Ухвала суду № 87704462, 19.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 лютого 2020 року Справа № 160/229/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у склад головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши в м.Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена засобами поштового зв`язку 31 грудня 2019 р. позовна заява ОСОБА_1 до голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилась у не вжитті заходів до усунення причин, що породжують подання (запиту) заяву від 12.04.19 р.;

-постановити окрему ухвалу згідно 249 КАС;

-визнати протиправною бездіяльність голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилась у не прийнятті після розгляду заяви від 12.04.19 р. рішення, постанови, тобто правового акту на підставі ст. 19 Конституції України, ст. 7, 18,19 Закону України "Про звернення громадян";

-захистити права позивача на інформацію, зазначивши окремим пунктом рішення, що без винесення за результатами розгляду звернення рішення, постанови, тобто правового акту головою Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солодом Віталієм Михайловичем ради заява від 12.04.19 р. вважається належно не розглянутою.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи – 160/229/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 р. визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду із вищезазначеним позовом та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору по справі № 160/229/20, адміністративний позов залишено без руху у зв`язку із недотриманням вимог ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та надано строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду:

1) належним чином завіреної копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача;

2) доданих до позовної заяви матеріалів для відповідача;

3) заяву із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду із підтверджуючими доказами;

4) обґрунтованого клопотання про звільнення або відстрочення сплати позивачем судового збору із наданням належних та достатніх доказів на підтвердження відповідних доводів доказів (довідка податкового органу про суми виплачених доходів та утриманих податків, також інші докази на підтвердження скрутного матеріального стану: довідка про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги тощо) або документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову із позовними вимогами немайнового характеру у відповідності до Закону України “Про судовий збір” у розмірі 768, 40 грн. або в іншому розмірі у випадку зміни розміру позовних вимог у відповідності до положень Закону України "Про судовий збір" за відповідними розрахунковими реквізитами для перерахування судового збору.

Вищевказана ухвала про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 04 лютого 2020 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

17 лютого 2020 р. на адресу суду від ОСОБА_1 заява про відкриття провадження по справі після усунення недоліків, до якої позивачем додано довідку Тернівського УПСЗН м.Кривий Ріг №743 від 20.01.2020 р. про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи за період з січня 2018 року по грудень 2019 року та копію заяви (запиту) позивача до голови Тернівської районної у місті ради Солода В. від 12.04.2019 р. з відбитком, що датовано 12.04.2019 р.

У заяві про відкриття провадження по справі після усунення недоліків ОСОБА_1 повідомив суд про те, що заходи досудового врегулювання спору, про забезпечення позову, доказів не вживались, а паспорт він надасть в судовому засіданні. При цьому, позивач стверджує, що докази потрібно витребувати за поданою заявою про витребування доказів від 18.10.19 р., а також стверджує, що всі оригінали доказів звернення та бездійства знаходяться у відповідача

Також у даній заяві ОСОБА_1 просить суд:

-вважати виконаними вимоги ухвали від 14.01.20 р. і забезпечити гарантії без строковості втручання у фундаментальні права людини;

-поновити строк звернення до суду і за допомогою телефонного, відеозв`язку, Е-mail з`ясувати обставини руху справи у судах та скористатися доступом до єдиного реєстру фізичних осіб про місячний дохід заявника;

-звільнити позивача від сплати судового збору згідно з доходом, нижчим від 5% річного доходу, з захистом соціальних прав;

-ухвалою визнати розгляд справи, який буде проводитися за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції в приміщенні Тернівського райсуду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області.

В обґрунтування вищезазначеної заяви ОСОБА_1 зазначив, що 18.04.2019 р. подав позов на захист соціальних прав, пов`язаних з виборчим процесом у справі №215/2167/19, однак 15.10.2019 р. одержав ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 р. про повернення позову у справі №215/2167/19, якою надано право на подання повторного позову, а доказ отримання залишився в матеріалах справи. Заявник стверджує, що ця ухвала не скасована та вважає, що з цього часу набуває шестимісячний строк звернення до суду. Надалі 18.10.2019 р. ОСОБА_1 подав позов (справа №160/10326/19), а 28.12.2019 р. одержав ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 р. про повернення позову з наданням права на повторне звернення. Також, 31.12.2019 р. ОСОБА_1 подав повторно позов (справа №160/229/20).

