Вирок № 87690062, 19.02.2020, Зміївський районний суд Харківської області

621/209/18

1-кп/621/14/20

В И Р О К

іменем України

19 лютого 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області :

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

за участі: секретарів судового засідання - Лацько А. С., Єрмоленко О. О.,

прокурорів - Гетьмана С. А., Юр`єва І. Д., Колот Н. М.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника - Літвінової А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12016220300000770 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Першотравневе Зміївського району Харківської області, є громадянином України, має середню освіту, не одружений, працює водієм в ПрАТ "АТП №16329", зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , вважається таким, що не має судимості відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України,

у злочині, передбаченому частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України,

у с т а н о в и в:

24 червня 2016 року близько 23:00 години у с. Таранівка Зміївського району Харківської області ОСОБА_2 перебував поблизу магазину "Світанок", розташованого по вул. Харківській, де у нього виник конфлікт з ОСОБА_1 . Під час цього конфлікту у ОСОБА_2 виник умисел на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Того ж дня та часу, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_2 , діючи на ґрунті неприязних відносин, умисно наніс один удар в область голови ОСОБА_1 , в результаті чого останній втратив рівновагу та впав на землю. Потім ОСОБА_2 наніс не менше трьох ударів обутими ногами в область правої ноги ОСОБА_1 , чим завдав йому тілесне ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я, у вигляді закритих гвинтоподібних і косих переломів нижньої третини обох кісток правої гомілки зі зміщенням відламків.

Зазначеними діями ОСОБА_2 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_2 не визнав себе винуватим у інкримінованому йому злочині та показав, що конфлікт з ОСОБА_1 він мав у 2015 році, майже за півтора роки до подій, викладених в обвинуваченні. В проміжок часу, до якого відноситься інкримінований йому злочин, він взагалі не перебував у селі Таранівка та цього числа з ОСОБА_1 не зустрічався, жодних тілесних ушкоджень йому не спричиняв.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_2 своєї винуватості, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину у повному обсязі підтверджується наступними доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Так, потерпілий ОСОБА_1 показав про обставини, за яких він 24.06.2016 пізно увечері зайшов до магазину "Світанок" за цигарками. Тоді ж до магазину приїхали на автомобілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який на виході з магазину, будучи в стані алкогольного сп`яніння, через неприязне відношення до його професії поліцейського, почав наносити йому удари, внаслідок чого він впав та втратив свідомість. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 йому були спричинені перелами кісток правої гомілки та він потрапив до лікарні.

Під час слідчого експерименту 12.04.2017, потерпілий ОСОБА_1 показав на механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 (т. 3 а. п. 58-63).

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що був очевидцем події, яка відбулася у червні 2016 року поблизу магазину в с. Таранівка коли ОСОБА_2 завдав тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що у 2016 році бачив бійку поблизу магазину в с. Таранівка поряд з яким проживає, на місці події були ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , після того як ОСОБА_2 завалив ОСОБА_1 , потерпілий скаржився на біль у нозі, потім було викликано швидку.

Свідок ОСОБА_6 показав, що про конфлікт ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нічого не знає, однак підтвердив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом вживали алкогольні напої у нього в гаражі, а потім поїхали до магазину Світанок.

Свідок ОСОБА_3 показав, що бачив конфлікт ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час якого саме ОСОБА_2 звалив ОСОБА_1 на землю.

Показання потерпілого та вказаних свідків в цілому не суперечать одне одному, а також узгоджуються і з письмовими доказами.

Обставини, за яких в ніч з 24.06.2016 на 25.06.2016 ОСОБА_2 завдав тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , зафіксовані у протоколі від 27.06.2016 прийняття від нього заяви про вчинене у відношенні нього кримінальне правопорушення (т. 2 а. п. 131).

Даними протоколу слідчого експерименту від 29.10.2016 (з фототаблицями) з участю свідка ОСОБА_4 підтверджуються повідомлені потерпілим відомості щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 , що мало місце влітку 2016 року (т. 2 а. п. 126, 127, 177-180).

Відомостями медичної карти стаціонарного хворого №2968/397 від 25.06.2016 підтверджується, що потерпілий ОСОБА_1 був 25.06.2016 госпіталізований з діагнозом: закритий перелом обох кісток гомілки справа, був виписаний 29.07.2016. Медична карта містить відомості про проведені дослідження та лікування (т. 2 а. п. 133-172).

