Ухвала суду № 87699440, 27.01.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/66636/19-ц

УХВАЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2020 р. Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Волкової С.Я. при секретарі Шаповалові А.В., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Державної податкової служби України Борисевича Д.В., представника третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві Кендюх Т.В., представника третьої особи: Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва Ярового Я.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про передачу цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Державної Казначейської служби України, Державної податкової служби України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів на розгляд Окружного адміністративного суду м. Києва за підсудністю (у порядку ст. 31 ЦПК України),

встановив :

В провадженні суду перебуває зазначена цивільна справа.

В судовому засіданні представник відповідача Борисевич Д.В. заявив клопотання про передачу справи на розгляд Окружного адміністративного суду м. Києва за підсудність (у порядку ст. 31 ЦПК України), посилаючись на те, що даний спір належить до юрисдикції адміністративного суду.

Позиція представників позивача і третіх осіб висловлена в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу, тобто конструкція наведеної норми цивільного процесуального закону встановлює обов`язок суду передати справу на розгляд іншому суду цивільної юрисдикції у наведених в статті випадках.

Втім у випадку встановлення судом обставини, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, настають правові наслідки, встановлені ст. 255 ЦПК України, - суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.

Враховуючи викладене, клопотання представника відповідача про передачу справи на розгляд Окружного адміністративного суду м. Києва у зв`язку із тим, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не узгоджується із приписами чинного цивільного процесуального закону, а тому суд, вирішуючи заявлене клопотання, виходить із системного аналізу мотивів відповідного клопотання представника і його прохальної частини.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є: цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору і характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11.09.1997 р., закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно ч. 1ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

За змістом ч. 1, пункту 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Провадження цивільного процесу - це специфічна конструкція, морфологічна модель розгляду цивільної справи, що відбиває предметну характеристику цивільного судочинства з точки зору матеріально-правової природи справ, що розглядаються, специфіку доказування фактів як юридико-фактологічної основи справи та результатів розгляду справи, які відбиваються у процесуальних актах - документах.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що юридико-фактологічне обґрунтування вимог позову зводиться, зокрема, до відсутності у органів Державної казначейської служби України і Державної фіскальної служби України правових підстав прийняття від нього та зарахування грошових коштів.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України, тобто такі правовідносини є цивільно-правовими незалежно від суб`єктного складу сторони відповідачів, який може складатись як із фізичних/юридичних осіб, так і органів державної влади, а тому спір між ОСОБА_3 та Державною казначейською службою України, Державною податковою службою України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначений у ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, яким не охоплюються справи між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень щодо повернення безпідставно набутого майна, а тому в задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи на розгляд Окружного адміністративного суду м. Києва слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 31, 255, 353 ЦПК України, суд

ухвалив :

В задоволенні клопотанняпредставника відповідача ОСОБА_2 про передачу цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Державної Казначейської служби України, Державної податкової служби України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів на розгляд Окружного адміністративного суду м. Києва за підсудністю (у порядку ст. 31 ЦПК України) - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 31.01.2020 р.

Суддя С.Я. Волкова