Між тим, наведені позивачем обставин щодо факту отримання ухвал Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах №215/2167/19 і №160/10326/19 жодним чином не підтверджує обставин та поважність пропуску строку звернення до суду з даним позовом та не є підставою для поновлення строку звернення до суду.

Частиною 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України»).

Предметом позову є бездіяльність відповідача щодо не вжитті заходів для усунення причин, що породжують подання (запиту) заяви ОСОБА_1 від 12.04.19 р., яку, як вказує позивач, він вперше оскаржив у судовому порядку 18.04.2019 року.

При цьому, позивачем всупереч вимогам ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надано до суду доказів причин поважності пропуску строку звернення до суду із даним позовом.

Зважаючи на викладене, доводи ОСОБА_1 , викладені у заяві про відкриття провадження по справі по справі після усунення недоліків, не можуть бути визнані обґрунтованими.

Інших обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість своєчасного звернення із позовом та поважність причин пропуску строку на судове оскарження, судом не встановлено.

Також у заяві про відкриття провадження по справі після усунення недоліків ОСОБА_1 стверджує, що за позовну заяву при річному доході меншим від 5%, пов`язану з захистом соціальних прав судовий збір не сплачується, але 04.02.20 р. він одержав ухвалу від 14.01.20 р. Дніпропетровського окружного адміністративного суду без додержання вимог ст. 5, ч. 3, 4 ст. 7, 9, ч. 5 ст. 77, ст. 248 КАСУ, ч. 1, 3 ст. 8 ЗУ "Про судовий збір", ст. 4 ЗУ "Про інформацію", якою позов залишено без руху. Заявник вважає, що суд не оцінює специфічний, доречний та важливий аргумент по справі, що зазначена компенсація призначається згідно законодавства при вимохі, що позивач не буду зареєстрований у центрі зайнятості і не працевлаштований, що, на думку заявника, свідчить про відсутність іншого доходу заробітку і сплати судових витрат, не повинно перешкоджати доступу до суду. Позивач зазначає, що в заяві про звільнення від сплати судового збору вказані об`єктивно непереборні обставини неможливості сплати судового збору з посиланням на докази, які знаходяться у справі, однак суд вимагає дані про податки всупереч нормам ч. 5 ст. 77 КАС, ч. 1, 3 ст. 8 ЗУ "Про судовий збір", п. 1 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" так як не підкорюється їм.

Дослідивши подану позивачем заяву, а також докази, долучені до неї, суд дійшов висновку, що позивачем вимоги ухвали суду від 14 січня 2020 р. не виконано.

У відповідності до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви про відкриття провадження по справі після усунення недоліків слідує, що позивач просить повторно звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

Крім того, у вказаній заяві позивач фактично висловлює свою не згоду із вказаною ухвалою від 14 січня 2020 р. та небажання її виконувати.

При цьому, суд зауважує, що заява позивача про звільнення від сплати судового збору вже була розглянута при вирішенні питання про відкриття провадження у справі та ухвалою суду від 14 січня 2020 р. позивачу було відмовлено у її задоволенні з підстав зазначених у тексті вказаної ухвали.

Перевіривши надану заяву суд зазначає, що питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

На підтвердження скрутного матеріального становища позивачем надано довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг №743 від 20.01.2020 р. про те, що ОСОБА_1 отримує компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, що здійснює догляд за інвалідом І групи - ОСОБА_2 з січня 2018 року по грудень 2019 року, у сумі що не перевищує 33,73 грн. щомісячних виплат.

Слід зауважити, що надана позивачем довідка містить інформацію про отримання щомісячної компенсаційної виплати протягом 2018 - 2019 років, а не розмір отриманого позивачем доходу за попередній рік.

Дана довідка не може бути доказом, що підтверджує скрутний матеріальний стан позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору.

Доказів, що вказані виплати є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального становища, позивачем до позовної заяви не надано. Зокрема позивачем не надано жодних документів на підтвердження того, що позивач має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового, що могло б свідчити про скрутне матеріальне становище.

Крім цього суд зазначає, що аналогічну довідку було додано позивач до позову, як доказ, що підтверджує скрутне матеріальне становище. В ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу було роз`яснено підстави відхилення вказаної довідки, як доказу скрутного матеріального становища позивача.