Висновками судово-медичної експертизи №21-Зм/17 від 23.02.2017, додаткової судово-медичної експертизи №27-Зм/17 від 23.02.2017 та додаткової судово-медичної експертизи №62-Зм/17 від 13.04.2017 підтверджується, що у потерпілого ОСОБА_1 мали місце: закриті гвинтоподібні і косі переломи нижньої третини обох кісток правої гомілки зі зміщенням відламків.

Вказані вище тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею по механізму удару чи по механізму удару-сгибання-крутіння, можливо, в результаті нанесення ударів обутими ногами нападаючого або під дією ударів з висоти (у прижку) обутими ногами нападаючого в проекцію правої гомілки в нижню третину потерпілого, та могли бути отримані в строк і за обставин, зазначених вище.

По ступеню тяжкості ці ушкодження, як у сукупності, так і кожне окремо кваліфікуються як середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, по тривалості розладу здоров`я, характерні для даного виду травми та її тяжкості (згідно п. 2.2.1 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995).

Виключається можливість спричинення вказаних вище тілесних ушкоджень при падінні потерпілим ОСОБА_1 з висоти власного росту чи в результаті самоспричинення, що не є характерним для даного виду травми.

Показання свідка ОСОБА_4 , надані під час слідчого експерименту 29.10.2016, в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним, як в механізмі нанесення тілесного ушкодження, так і в способі його спричинення потерпілому ОСОБА_1 .

Показання потерпілого ОСОБА_1 , надані під час слідчого експерименту 12.04.2017, в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним, як в механізмі нанесення тілесного ушкодження, так і в способі його спричинення. (т. 2 а. п. 175, 176, 181, 182, т. 3 а. п. 65, 66).

Судово-медичний експерт Яременко В. М. в судовому засіданні показав про обставини викладені у висновках судово-медичних експертиз №21-Зм/17 від 23.02.2017 та №27-Зм/17 від 23.02.2017, наполягав на достовірності наданих ним висновків.

Оцінивши зазначені вище докази, які є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та взаємозв`язку достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 є винуватим в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, і його дії суд кваліфікує за частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України.

Суд критично оцінив показання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо його відсутності на місці злочину, оскільки повідомлені ним відомості, спочатку щодо його перебування в м. Харкові, а потім щодо перебування в с. Гайдари, є суперечливими, та жодна з цих версій не знайшла належного підтвердження, хоча судом були вжиті необхідні та достатні заходи з метою перевірки доводів сторони захисту.

Так, 18.03.2019 судом було задоволено клопотання захисника про надання тимчасового доступу до інформації, яка перебуває у володінні ПрАТ "ВФ Україна", за допомогою якої можливо було б встановити місце знаходження мобільного телефону, яким користується ОСОБА_2 (т. 2 а. п. 13-23, 40-44, 51, 52, т. 3 а. с. 69, 69а), а також до речей і документів, які перебувають у володінні КЗОЗ "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (т. 2 а. п. 24-29, 31-33, 53-55).

Однак, речі і документи, до яких було надано доступ захиснику, не містять відомостей, які спростовують факт перебування обвинуваченого у місці вчинення кримінального правопорушення, або час та обставини завдання потерпілому тілесних ушкоджень.

19.12.2019 судом задоволено клопотання про витребування від КНП "Зміївська ЦРЛ" оригіналу медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 № 2968/397 (т. 3 а. п. 17). Під час дослідження витребуваної медичної карти встановлено відповідність оригіналу копії медичної карти, яка була надана стороною обвинувачення та залучена до матеріалів провадження.

30.01.2020 судом задоволено клопотання сторони захисту про витребування від Державної прикордонної служби України інформації про залучення до проходження служби в ніч події ОСОБА_5 , який надав в суді показання про обставини конфлікту між обвинуваченим та потерпілим (т. 3 а. п. 74-78, 91). Отримана інформація не спростовує показань ОСОБА_5 щодо обставин кримінального провадження, очевидцем яких він був.

Отже, судом з належною ретельністю перевірено всі доводи захисту, спрямовані на встановлення обставин, які б могли свідчити про невинуватість обвинуваченого, однак доказів версії сторони захисту добуто не було.

