Вирок № 87702973, 18.02.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1105/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Крегул М.М.,

при секретарі - Химинець О.Я.

з участю прокурора - Піпаш І.І.

обвинуваченого - ОСОБА_1 та його захисника - Шевченко В.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, угоду про визнання винуватості укладену у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070030000187 від 17.01.2020 року між прокурором та обвинуваченим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м. Ужгород Закарпатської області, українцем, , громадянином України, з середньою спеціальною освітою, тне судимого, тимчасово офіційно не працюючим, зареєстрованим та фактично проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у не встановлений досудовим розслідуванням час та місці отримав від невідомої особи, посвідчення водія держави України серії НОМЕР_1 від 08.08.2016 виготовлене на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого 17 січня 2020 року о 01.48 годині перебуваючи на подвір`ї загального користування поряд із будинком №46 по вул. Одеська в м. Ужгород, був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Закарпатській області в складі командира взводу №1 роти №3 ОСОБА_2 та інспектора взводу №1 роти №3 ОСОБА_3 . Під час спілкування із ОСОБА_1 , працівниками патрульної поліції, які перебували у форменому одязі та належним чином представились, відповідно до ст. 32 ЗУ «Про національну поліцію» було запропоновано останньому, на законну вимогу працівника поліції, надати для перевірки документ, що посвідчує особу, на що ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з метою використання завідомо підробленого документа, а саме посвідчення водія держави України серії НОМЕР_1 від 08.08.2016 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою введення в оману працівників правоохоронних органів про те, що це нібито документ, що посвідчує особу, та/або документ, що підтверджує відповідне право особи на керування транспортним засобом, пред`явив інспектору взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Закарпатській області ОСОБА_3 посвідчення водія держави України серії НОМЕР_1 від 08.08.2016.

Згідно висновку експерта № 4/37 від 27.01.2020року бланк посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , серійний номер НОМЕР_1 виготовлений струменевим способом друку за допомогою знакодрукуючої техніки із струменевим принципом формування зображень, характерним для струменевих принтерів чи копіювальної техніки. Бланк посвідчення водія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ,за способом виготовлення не відповідає встановленому зразку аналогічного бланку посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України.

Відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області №31/7-162 від 27.01.2020 громадянину ОСОБА_1 , згідно бази даних підсистеми МВС України, посвідчення водія не видавалось.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документу.

До суду подано угоду про визнання винуватості, укладену та підписану від 17.02.2020 року між прокурором Ужгородської місцевої прокуратури Піпаш Ігорем Івановичем та обвинуваченим ОСОБА_1 , відтак, розгляд щодо угоди проводиться судом за участі сторін угоди у порядку ст. 474 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому ОСОБА_1 , міру покарання визначену в угоді.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину за ч.4 ст.358 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро покаявся у вчиненому. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, заявивши при цьому, що наслідки укладення такої він розуміє в цілому та зобов`язується в подальшому не вчиняти нових злочинів.

Захисник Шевченко В.С. у судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості укладену між її підзахисним та прокурором.

Із змісту угоди про визнання винуватості від 17.02.2020року року вбачається, що між прокурором Ужгородської місцевої прокуратури Піпаш Ігорем Івановичем та обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12020070030000187 ОСОБА_1 , укладено угоду про визнання винуватості. Підозрюваний зобов`язався беззастережно визнати винуватість в обсязі підозри у кримінальному провадженні.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки умисного невиконання угоди. В угоді зазначені права і обов`язки прокурора та обвинуваченого щодо укладення угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Заслухавши думку прокурора, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши зміст укладеної між прокурором та ОСОБА_1 угоди про визнання винуватості, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 468 КПК України визначено в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Даний злочини відповідно до вимог ст.12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді. Обвинувачений цілком розуміє права визначені абз. 1, 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Узгоджені сторонами вид та міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_1 .

Оцінивши в сукупності наведені вище обставини, зважаючи на те, що укладена між прокурором та ОСОБА_1 угода від 17.02.2020 року про визнання винуватості відповідає вимогам ст.ст. 469,472, КПК України, не суперечить інтересам суспільства, не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приходить до висновку, що така може бути затверджена судом. з призначенням останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Долю речових доказів по справі, суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 394,395,474, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену від 17.02.2020 року, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР від 17.01.2020 року №12020070030000187 між прокурором Ужгородської місцевої прокуратури Піпаш Ігорем Івановичем та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_1 , обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 358 КПК України .

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та призначити йому покарання, затверджене угодою, у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України судові витрати за проведену по справі експертизу №4\37 від 27.01.2020року в сумі 942.06 грн ( дев`ятсот сорок дві грн. 06 коп. ) грн . ( одержувач : ГУДКСУ в Закарпатській області , р/р 31110115007002, МФО 899998, Код ЄДРПОУ 38015610, призначення : за експертизу).

На підставі ст.100 КПК України, речові докази по справі:

-Підроблене посвідчення водія держави Україна НОМЕР_1 від 08.08.2016 року виготовлене на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке зберігається при матеріалах кримінального провадження - знищити ;

-Один матеріальний носій - оптичний диск з написом «КАКТУС», «DVD-R 4.7 GB 16 X 120 min» та « ОСОБА_1 17.01.20», який зберігається при матеріалах кримінального провадження, залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул