Рішення № 87686753, 19.02.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 240/694/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря судового засідання Франчук А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» (а.с.33-34), ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за січень – липень 2017 року у розмірі 14480,67 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4914,18 грн., допомогу при скороченні у розмірі 7737,44 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка послалася на те, що вона працювала на посаді начальника відділу у виробничому підрозділі «Дебальцівська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно із наказом № 10714/ДН-ОС від 14.07.2017 була звільнена з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату.

В день звільнення відповідач не виплатив їй всі належні при звільненні суми, а саме заробітну плату за січень – липень 2017 року, компенсацію за невикористану відпустку (17 днів) та допомогу при скороченні усього на загальну суму у розмірі 27132,29 грн.

Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, а також допомогу при скороченні відповідач відмовляється.

Відповідач надав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 124-129), в якому позов не визнав у повному обсязі, пославшись на те, що Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст.1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VIІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України». Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України на сьогоднішній день не видавався.

Пунктом 5 ст.11 Закону № 1669-VII передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України», від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» у період з 14.04.2014 до її закінчення. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції. Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 також визначено районами проведення антитерористичної операції.

У зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця» розташованих, зокрема, у м. Дебальцево Донецької області у відповідача з 20.03.2017 відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю.

За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст. 341 КК України.

Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Дебальцево Донецької області.

З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться у тому числі в м. Дебальцево Донецької області, перебувають у незаконному володіння та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розписку, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили) є 20 березня 2017 року.

Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелів обліку робочого часу, розпорядженням про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацію.

Крім того, позивачу було нараховано заробітну плату за першу половину березня 2017 року у сумі 2121,64 грн (до видачі), яку вона отримала 27.07.2017 у касі Дирекції м. Лиман. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_1 відповідь на відзив не подала.

Позивачка ОСОБА_1 , представник позивачки ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, матеріали справи містять заяву представника позивачки про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив справу розглянути у його відсутність.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_3 з 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року перебувала у трудових правовідносинах з виробничим підрозділом «Дебальцівська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», де працювала на посаді начальника відділу виробничо-технічний відділ. Наказом № 10714/ДН-ос від 14 липня 2017 року звільнена 17.07.2017 за скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, компенсації за невикористану відпустку (копія трудової книжки з відповідними записами на а.с. 13-14, копія наказу про звільнення на а.с.38).

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Вказана норма права кореспондується із ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», а другою частиною цієї статті встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Частиною 1 статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивачки на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на його підприємстві та не проведення з нею повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З доданих до позову табуляграм, виданих відповідачем на виконання ст. 100 КЗпП України (а.с.39-45), убачається, що позивачці ОСОБА_3 :

За січень 2017 року всього нараховано 6632,63 грн, сума до виплати 3654,16 грн.

За лютий 2017 року всього нараховано 6632,63 грн, сума до виплати 3024,16 грн.

За березень 2017 року всього нараховано 5234,22 грн, сума до виплати 4162,16 грн.

За квітень 2017 року всього нараховано 1842,35 грн, сума до виплати 1464,99 грн.

За травень 2017 року всього нараховано 660,47 грн, сума до виплати 525,19 грн.

За червень 2017 року всього нараховано 4375,59 грн, сума до виплати 3479,39 грн.

За липень 2017 року всього нараховано 13512,45 грн, сума до виплати 10822,24 грн., в т.ч. розмір компенсації за невикористану відпустку складає 4914,18 грн., допомога при скороченні у розмірі 7737,44

Загальний розмір нарахованої заробітної плати за період з січня 2017 року по липень 2017 року та компенсаційних виплат складає 38890,34 грн, до виплати 27132,29 грн.

Заробітна плата за першу половину березня 2017 року у розмірі 2121,64 грн (нараховано 2668,11 грн) виплачена позивачці, що підтверджено відомістю на виплату грошей № 16 від 28.07.2017 (а.с. 132, 133-134).

Тож позов необхідно задовольнити частково із стягненням з відповідача на користь позивачки заборгованості із заробітної плати за період з 01 січня 2017 року по 17 липня 2017 року та компенсаційних виплат без утримання обов`язкових податків та зборів у загальному розмірі 36222,23 грн (38890,34 грн – 2668,11 грн = 36222,23 грн).

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, а саме: податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (168.1.1). Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (168.1.2.).

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Приймаючи до уваги наведенні положення законодавства та зважаючи на те, що предметом позову ОСОБА_3 є заробітна плата за січень-липень 2017 року та компенсаційні виплати, суд вважає, що не є виходом за межі заявлених позовних вимог задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по заробітній платі за період часу з 01 січня 2017 року по 17 липня 2017 року та компенсаційних виплат в розмірі 36222,23 грн без урахування податку та інших обов`язкових платежів, оскільки саме ця сума підлягає оподаткуванню під час її виплати та зазначена в поданих на підтвердження заявлених позовних вимог табуляграмах.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Судом установлено, що у спірний період часу позивач перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах, за що їй мала бути нарахована та виплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивачки відповідач не виконав. Розмір заявленої позивачем до стягнення суми невиплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2017 року по 17 липня 2017 року та компенсаційних виплат, а також факт не виплати зазначеної суми відповідач не спростував.

Тож конституційне право позивачки на одержання винагороди за працю має бути захищено.

При цьому, суд не приймає до уваги надану відповідачем довідку за №1212/2 від 21.10.2019 (а.с.132) відповідно до якої, дохід ОСОБА_3 за останні 7 місяців складався лише з нарахувань за період січень 2017 року - березень 2017 року у розмірі 15933,37 грн з огляду на те, що інформація зазначена у цій довідці спростовується інформацією з табуляграм за період з березня 2017 року по липень 2017 року, виданих відповідачем на виконання ст. 100 КЗпП України.

Крім того, позивачка була звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України, наслідком чого відповідно до ст.44 КЗпП України є виплата працівнику роботодавцем вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Наказом № 10714/ДН-ОС від 14 липня 2017 року про звільнення, ОСОБА_3 призначена одноразова грошова допомога у розмірі середньомісячного заробітку (а.с.38).

Інформації про нарахування у липні 2017 року такої допомоги довідка не містить, що з огляду на приписи ст. 44 КЗпП України та наказ № 10714/ДН-ОС від 14.07.2017 вказує на недостовірність відомостей, зазначених у довідці відповідача від 1212/2 від 21.10.2019.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо правомірності припинення нарахування заробітної плати позивачу з огляду на Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України «щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили» від 16.01.2018 р. №126/2/21-10.2 (а.с.135-151), оскільки висновок про відсутність вини відповідача як роботодавця у невиплаті заробітної плати не є законодавчо визначеною підставою для його звільнення від такого обов`язку, як і підставною порушення гарантованого Конституцією України права особи на оплату праці.

Отже, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн, виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн (1921,00 грн х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), представник позивача ОСОБА_2 (адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, адреса: м. Київ, вул. Тверська,5) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати без урахування податку та інших обов`язкових платежів за період з 01 січня 2017 року по 17 липня 2017 року, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу у загальному розмірі 36222 (тридцять шість тисяч двісті двадцять дві) грн 23 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Повний текст судового рішення складено 19 лютого 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: О. В. Каліуш