Ухвала суду № 87687007, 18.02.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2/235/765/20

Справа №235/1107/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 лютого 2020 року м. Покровськ

Суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Хмельова С.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заробітної плати, компенсації за не вчасно виплачену заробітну плату, компенсації за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

До Красноармійського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», в якій позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача:

- заборгованості по заробітній платі в сумі 32767,00грн.;

- компенсації за невикористані дні відпустки;

- компенсації за не вчасно виплачену заробітну плату у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку;

- моральну шкоду в сумі 10000,00грн.

При подачі позовної заяви судовий збір не сплачено.

Так, пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Однак у поданому позові вимога про стягнення заробітної плати об`єднана з іншими вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Відповідно до положень Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до положень пункту 3.9. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №5 від 13.01.2004 року, суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду України, яка міститься у постанові від 30 січня 2019 року № 910/4518/16, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюються на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в усіх судових інстанціях.

Таким чином пільги, передбачені п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», не застосовуються до позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Частиною четвертою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються оригінали документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Так, позивачем окрім вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, заявлені дві вимоги – про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, що є вимогою майнового характеру, та стягнення моральної шкоди – вимога немайнового характеру.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою встановлена ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (840,80грн.)

Таким чином, позивачу необхідно надати суду оригінал квитанції на підтвердження сплати судового збору в сумі 840,80грн. за вимогу майнового характеру.

Крім того, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру позивачу необхідно сплатити судовий збір окремим платіжним документом, ставка якого встановлена у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, що становить 840,80грн.

Частиною 1 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються її недоліки, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Таким чином, позивачу необхідно протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути зазначені недоліки та надати суду два окремих платіжних документа на підтвердження сплати судового збору за вимогу майнового характеру – 840,80грн. та вимогу немайнового характеру – 840,80грн. з реквізитами для сплати судового збору: Отримувач – Покровське УК/м.Покровськ/22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ) – 37803022, Банк отримувача (ГУДКСУ) - Казначейство України (ел.адм.податків), Код банку (МФО ГУДКСУ) - 899998, Номер рахунку - UA818999980313181206000005060, Код класифікації доходів бюджету – 22030101, Найменування коду класифікації доходів бюджету – Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Оскільки судом встановлено, що позовна заява має недоліки, які необхідно усунути, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху та надання часу позивачу для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення йому ухвали.

Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заробітної плати, компенсації за не вчасно виплачену заробітну плату, компенсації за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди, - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельова С.М.