Рішення № 87685124, 12.02.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2715/19

Провадження № 2/185/386/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Галкіна М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просить суд, з урахуванням уточнень від 16 жовтня 2019 року, визнати незаконним та скасувати наказ № 45-П від 24 січня 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" про його звільнення з 24 січня 2019 року з посади опалювача, у зв`язку з прогулом без поважних причини згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України; поновити його на посаді опалювача Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" з 24 січня 2019 року; стягнути з відповідача на його користь: середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 104 965,56 грн. (сума розрахована станом на 23.01.2020 року і має бути скоригована на дату винесення судового рішення); недоплачену заробітну плату у розмірі 4 572,69 грн.; недоплачену заробітну плату за надурочні роботи у розмірі 674,18 грн., а також судові витрати по справі.

В обґрунтування позову зазначив, що наказом № 340- П від 27 липня 2018 року позивач був прийнятий на посаду опалювача Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» з 30 липня 2018 року. За період його роботи на підприємстві відповідач грубо та систематично порушував трудове законодавство про працю, що підтверджується актом перевірки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо виконання законодавства про працю ТОВ трубний завод "Славсант". Тому, 14.01.2019 року позивач звернувся з заявою до відповідача про його звільнення з 22.01.2019 року, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю відповідно до ст. 38 КЗпП України, яка на вимогу позивача не була зареєстрована на підприємстві та направлена поштою до відповідача. Оскільки 22.01.2019 року був для позивача вихідним днем, тому, позивач, вважаючи себе звільненим з посади з 23.01.2019 року, з`явився на підприємство 23.01.2019 року, з метою припинення своїх трудових правовідносин з відповідачем. Проте, відповідач звільнив його 24.01.2019 року, всупереч його волі, за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що ним не були порушені строки звернення до суду, оскільки він не отримував ані наказу про своє звільнення, ані трудової книжки на підприємстві. Крім того, відповідач порушив трудове законодавство в частині оплати праці та недоплатив йому заробітну плату за фактично відпрацьований час у розмірі 4 572,69 грн. та за надурочні роботи у розмірі 674,18 грн., а також повинен здійснити виплати за час вимушеного прогулу у розмірі 104 965,56 грн.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.04.2019 року відкрито провадження у цивільній справі та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Не погодившись з позовом, у порядку ст. 178 ЦПК України, представником відповідача було подано відзив на позовну заяву до змісту якого, останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що позивач систематично порушував свої посадові обов`язки, а саме, не здійснював належним чином чистку котлів опалення, що підтверджується відповідними доповідними записками від 04.12.2018 р., 09.01.2019 р., 19.01.2019 р. головного інженера Ломова П.П., а також доповідними записками опалювача ОСОБА_3 від 09.01.2019 р. та від 15.01.2019 р. Внаслідок зазначених порушень ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказом № 29/1-П від 15.01.2019 року та накладено стягнення у вигляді догани. 23.01.2019 року о 10-35 год. ОСОБА_1 самовільно покинув робоче місце, не приступаючи до трудових обов`язків, про що була складена доповідна записка головного енергетика ОСОБА_4 . Тому, за зазначеним фактом була створена комісія по розслідуванню причин відсутності опалювача ОСОБА_1 на роботі 23.01.2019 року, але останній відмовився 24.01.2019 року надати пояснення з приводу своєї відсутності на роботі, про що був складений 24.01.2019 року комісією відповідний акт та звільнено позивача з посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, з дотриманням усіх положень трудового законодавства щодо звільнення. А саме, копія наказу про звільнення та повідомлення про отримання трудової книжки направлялись позивачу поштовими переказами, але останній ігнорував їх отримання. Крім того, у день звільнення, відповідачу платіжним дорученням № 141 від 24.01.2019 року перерахована заробітна плата та компенсаційні виплати у загальній сумі 4980,48 грн.

У судовому засіданні позивач, його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на підстави та доводи викладені у позові, а представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі за безпідставністю.

