Ухвала суду № 87704265, 19.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 лютого 2020 р. Справа № 160/1839/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа – Державна казначейська служба України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа – Державна казначейська служба України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) недоотриманої пенсії після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на яку визнано на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області по справі № 227/4761/18 від 12.04.2019р.;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427,49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ), грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 35786 грн. 88 коп., право власності на які визнано в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на яку визнано на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області по справі № 227/4761/18 від 12.04.2019р.;

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження по справі, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Таким чином, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалося між його суб`єктами, суд дійшов висновку, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Так, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад.

Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір, за захистом яких прав особа звернулася до суду, виникнення, припинення або зміни яких прав стосується заявлений спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ст. 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Так, відповідно до ч.10 ст. 47 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Судом встановлено, що у поданому до адміністративного суду позові спір стосується реалізації права позивача на оформлення права власності на майно в порядку спадкування після смерті його матері.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти недоотриманих соціальних виплат увійшли до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством.

Таким чином, суд зазначає, що не є публічно-правовим спір за участю суб`єкта владних повноважень публічного права, з одного боку, та суб`єкта приватного права - фізичної особи, коли управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на створення, зміну або припинення її цивільних прав. В даному випадку існує спір про право, хоча однією зі сторін у ньому виступає особа публічного права, але спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного законодавства. У спірних правовідносинах у цьому випадку реалізується не публічний, а приватний інтерес - право на спадщину.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскільки між позивачем та відповідачем виник приватний спір, який випливає не з публічно-правових, а із цивільних правовідносин, то даний спір слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, про відмову у відкритті провадження по справі.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову згідно квитанції №97502 від 11.02.2020 року про сплату судового збору в сумі 840,80 грн., що й підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа – Державна казначейська служба України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок), сплачений згідно квитанції №97502 від 11.02.2020 року за подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовними матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв