Рішення № 87691163, 12.02.2020, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/2757/19

2/330/110/2020

"12" лютого 2020 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Федорець С.В.

при секретарі - Шеліповій Ю.О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, Україна, м. Київ, вулиця Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, за наступними підставами.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 02.09.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2019 року має заборгованість - 18655 гривень 13 копійок, яка складається з наступного: 2991,64 гривень - заборгованість за кредитом, 14298,96 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 864,53 гривень - штраф (процентна складова).

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.09.2010 року у розмірі 18655 гривень 13 копійок, яка складається з наступного: 2991,64 гривень - заборгованість за кредитом, 14298,96 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 864,53 гривень - штраф (процентна складова), та судові витрати у розмірі 1921 гривень 00 копійок судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 02.12.2019 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача та представник відповідача надали на адресу суду заяву з проханням розглядати справу за їх відсутності. Представник позивача зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача просить врахувати те, що на вимогу суду позивачем не було надано оригіналів доказів, також заявив про пропуск позивачем строку позовної давності, тому у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначає позивач, відповідно до укладеного договору № б/н від 02 вересня 2010 року, відповідач отримав кредит у розмірі 3000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Даний Кредитний договір складається з Анкети-Заяви Позичальника, Умов та правил надання банківських послуг(а.с. 11-36).

Ці факти підтверджені належними доказами та не заперечуються стороною відповідача.

Згідно до вимог статті 82 ч. 1 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Проте, згідно до наданої копії анкети-заяви позичальника від 02.09.2010 року 9а.с. 11), вбачається, що це заява про надання відповідачеві зарплатної карти, жодних вказівок на кредитні відносини у даній заяві не надано.

При цьому позивачем на виконання ухвали суду від 03.01.2020 року не було надано оригіналу цієї заяви.

Крім того, позивачем ані у позові, ані у наданих до позову письмових доказах не визначено, яка саме картка - «Універсальна 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду» чи «Універсальна contract» - була видана відповідачеві, хоча умови кредитування по цим карткам різняться.

Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 9-10), наданого позивачем, відповідач станом на 30.09.2019 року має заборгованість - 18655 гривень 13 копійок, яка складається з наступного: 2991,64 гривень - заборгованість за кредитом, 14298,96 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 864,53 гривень - штраф (процентна складова).

Однак, згідно до наданої позивачем виписки по картковому рахунку відповідача, заборгованість складає 19961,50 гривень.

Так, у даному випадку правовідносини, що склалися між сторонами, ґрунтуються на вимогах статей 526, 299, 625, 1049, 1054 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до довідки, наданої позивачем, строк дії картки, наданій відповідачеві, сплив 31.08.2014 року.

Так, Велика Палата Верховного Суду 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 вказала на існування двох різних значень терміну «користування чужими грошовими коштами». Перше - це отримання боржником можливості правомірно платити кредитору борг протягом визначеного часу. Друге значення - прострочка грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, однак неправомірно не платить їх.

Велика Палата ВС прийшла до висновку, що наслідком неправомірного користування чужими коштами, тобто прострочки виконання грошового зобов`язання (як договірного так і не договірного), є нарахування процентів річних у відповідності до ч. 2 статті 625 ЦК України. Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати виплату процентів, розмір яких визначено законом або договором за правилами ч. 1 статті 1048 ЦК України.

Враховуючи викладене, визначальним у застосуванні наведених вище норм є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання зобов`язання. До цього моменту можливо нарахування процентів як плати, згідно до частини першої статті 1048 ЦК України, після цього моменту нараховуються проценти річні у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України.

У даному випадку кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом є термін дії картки, тобто 31.08.2014 року.

Таким чином, оскільки станом на 31.08.2014 року відповідачем не було виконано зобов`язання за договором про повернення грошових коштів Банку, саме наступного дня після цієї дати починається незаконне володіння чужими грошовими коштами у світлі вище наведеної правової позиції ВП ВС.

Враховуючи наведене, після спливу строку виконання зобов`зання, наступає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, згідно до положень якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або судом.

В Умовах та Правилах надання банківських послуг, на які посилається позивач, не зазначено, які саме проценти повинні нараховуватися після спливу терміну виконання зобов`язання (а не його частини - чергового платежу).

Таким чином, у даному випадку, на думку суду, повинні застосовуватися нарахування саме трьох процентів річних від простроченої суми, у відповідності до положень частини другої статті 625 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що стороною позивача невірно обрано спосіб захисту про нарахування та стягнення з відповідача процентів у відповідності до статті 1048 ЦК України, оскільки строк виконання зобов`язання сплив 31.08.2014 року.

Підсумовуючи вище викладене, вбачається, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження укладення між ним та відповідачем кредитного договору, на який посилається Банк у позовній заяві, оскільки позивачем надано копію заяви ОСОБА_1 на отримання зарплатної картки.

Також, позивачем надано копію довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна. 30 днів пільгового періоду», підписану 02.09.2010 року відповідачем. Проте, жодних доказів про надання відповідачеві саме такої кредитної картки судові не надано.

Сума заборгованості, зазначена позивачем у наданому розрахунку заборгованості відповідача відрізняється від суми, вказаної зі знаком «мінус» у виписці по картковому рахунку.

Крім того, розрахунок заборгованості по відсотках зроблений, як вбачається з розрахунку та позову, у відповідності до вимог статті 1048 ЦК України після спливу строку виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог.

Таким чином, підстав для задоволення позову не вбачається, тому суд вважає за необхідне у позові відмовити.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню на користь позивача з відповідача не підлягають судові витрати по оплаті судового збору, оскільки у задоволенні позовних вимог повністю відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 141, 264, 265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 599, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його винесення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

У відповідності до п.п. 15.5, п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Федорець С.В.