Свідок ОСОБА_5 , яка працює інспектором з кадрів на Павлоградській філії ТОВ трубний завод «Славсант», яка також входила до складу комісії по проведенню розслідування причин відсутності на роботі ОСОБА_1 , у судовому засіданні пояснила суду, що їй не було відомо про бажання позивача припинити трудові відносини з відповідачем відповідно до його заяви про звільнення від 14.01.2019 року за ст. 38 КЗпП України. Крім того, не заперечувала того факту, що зазначена комісія обмежилась лише складанням акту про відмову позивача надати будь-які пояснення з приводу його відсутності на роботі 23.01.2019 року та отриманням доповідної записки головного енергетика ОСОБА_4 про самовільне залишення робочого місця ОСОБА_1 23.01.2019 року. Не змогла пояснити суду підстави для видачі нею 23.01.2019 року ОСОБА_1 обхідного листа, з проходженням відповідних служб підприємства, та подальшого приєднання до матеріалів особової справи працівника ОСОБА_1 . Підтвердила доводи представника відповідача щодо законності дії відповідача з приводу звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Суд, вислухавши позивача, представників сторін, свідка, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 340-П від 27 липня 2018 року Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» Трухін Олександр Олегович був прийнятий на посаду опалювача з 30 липня 2018 року, з окладом згідно з штатним розкладом, з випробувальним терміном 1 місяць.

24 січня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений з посади опалювача Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант», у зв`язку з прогулом без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, з проведенням остаточного розрахунку та виплатою компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 30.07.2018 року по 24.01.2019 року, з розрахунку 24 календарних днів за рік, відповідно до наказу Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» № 45-П від 24 січня 2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 149 ЦПК України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Проте, судом не було встановлено факту доведення належним чином позивачу наказу Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» № 45-П від 24 січня 2019 року про його звільнення (в матеріалах особової справи працівника ОСОБА_1 відсутні відомості про ознайомлення останнього з наказом про звільнення або відмовою від ознайомлення), також на час розгляду справи залишається на підприємстві трудова книжка позивача (копія наказу про звільнення позивача та повідомлення про отримання трудової книжки напрялись позивачу поштовими переказами, але останній ігнорує їх отримання), що унеможливлює суд з`ясувати питання відсутності або наявності порушення строків звернення позивача до суду, передбачених ч. 1 ст. 233 КЗпП України, відповідно до якої, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Тому, суд вважає, що позивач не порушив строки звернення до суду, передбачені ч. 1 ст. 233 КЗпП України, звернувшись до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області 26.03.2019 року з позовом про стягнення недоплаченої заробітної плати з відповідача, уточнивши в подальшому 22.05.2019 року позовні вимоги щодо визнання наказів про догану та звільнення незаконними та 25.07.2019 року, скорегувавши позовні вимоги щодо поновлення на посаді опалювача, в останній редакції від 16 жовтня 2019 року.

Підставою для звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України стали: акт комісії від 24.01.2019 року про проведення розслідування щодо причин відсутності на роботі ОСОБА_1 23.01.2019 року, доповідна записка ОСОБА_4 , табель робочого часу за січень 2019 року.

Наказом № 42-П Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» від 23 січня 2019 року на підприємстві була створена комісія для проведення розслідування щодо причин відсутності на роботі ОСОБА_1 23.01.2019 року, у зв`язку з тим, що головним енергетиком ОСОБА_4 було повідомлено керівника підприємства про те, що 23.01.2019 року о 10-35 год. ОСОБА_1 самовільно покинув робоче місце, не приступаючи до трудових обов`язків.

Вищезазначеною комісією був складений акт від 24 січня 2019 року про те, що 24 січня 2019 року о 09-45 год., у службовому кабінеті № 7, ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові або усні пояснення з приводу його відсутності на роботі 23.01.2019 року, але останній відмовився від їх надання.

Проте, створеною комісієюне з`ясовані усі обставини та причини такої відсутності, фактично не було проведено розслідування щодо причин відсутності на роботі позивача, а розслідування обмежилось лише складанням вищезазначеного акту про відмову позивача надати пояснення та доповідною головного енергетика, тоді, як комісією повинні були співставленні обставини та факти такої відсутності, а також зроблені обґрунтовані висновки щодо відсутності або наявності поважних причин самовільної відмови позивача від виконання своїх трудових обов`язків.

Так, поза увагою комісії по розслідуванню причин відсутності на роботі позивача залишилась його заява про звільнення з 22.01.2019 року від 14.01.2019 року, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (ст. 38 КЗпП України), яку він вимагав зареєструвати на підприємстві, про що йому було відмовлено, та подальше її направлення до відповідача через поштові перекази, що підтверджується відповідними квитанціями; реагування роботодавця на зазначені обставини, тощо.

До доводів представника відповідача про те, що намір позивача про припинення трудових відносин за ст. 38 КЗпП України став відомий відповідачу тільки 29.01.2019 року відповідно до вхідної кореспонденції № 04-01-01 від 29.01.2019 року, суд ставиться критично, так як відповідно до повідомлення Укрпошти від 24.01.2019 року № 01-18 уповноважена особа на отримання поштових відправлень Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» ОСОБА_6 відмовився 22.01.2019 року від отримання поштового відправлення № 5140011911751 здійсненого ОСОБА_1 18.01.2019 року.

Крім того, вищезазначеною комісією не надано оцінку надання інспектором кадрової служби підприємства Хайруловою Т.В. (яка також входила до складу комісії) 23.01.2019 року обхідного листа позивачу щодо відсутності претензій усіх служб підприємства до працівника, з відповідними підписами служб: менеджера з персоналу, складу, бухгалтерії, охорони, що свідчить про те, що роботодавець мав намір припинити трудові відносини з працівником.

Тоді, як матеріали особової справи працівника ОСОБА_1 , яка була оглянута в судовому засіданні, містять вищезазначений обхідний лист, який був приєднаний тим же інспектором кадрової служби підприємства 23.01.2019 року.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, відповідно до вказаного обхідного листа, він також 23.01.2019 року здав службі охорони підприємства (в графі обхідного листа мається підпис працівника служби охорони) свій пропуск, що унеможливило його знаходження на території підприємства в подальшому, так як зазначене підприємство має особливий режим пропуску працівників на територію підприємства, що свідчить про останній робочий день позивача 23.01.2019 року.

Наведене дає підстави дійти до висновку, що в порушення вимог ст. 149 КЗпП України, позивач був позбавлений фактичної можливості ознайомлення з наказом про звільнення в день його звільнення 24.01.2019 року.

Також, відповідно до листа Головного управління держпраці у Дніпропетровській області № Т-514-11/04 від 03.05.2019 року зазначеним управлінням розпочато 14.03.2019 року інспекційне відвідування ТОВ «Славсант» з приводу перевірки дотримання чинного законодавства про працю відносно трудових правовідносин з ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт № ДН 1484/739/НД/АВ від 15.04.2019 року про порушення вимог Закону України «Про оплату праці», Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, припис на усунення порушень, протокол на директора філії за ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до довідки № 14-01-юр від 14.01.2020 року виданою відповідачем, ТОВ трубний завод «Славсант» не має профспілкового органу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків. При цьому наявність вини, як одна з ознак порушення трудової дисципліни, є необхідна умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

За ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Крім того, як роз`яснено у п. 24 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При цьому, факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом, щоб унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності. З огляду на предмет позову, обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності. Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені ст. 76 ЦПК України.

Проте, законність звільнення позивача роботодавцем, у зв`язку з прогулом без поважних причин, не була доведена в судовому засіданні представником відповідача після встановлення фактичних обставин справи, що дає підстави для поновлення його на посаді опалювача Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» з 24 січня 2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно довідки про середню заробітну плату ТОВ трубний завод «Славсант» № 140/1 від 11.02.2020 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 251,35 грн.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2019 року (день звільнення) по 12 лютого 2020 року (день ухвалення рішення) становить 66 859,10 грн., із такого розрахунку: 266 робочих днів х 251,35 грн. = 66 859,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку зі звільненням, відповідачем проведено повний розрахунок та перераховано на рахунок позивача платіжним дорученням № 141 від 24.01.2019 року заробітну плату у розмірі 4 980,48 грн., з урахуванням утриманих податків та зборів, компенсації за відпустку.

Доводи позивача, його представника про те, що при звільненні відповідачем не вірно проведений розрахунок заробітної плати з позивачем, суд не приймає до уваги, так як розрахунок надурочних робіт, як і самої заробітної плати, відповідно до погодинної системи оплати праці потребує спеціальних знань, з проведенням відповідних судових експертиз, про що останні не заявляли, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Отже, в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої заробітної плати у розмірі 4 572,69 грн., недоплаченої заробітної плати за надурочні роботи у розмірі 674,18 грн. слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 768,40 грн., тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Згідно з п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення про поновлення незаконно звільненого працівника та про присудження працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" № 45-П від 24 січня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади опалювача з 24 січня 2019 року згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді опалювача Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" з 24 січня 2019 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" (ЄДРПОУ 14338180) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2019 року по 12 лютого 2020 року у розмірі 66 859 (шістдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 10 коп., з наступним утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Допустити негайне виконання рішення суду щодо поновлення на роботі та стягнення виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" (ЄДРПОУ 14338180) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , понесені та документально підтверджені судові витрати по справі, а саме: суму сплаченого судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" (ЄДРПОУ 14338180) на користь на користь держави (отримувач: УК у м. Павлограді/м. Павл-д/22030101, код отримувача: 37936856, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA958999980313181206000004032, код платежу: 220301061) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант", місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 65, кімн. № 7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14338180.

Повний текст рішення складено 19 лютого 2020 року.

Суддя В.М. Бондаренко