Що стосується доводів обвинуваченого про те, що він мав конфлікт з потерпілим і раніше, лише підтверджує твердження потерпілого про існування між ними неприязних стосунків.

Отже, заперечення обвинуваченим своєї винуватості суд розглядає як спосіб захисту, що не спростовує зазначених вище встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження.

Під час призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , відповідно до вимог статей 65-67 Кримінального кодексу України, судом враховано наступні обставини:

- ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є злочином середньої тяжкості;

- відсутність обставин, що пом`якшують покарання, відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України;

- відсутність обставин, що обтяжують покарання відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України;

- особу обвинуваченого, який 12.10.2001 Зміївським районним судом був засуджений до штрафу за ч. 1 ст. 296 КК України, на час вчинення нового злочину вважається таким, що не має судимості відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України (т. 2 а. п. 185), на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебував (т. 2 а. п. 183); не одружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а. п. 188), за місцем проживання скарг на його поведінку немає (т. 2 а. п. 184), має постійне місце роботи (т. 2 а. п. 14, 21, 22, 99, 100).

З урахуванням сукупності зазначених відомостей щодо ступеня тяжкості вчиненого злочину; відсутності обставин, що пом`якшують покарання; відсутності обставин, що обтяжують покарання; відомостей, що характеризують особу обвинуваченого а також щодо його майнового та сімейного стану, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення нових злочинів є покарання у виді обмеження волі в межах строків, передбачених частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 127-129 КПК України, під час вирішення цивільних позовів прокурора про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування потерпілого у комунальному закладі охорони здоров`я (т. 1 а. п. 93-96, 101-103), та потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (т. 1 а. п. 12-34), суд виходив з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин 1-4 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Прокурором, в інтересах держави в особі Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 в КЗОЗ Зміївській ЦРЛ в розмірі 2 167 грн 16 коп.

Обвинувачений ОСОБА_2 під час судового розгляду цей позов не визнав.

Даними калькуляції вартості лікування в травматологічному відділенні КЗОЗ "Зміївська ЦРЛ" №315 від 14.03.2018 підтверджується, що лікування ОСОБА_1 за період з 25.06.2016 по 29.07.2016, без врахування заробітної плати мед. персоналу, склала 2 167 грн 16 коп. (т. 1 а. п. 96).

За таких обставин, позов прокурора підтверджений належними та допустимими доказами перебування ОСОБА_1 на лікуванні та витрат, понесених державою, на лікування, є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_1 у позовній заяві просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на його користь 58 544 грн 00 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Під час судового розгляду обвинувачений не визнав позовну заяву потерпілого, оскільки заперечував свою винуватість у спричиненні тілесних ушкоджень.

Крім того, захисник вважала, що потерпілим не надано доказів, якими б підтверджувався заявлений ним розмір матеріальної шкоди.

На підтвердження розміру матеріальної шкоди, що полягає у витратах на придбання медичної продукції, надано копії чеків та медичної документації, відомостями яких підтверджуються витрати ОСОБА_1 на лікування на суму 39572 грн 65 коп. (т. 1 а. п. 16-34).

Доказів інших витрат на лікування потерпілим не надано, тому в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди позов підлягає частковому задоволенню на вказану суму.

На обґрунтування вимог щодо відшкодування моральної шкоди потерпілий ОСОБА_1 стверджував про наявність у нього моральної травми, емоційного стресу, почуття образи, обурення, приниженої гідності.

Виходячи з конкретних обставин та ступеню тяжкості вчиненого у відношенні потерпілого ОСОБА_1 злочину; взявши до уваги тривалість розладу здоров`я та пов`язані із цим фізичний біль і душевні страждання; враховуючи суттєві зміни звичного способу життя потерпілого та необхідність вжиття обумовлених станом здоров`я заходів для організації свого життя та лікування; дотримуючись принципів розумності та справедливості, в частині вимог про відшкодування моральної шкоди позовна заява потерпілого ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_2 винуватим у злочині, передбаченому частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Цивільний позов прокурора - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Зміївської районної державної адміністрації Харківської області 2 167 (дві тисячі шістдесят сім) грн 16 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 39 572 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн 65 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, а всього: 49 572 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн 65 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.

Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий: В. В. Овдієнко