Скасовано пункти 2-4 рішення виконкому Вилоцької селищної ради №116 від 22.10.2008 року. Зобов`язано Вилоцьку селищну раду на черговій сесії розглянути питання виділення ОСОБА_1 з житлового фонду комунальної квартири, придатної для проживання та такої, що відповідає державним санітарним та технічним умовам та прийняти рішення про виділення ОСОБА_1 такої квартири.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03.04.2018 р. №299/2175/17 встановлено, що при постановленні рішення від 13.03.2018 р. у справі №299/2175/17 судом допущено описку, зокрема, прізвище позивачки « ОСОБА_1 » не було замінено на прізвище « ОСОБА_1 ». Окрім того, у описовій та резолютивній частинах рішення допущено описку в зазначенні норм, якими керувався суд, зокрема: ч. 2 ст. 11; ч. 2 ст.2; ч. 1, 2 ст. 71; ч.ч. 1, 2 ст. 77; ст. 94 КАС України, замість норм ЦПК України. Також помилково зазначено порядок оскарження рішення суду за нормами КАС України, замість норм ЦПК України. Оскільки вказані описки не відповідають дійсним обставинам справи та те, що судом розглядалася цивільна справа та застосовувалися норми ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність виправлення зазначених описок у мотивувальній та резолютивній частинах рішення.

Таким чином, судом встановлено, що рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.03.2018 р. було винесено саме в цивільній справі в порядку цивільного судочинства.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 04.09.2018 р. вищезазначене рішення залишено без змін.

Отже, рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.03.2018 р. набрало законної сили 04 вересня 2018 року та підлягало виконанню.

Вважаючи, що відповідач в цивільній справі - Вилоцька селищна рада протиправно в супереч нормам чинного законодавства умисно не виконує зазначене рішення Виноградівського районного суду, ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позов до Закарпатського окружного адміністративного суду. Предметом позову в даній адміністративній справі є визнання протиправною бездіяльності Вилоцької селищної ради, що полягає у невиконанні рішення Виноградівського районного суду від 13.03.2018 р. у цивільній справі №299/2175/17 та стягнення з Вилоцької селищної ради завданої моральної шкоди, що полягає у тривалому невиконанні рішення у цивільній справі №299/2175/17, у сумі 30000,00 грн.

Таким чином, спірні правовідносини в даній адміністративній справі виникли з приводу невиконання рішення Виноградівського районного суду від 13.03.2018 р. у цивільній справі №299/2175/17.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим, з метою забезпечення кращого захисту прав, свобод фізичних та юридичних осіб в різних сферах суспільних правовідносин, здійснення якісного та неупередженого судочинства, належної організації діяльності судів України, запроваджено систему спеціалізації судів при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З цією метою процесуальними кодексами, зокрема, врегульовані питання щодо предметної підсудності спорів у всіх суспільних правовідносинах, які підлягають оскарженню в судовому порядку, тобто чітко визначено конкретні категорії справ, які має право розглядати суд певної юрисдикцію, що покладено в основу функціонування системи судочинства України.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на звернення до суду гарантується також нормами ст. 5 КАС України. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

П. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України надає визначення поняттю «адміністративна справа», відповідно до якого такою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з дефініцією, наданою в п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Зазначене узгоджується також з положеннями ч. 1 ст. 19 КАС України, згідно з якими юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, в тому числі, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Під поняттям «суб`єкт владних повноважень» норми КАС України розуміють орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

В даній адміністративній справі фізична особа ОСОБА_1 звернулася з позовом до органу місцевого самоврядування - Вилоцької селищної ради. Однак предметом позову в такій справі є не оскарження рішення, дій чи бездіяльності такого при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій (що є необхідною умовою віднесення спору до адміністративного), а бездіяльність такого в якості боржника під час виконання рішення суду у цивільній справі.

Ст. 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 р. також регламентують обов`язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Зазначене кореспондується також з положеннями Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Отже, обов`язковість рішень суду являється однією з основних засад судочинства.

Разом з тим, для забезпечення належного виконання рішення суду у разі невиконання їх у добровільному порядку законодавством встановлений особливий механізм, що полягає у примусовому їх виконанні та забезпечується спеціально уповноваженим органом - органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Вказане відповідає також положенням ЦПК України. Зокрема, згідно ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Позивачем не заперечується, що на виконання рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.03.2018 р. було видано виконавчий лист та 23 листопада 2018 року відкрито виконавче провадження №ВП57762937. Окрім того, в межах виконавчого провадження державним виконавцем 13 березня 2019 року за невиконання боржником - Вилоцької селищної ради рішення суду до органів Національної поліції скеровано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України.

Відповідно до повідомлення слідчого відділення Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №100/106/27/2-2020 від 04 січня 2020 року, в кримінальному провадженні №12019070080000453 від 14 травня 2019 року за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, проводиться досудове розслідування.

Розділ VII ЦПК України регламентує механізм здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, винесених в порядку цивільного судочинства. Одночасно, ст. 446 ЦПК України врегульовано підсудність справ з приводу процесуальних питань, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах. Так, зокрема, відповідно до вказаної норми ЦПК України такі спори вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

З наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації судом з`ясовано, що 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Виноградівського районного суду в межах цивільної справи №299/2175/17 із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ч. 1 ст. 382 КАС України. Однак ухвалою Виноградівського районного суду від 19.09.2019 р. заявнику було відмовлено у відкритті провадження за такою заявою в порядку ч. 1 ст. 382 КАС України. Одночасно заявнику роз`яснено її право на звернення до суду із скаргою, відповідно до положень Розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України. Разом з тим, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, правом на врегулювання питання виконання рішення суду у цивільній справі №299/2175/17 у порядку, встановленому нормами ЦПК України, ОСОБА_1 не скористалася.

Отже, суд вважає, що ОСОБА_1 , звернувшись до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльність боржника щодо невиконання рішення суду у цивільній справі обрала неналежний спосіб захисту, оскільки спори, що пов`язані з невиконанням (неналежним) виконання рішень судів у цивільних справах не відносяться до публічно-правових спорів, що підлягають розгляду в адміністративному судочинстві, а вирішуються в іншому встановленому законом порядку.

Суд звертає окрему увагу позивача на те, що норми ст. 383 КАС України передбачають можливість звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Однак, така стосуються виключно рішень, ухвалених в порядку адміністративного судочинства, та передбачає окремий порядок звернення особи-позивача до суду, що ухвалив таке рішення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що даний спір не є публічно-правовим, а стосується виконання рішення суду в цивільній справі, Закарпатський окружний адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору, а тому суд вважає за необхідне провадження у даній адміністративній справі закрити.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Вилоцької селищної ради моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн., суд вважає, що така є похідною від вимоги про визнання протиправною бездіяльності органу місцевого самоврядування, тобто такою, задоволення якої залежить від задоволення основної вимоги.

Отже, судом не може бути вирішено питання правомірності вимоги позивача про стягнення моральної шкоди без розгляду питання правомірності основної вимоги - бездіяльності Вилоцької селищної ради щодо невиконання рішення суду.

Більше того, п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України серед способів захисту прав позивачів в порядку адміністративного судочинства передбачена можливість стягнення судом з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю, однак тільки у випадку одночасного прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, зокрема, щодо визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, можуть розглядатися адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Тому, враховуючи встановлення судом непідсудності позовної вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Вилоцької селищної ради Закарпатському окружному адміністративному суду, відповідно не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства похідна вимоги про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 239 КАС України, суд роз`яснює позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства судом, який розглядав справу №299/2175/17 як суд першої інстанції, а саме: Виноградівським районним судом Закарпатської області.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Вилоцької селищної ради Виноградівського району Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Гагаріна, буд. 4, смт. Вилок, Виноградівський район, Закарпатська область, 90351, код ЄДРПОУ - 04349277) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

СуддяР.О. Ващилін