Ухвала суду № 87702799, 18.02.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2571/20

1-кс/569/991/20

УХВАЛА

18 лютого 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі

слідчого судді Головчака М.М.,

з участю секретаря Муляр О.М.,

прокурора Cоботюка О.О.,

слідчого Трубки В.В.,

підозрюваної ОСОБА_1 ,

та її захисників адвокатів Столяра М.В.,Іванюка І.В.,Пилипіва І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання начальника відділення СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області майора поліції Трубки В.В., яке погоджено із прокурором Рівненської місцевої прокуратури Соботюком О.О., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Рівне, громадянки України, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , не працюючої, розлученої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,

в с т а н о в и в:

До Рівненського міського суду надійшло клопотання начальника відділення СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області Трубки В.В., погоджене прокурором Рівненської місцевої прокуратури Соботюком О.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_1 .

На обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, яке вчинене за наступних обставин.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб разом з невідомою особою, діючи в порушення вимог Закону України від 15 травня 2009 року № 1334-VI «Про заборону грального бізнесу в Україні», Розпорядження Кабінету Міністрів України №1325-р «Про протидію гральному бізнесу», достовірно знаючи про заборону зайняття гральним бізнесом в Україні, маючи корисливі мотиви, з метою отримання незаконного прибутку, займалися вказаним видом діяльності.

Так, невідома особа організувала проведення азартних ігор, де з метою безперебійного функціонування грального закладу використовувала нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 , яке облаштувала обладнанням для повного функціонування грального закладу (меблями, камерами відеоспостереження, службовим мобільним телефоном), встановивши персональні комп`ютери з відповідним програмним забезпеченням, призначеним для отримання доступу до серверів, а саме симуляторами гральних автоматів, на яких надавалась можливість доступу до азартних ігор через мережу Інтернет з внесенням гравцем ставки, що дає можливість отримати виграш, а результат повністю або частково залежить від випадковості.

У вказаному закладі невстановлена особа у період з 03 лютого 2020 року по 15 лютого 2020 року у співучасті з операторами грального закладу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку виконувала організаційні функції, пов`язані з наданням можливості доступу до азартних ігор через мережу Інтернет, щоденно знімала статистичні показники з грального обладнання, забезпечувала облік доходів та видатків від протиправної діяльності, у вигляді заробітної плати розподіляла отримані прибутки між співучасниками, координувала їхні дії під час незаконної діяльності грального закладу, чим забезпечувала умови для зайняття гральним бізнесом та надання доступу до азартних ігор.

Крім того, в організованому гральному закладі за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, ОСОБА_1 у період з 03 лютого 2020 року по 15 лютого 2020 року у співучасті з ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, будучи співвиконавцями злочину, виконували функції, пов`язані з наданням можливості доступу до азартних ігор за допомогою персональних комп`ютерів з відповідним програмним забезпеченням призначеним для отримання доступу до серверів, з розміщеним програмним забезпеченням, а саме симуляторами гральних автоматів, на якому надавалась можливість доступу до азартних ігор через мережу Інтернет, виконували роль операторів грального закладу, працювали відповідно до встановленого графіка виходу на роботу, для належного функціонування грального закладу обмежували доступ громадян до приміщення, розмінювали гравцям гроші, надавали допомогу у прийнятті ставок, а також здійснювали видачу грошових виграшів переможцям азартних ігор, забезпечуючи діяльність з надання можливості доступу до азартних ігор. За свою діяльність вони отримували прибуток у виді заробітної плати у розмірі 300 грн за кожну відпрацьовану зміну.

За даним фактом 03.02.2020 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження за №42020181010000014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України (зайняття гральним бізнесом).

16.02.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 203-2 КК України.

На думку слідчого, існують підстави вважати, що підозрювана буде незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Метою застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваної ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних. Цей ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним зважаючи на те, що ОСОБА_1 користуючись правами підозрюваної, що стосуються права ознайомлення з матеріалами провадження, зможе впливати на свідків та інших підозрюваних, схиляючи не давати показань щодо її відношення до протиправної діяльності;

2) буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Цей ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним зважаючи на те, що даний злочин є особливо тяжким, за який передбачено покарання у виді штрафу у розмірі від десяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

3) вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Цей ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України є реальним зважаючи на те, що ОСОБА_1 , незважаючи на заборону грального бізнесу в Україні, поширення даної інформації в суспільстві та мережі інтернет, неодноразове припинення працівниками поліції незаконної діяльності такого роду закладів, продовжила займатись гральним бізнесом. Це дає підстави вважати, що ОСОБА_1 не бажає заробляти грошові кошти у законний спосіб та продовжить займатись незаконною діяльністю у сфері грального бізнесу.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Вказали, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваної.

Підозрювана ОСОБА_1 та її захисники адвокати Столяр М.В., Іванюк І.В., Пилипів І.І. просили у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання вартою відмовити.

Вказали про необґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, яка матеріалами кримінального провадження не підтверджена.

Щодо пред`явленої підозри ОСОБА_1 вказала, що роботу бармена в гральному закладі знайшла по оголошенню, де почала працювати лише приблизно з початку лютого 2020 року. Вона не являється організатором, та жодного відношення до вчинення злочину не має.

Окрім того просила врахувати наявність на утриманні двох малолітніх дітей, батьків пенсіонерів, які мають незадовільний стан здоров`я. В зв`язку із складним матеріальним становищем працює на декількох роботах, і в разі обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою її діти та батьки залишаться без засобів до існування.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.

Слідчим відділом Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 03.02.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020181010000014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов`язок встановити існування наступних складових:

- чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;

- чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;

- чи не є достатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв`язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

Матеріали клопотання а саме, протокол затримання, протокол обшуку, протоколи допиту свідків, підтверджують обґрунтовану підозру ОСОБА_1 за ч.1 ст.203-2 КК України.

Однак слідчий та прокурор в судовому засіданні не довели, що підозрювана буде ухилятися від слідства та суду, впливатиме на свідків, буде займатися незаконною діяльністю, тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Згідно пунктів 57-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» від 30.01.2018, суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Обов`язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання - на додаток до наявності обґрунтованої підозри - покладається на неї з моменту ухвалення першого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто «негайно» після затримання (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the RepublicofMoldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Більше того, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов`язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), заява № 5826/03, пункт 140, від 22 травня 2012 року).

До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі « ОСОБА_3 проти Вірменії» ( ОСОБА_4 v. Armenia), заява № 629/11, пункт 50, від 20 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

У контексті Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Оцінюючи в сукупності досліджені докази, надані стороною обвинувачення та захисту, клопотання органу досудового розслідування про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою фактично обґрунтовано лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваній за умови доведеності її вини у вчинені інкримінованого злочину, однак, сама лише тяжкість можливого вчинення злочину не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Так, підозрювана ОСОБА_1 не одружена, має на утриманні двох малолітніх дітей, проживає з батьками пенсіонерами, які мають незадовільний стан здоров`я, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалась.

Ризики, на які вказує слідчий в своєму клопотанні, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, суд оцінює, виходячи із обставин кримінального провадження та особистої ситуації підозрюваної (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання підозрюваної та наявні у неї засобів до існування).

Підозрювана ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, є матір"ю двох дітей, постійне місце проживання та являється єдиним утриманцем сім"ї.

Частиною 3 ст.194 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Враховуючи вищенаведене, дані про особу підозрюваної, а саме її вік, стан здоров`я, спосіб життя, зокрема те, що підозрювана має постійне місце проживання, не одружена, виховує двох малолітніх дітей, батьків пенсіонерів, матір із незадовільним станом здоров`я, яка потребує лікування, суд вважає, що клопотання не обгрунтоване, і ризики які вказані у клопотанні не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, суд вважає за можливе покласти на підозрювану ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою, повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи, утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, здати на зберігання до Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.

На підставі викладеного, керуючись ст.176-178,183,194,395 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання начальника відділення СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області майора поліції Трубки В.В., яке погоджено із прокурором Рівненської місцевої прокуратури Соботюком О.О., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – відмовити.

Покласти на підозрювану ОСОБА_1 обов"язкі, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою,

- повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи,

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні,

-здати на зберігання до Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.

Термін дії обов"язків визначити на строк до 18 квітня 2020 року.

Контроль за виконанням обов"язків покласти на начальника відділення СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області майора поліції Трубку В.В.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти негайно в залі суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Подача апеляційної скарги не зупиняє дію ухвали суду.

Повний текст ухвали буде виготовлений і проголошений о 12 год. 00 хв. 19 лютого 2020 року.

Слідчий суддя

Рівненського міського суду М.М.Головчак