Необхідність підтвердження неможливості сплатити судовий збір підтверджується правовими позиціями, викладеними у судових рішеннях Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в своїй ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 10 жовтня 2019 р. по справі №215/3329/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 зазначив, що скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте просить суд звільнити від сплати судового збору з огляду на відсутність коштів для його сплати. Зокрема, посилається на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу. На підтвердження заявленого клопотання скаржник долучив довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради від 01 жовтня 2019р. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 01 листопада 2011р. суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Разом з тим, надані скаржником докази на підтвердження скрутного матеріального стану повністю не відображають розмір доходів скаржника за попередній календарний рік.

Верховний Суд своєю ухвалою від 16 жовтня 2019р. у справі №215/5288/18 відмовив ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження та вказав, що суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин. При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами. Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду, а не його обов`язком. При цьому постановлення судом ухвали про звільнення від сплати судового збору в певному судовому провадженні не створює пільг щодо його сплати на інших стадіях судового провадження чи в інших судових провадженнях.

Залишаючи касаційну скаргу ОСОБА_1 без руху Верховний Суд у своїй ухвалі від 17 жовтня 2019р. у справі №215/3786/18 зазначив, що скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте до касаційної скарги надано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору. На підтвердження заявленого клопотання скаржник прикріпив довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 01 жовтня 2019р. № 9042 про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи за період з жовтня 2017 року по вересень 2019 року. Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу, в тому числі, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що може бути підтверджено довідкою податкового органу про доходи тощо. Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статей Закону України «“Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

Верховний Суд в своїй ухвалі про відмову у звільненні від сплати судового збору та поверненні касаційної скарги ОСОБА_1 від 18 жовтня 2019р. у справі №215/5427/18 зазначив, шо суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком Суду, а правом за певних обставин. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставин, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами. До клопотання про звільнення від сплати судового збору заявником додано: довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 01.10.2019р. №9112 щодо сум отриманої ним щомісячної компенсаційної виплати як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, за період з жовтня 2017 року по вересень 2019 року. Проте зазначена довідка не може бути доказом на підтвердження майнового стану особи. Інших доказів на підтвердження свого майнового стану (довідки органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік тощо) скаржник не надав. Отож доказів на підтвердження наявності встановлених частиною першою статті 8 Закону №3674-VI обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору за весь рік, що передував року подання касаційної скарги, позивач не надав ні під час звернення з касаційною скаргою, ні на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Верховний Суд своєю ухвалою від 21 жовтня 2019 року у справі №215/1025/19 повернув ОСОБА_1 касаційну скаргу та вказав, що 10 жовтня 2019 року на адресу Верховного Суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої долучена довідка Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради від 01 жовтня 2019 року та відомість Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про доходи скаржника з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2017 року. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 01 листопада 2011 року №3674-VI “Про судовий збір” суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Разом з тим, надані скаржником докази на підтвердження скрутного матеріального стану повністю не відображають розмір доходів скаржника за попередній 2018 календарний рік. Тому, є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду, довідка, надана позивачем, не може бути належним доказом на підтвердження скрутного матеріального становища позивача ОСОБА_1 , оскільки доказів того, що щомісячна компенсація виплат непрацюючій особі є єдиним джерелом доходів позивача до суду надано не було, а тому така довідка не відображає відомості про об`єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання адміністративного позову, оскільки останній може мати і інші джерела доходу.

Крім того, статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право (а не обов`язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом. Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

Оскільки зазначені умови, за наявності яких ОСОБА_1 можна було б звільнити від сплати судового збору, відсутні, належних доказів, що підтверджують незадовільний майновий стан та відсутність інших джерел доходу, крім компенсації по догляду за інвалідом, на момент подання позову позивач не надав, то суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання до суду даного позову.

При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження усунення інших недоліків, зазначених в ухвалі від 14 січня 2020 р.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що станом на 19.02.2020 р. вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 р. по справі №160/229/20 про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 не виконав, недоліки позовної заяви не усунув у встановлений судом строк, з відповідним клопотанням про продовження строку для виконання вказаної вище ухвали до суду не звернувся.

Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Виходячи з вищенаведеного суд звертає увагу на те, що позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо він не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду. Часткове виконання ухвали суду не вважається належним виконанням.

Таким чином, судом встановлено невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, що процесуально позбавляє можливості відкрити провадження у справі.

Відповідно до вимог п. 1, п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 121, 123, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду із позовом по справі №160/229/20.

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору по справі №160/229/20.

Позовну заяву ОСОБА_1 до голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити, що згідно з ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.5 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко