Вирок № 87702980, 17.02.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.02.2020

Справа № 320/783/19

Провадження № 1-кп/937/241/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Редько О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Колеснікової Л.В.,

прокурора - Савон А.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019080140000040 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дунаївка Приазовського району Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2018 року, приблизно 0 14 годині 00 хвилин, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з подвір`я вказаного будинку викрав металеву драбину, вартістю 700 гривень, яка належить ОСОБА_2 , після чого з викраденим майном зник з місця події та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 700 гривень.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК України визнав повністю та пояснив, що все сталось 25 листопада 2018 року. Він просто проходив по вулиці Шкільній в с. Костянтинівка та вирішив викрасти металеву драбину у потерпілої, яку здав на металобрухт. З потерпілою знайомив, матеріальну шкоду відшкодував. У скоєному щиро кається.

Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_1 суть обвинувачення та з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст викладених обставин та у суду відсутні сумніви у добровільності його позиції. Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_1 положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, але від неї надійшла заява, в якій вона просить суд розглядати кримінальне провадження за її відсутності. Претензій матеріального та морального характеру не має. Цивільний позов не має наміру заявляти.

У зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився тільки допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. Інші докази по справі не досліджувалися

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України, як викрадення чужого майна (крадіжку).

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що обтяжують і пом`якшують вину обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого.

Так, вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальне правопорушення відноситься до кримінального правопорушення невеликої тяжкості. Крім того, суд враховує, що він повністю визнав провину, щиросердно покаявся у скоєному, і своїми правдивими свідченнями сприяв встановленню істини у справі. Згідно наданих довідок на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не значиться, задовільно характеризується за місцем проживання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, можливо без її ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що обвинуваченому має бути призначено покарання за ч. 1 ст. 185 КК України в межах, передбачених санкцією вказаної статті.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого в ході досудового слідства не обирався. Клопотань про обрання запобіжного заходу в ході судового розгляду справи не надходило. Підстави для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлені.

Цивільний позов потерпілою не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369 -371, 373 -376, 349 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуванням покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

- металеву драбину, яка згідно постанови про визнання речовими доказами від 10.01.2019 року була визнана речовим доказом та згідно розписки була передана на відповідальне зберігання ОСОБА_2 - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 діб з дня його проголошення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О.В.Редько