Рішення № 87696500, 04.02.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2020 Справа №607/14144/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Мотиль Б.І.

представника позивача Заводовської М.Л.

представника третьої особи Лукащука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білецька 3», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільська міська рада, ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинне будівництво, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білецька 3», у якому просить визнати за ним право власності на самочинно збудований тамбур, літера по плану «А-43», приміщення 1, площею 6,5 кв.м. в нежитловому приміщенні АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що йому з 2012 року, на праві приватної власності належить нежитлове приміщення АДРЕСА_1 . У даному приміщенні розташований магазин. Під час надання послуг клієнтам, у позивача, з метою безпечного користування приміщення (захист від надмірних та небезпечних опадів у осінньо - зимовий період) виникла необхідність у накритті сходової клітки. Тому, ОСОБА_1 проведено будівельні роботи з добудови до нежитлового приміщення, а саме, збудовано стіни з газоблоків та влаштовано покрівлю. Також, зазначає, що земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 із прибудинковою територією, належить Об`єднанню мешканців багатоквартирного будинку «Білецька 3». Зазначене об`єднання співвласників багатоквартирного будинку надало позивачу дозвіл на накриття сходової клітки, оскільки не суперечить інтересам третіх осіб та не створює жодних перешкод. Оскільки, дана прибудова частково (менше метра) виходила за межі його нежитлового приміщення, тому позивач не вважав це переплануванням та не вносив змін у правовстановлюючі документи. Позивач, звернувся до Центру надання адміністративних послуг Тернопільської міської ради із метою узаконити самочинно збудований тамбур, літера по плану «А-43», № приміщення 1, площею 6,5 кв.м. в нежитловому приміщенні АДРЕСА_1 та прийняття його в експлуатацію. Проте, йому було відмовлено. Як вбачається із протоколу загальних зборів ОСББ «Білецька 3», мешканці будинку надали дозвіл на зведення спірного переклиття. ОСОБА_1 внесено до фонду ОСББ певні кошти за отриману частину землі під тамбур. 02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подано заяву до відділу державного архітектурно - будівельного контролю Тернопільської міської ради щодо можливості узаконити дане будівництво. 04 жовтня 2018 року йому була надана відповідь за №230/27, згідно якої відмовлено у прийнятті в експлуатації зазначеної прибудови на підставі пункту 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 409 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461» та ст.39 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Зазначено, що прийняття в експлуатацію проводиться на підставі декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білецька 3» подало суду відзив на позовну заяву, у якому вказує на те, що перекриття сходової клітки нежитлового приміщення АДРЕСА_3 по АДРЕСА_2 та виведення окремого входу до нього, жодним чином не порушують прав мешканців їхнього будинку, позовні вимоги визнають та проти їх задоволення не заперечують.

Треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Тернопільська міська рада, ОСОБА_2 письмових пояснень щодо пред`явленого позову не подавали.

Представник позивача Заводовська М.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просить суд їх задовольнити.

Представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білецька 3» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи.

Представник Тернопільської міської ради в судовому засіданні вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про місце та час розгляду справи.

24 грудня 2019 року у даній справі проведено підготовче судове засідання, за наслідками якого закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.

Як вбачається із витягу про державну реєстрацію прав СЕЕ №425252, виданого 15.05.2012 року ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу ВРС 383728 від 28.04.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Ю.Г., за реєстром №2116, належить нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 .

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка АДРЕСА_2 , площею 0,2313 га., цільове призначення – для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, для обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями і гаражами, на підставі рішення Тернопільської міської ради №7/5/19 від 26.01.2016 року, належить на праві приватної власності об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Білецька 3».

Як вбачається із даних технічного паспорта на нежиле приміщення АДРЕСА_1 , виданого 11 січня 2017 року на замовлення ОСОБА_1 , до даного нежитлового приміщення, загальною площею 107,4 кв.м. позначеного в плані під літ. «А», самочинно побудовано тамбур, літера по плану «А-43», приміщення №1, площею 6,5 кв.м.

Згідно висновку про вартість майна, наданого СПД – ФОП ОСОБА_3 03 липня 2019 року, ринкова вартість частини нежитлового підвального приміщення, загальною площею 6,5 кв.м., що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та знаходиться по АДРЕСА_2 складає з врахуванням заокруглень та без врахування податку на додану вартість 28 760 гривень.

Як вбачається із протоколу №8 загальних зборів співвласників ОСББ «Білецька, 3» від 12 вересня 2018 року та Додатку №2 до протоколу, 31 співвласник багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , загальна площа яких становить – 3 881,85 кв.м.- 71,77%, надали дозвіл ОСОБА_1 на добудову до власного нежитлового приміщення – окремого входу з тамбуром та перекриттям, загальною площею 6,5 кв.м.

02.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся із письмовим зверненням у Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради щодо прийняття в експлуатацію самочинно збудованого тамбуру, літера по плану №43 по АДРЕСА_2 .

Як вбачається із інформації, викладеній у листі Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради №230/27 від 04.10.2018 року, адресованого ОСОБА_1 , прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1). та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Узаконення даної самочинної будови можливе лише на підставі поданої Декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду через Центр надання адміністративних послуг Тернопільської міської ради на здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві.

Як вбачається із долученого позивачем звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта, наданого експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_4 , за результатами проведеного технічного обстеження – нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , площею 107,4 кв.м., яке належить ОСОБА_1 встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. Порушень будівельних норм і правил при обладнанні підвального приміщення не виявлено.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч.4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4, ч. 1 ст. 26, ст. 19, ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності. Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. До документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, віднесено також, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Стаття 331 ЦК України визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону, та не регулює правовий режим самочинного будівництва. Відповідно до положень цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми,здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі,споруди, інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», при розгляді справ зазначеної категорії судам роз`яснено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Згідно п. 12 зазначеної Постанови, у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними. Пункт 27 зазначеної Постанови зазначає, що розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо на підставі положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв`язку із цим положення частини 5 статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу. Прийняття в експлуатацію цих об`єктів нерухомості (крім закінчених будівництвом до 05.08.1992 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) має здійснюватися безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, а також за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації у спосіб, визначений Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року №91.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: надання відповідно до закону дозволу на будівництво об`єктів містобудування незалежно від форми власності у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами.

Згідно з положеннями ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. В розумінні ст.ст.186, 380, 381 ЦК України господарсько-побутові будівлі, зокрема навіс, наземні і підземні комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв`язку з чим право власності на такі будівлі та споруди як на окремі об`єкти визнаватися не може.

Суд розглянувши матеріали даної справи, оцінивши та дослідивши докази надані сторонами вважає, що позов ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білецька 3», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільська міська рада, ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинне будівництво слід задовольнити частково, визнавши за позивачем право власності на будівельні матеріали, обладнання, конструктивній елементи, які були використані в процесі самочинного будівництва тамбуру, вартість якого складає 28 760 (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят) гривень, літера по плану «А-43», приміщення №1, площею 6,5 кв.м. в нежитловому приміщенні АДРЕСА_1 . При цьому, задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд зазначає, що відповідно до норм діючого законодавства, тамбур А-43 площею 6,5 кв.м. до нежитлового приміщення АДРЕСА_1 не може бути окремим об`єктом нерухомого майна, тому відсутні законні підстави для визнання права власності на тамбур за вищевказаною адресою, як окремого об`єкту нерухомості. Крім цього, суд констатує, що спірний об`єкт нерухомості не прийнято до експлуатації у спосіб, визначений Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року №91.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст..186, 376, 331, 328, 317, 319, 321 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про основи містобудування», , –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білецька 3», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільська міська рада, ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинне будівництво - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали, обладнання, конструктивній елементи, які були використані в процесі самочинного будівництва тамбуру, вартість якого складає 28 760 (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят) гривень, літера по плану «А-43», приміщення №1, площею 6,5 кв.м. в нежитловому приміщенні АДРЕСА_1 .

У решті позовних вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 12 лютого 2020 року

Головуючий суддяВ. В. Ромазан