Рішення № 87685084, 13.02.2020, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/1757/17

Номер провадження 2/184/9/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Гукової Р.М,

за участю секретаря судового засідання – Батрак Л.В.,

представника позивача – Хоміка О.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області (Дніпропетровська обл., м. Покров, вул. Центральна,48) до відповідача 1: ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), відповідача 2: ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в Орджонікідзевський міський суд до відповідачів з вищевказаним позовом про визнання осіб таких, що втратили право користування житловим приміщенням.

Свої позовні вимоги, які підтримані повноважним представником в судовому засіданні в повному обсязі, мотивує тим, що згідно рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області №164 від 23 березня 2007 року «Про переукладення договорів найму житлового приміщення» у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 головного наймача квартири АДРЕСА_2 , визнано наймачем за раніше укладеним договором найму житлового приміщення її доньку ОСОБА_5 . На теперішній час в вищезазначеній квартирі зареєстровані члени сім`ї винаймача квартири - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .. Оскільки відповідачі, не зважаючи на те, що зареєстровані у вищевказаній квартирі, фактично з 2016 року за місцем реєстрації не проживають, утриманням вказаної квартири не займаються, комунальні послуги не сплачують, тому позивач просить визнати останніх такими, що втратили право користування вказаною квартирою.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили.

Разом з тим, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду відповідачів, з огляду на що відповідачі, відповідно до п.11 ст.128 ЦПК України вважаються такими, що отримали судову повістку.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що позивач не довів не проживання відповідачів за адресою реєстрації без поважних причин більше 6 місяців, а також неповажність причин такого не проживання, відповідно до ст. 71, 72 Житлового кодексу України.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у спосіб визначений ст.16 даного Кодексу.

У свою чергу, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області №164 від 23 березня 2007 року «Про переукладення договорів найму житлового приміщення» у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 головного наймача квартири АДРЕСА_2 , визнано наймачем за раніше укладеним договором найму житлового приміщення її доньку ОСОБА_5 (а.с.5).

На день звернення позивача до суду вказана квартира залишилась у комунальній власності Покровської міської ради Дніпропетровської області.

Відповідно до довідки (розруківки з домової книги про склад сім`ї та зареєстрованих осіб) ЖЕО м. Покров від 20.09.2017 року та поквартирної карточки, в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 – бабуся відповідачів, ІНФОРМАЦІЯ_3 , знята з реєстрації 12.05.2016 року за вищевказаною адресою у зв`язку зі смертю (а.с.6-7).

Актами про перевірку паспортного обліку по АДРЕСА_3 від 24.01.2017 року та від 20.09.2017 року встановлено, що у вищевказаній відповідачі не проживають давно. (а.с.8-9).

Згідно довідки ОКП «Орджонікідзетеплоенерго» за адресою по АДРЕСА_1 наявний борг за теплову енергію, сальдо станом на 01.09.2017 року складає 12397,86 грн.; згідно виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 КП «Саночистка ДОР» у абонента за вищезазначеною адресою наявний борг у сумі 393,37 грн.; із виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 МКП «ЖЕО» вбачається, що у абонента наявний борг у сумі 5930, 92 грн.; згідно довідки №8 ТДВ «Дніпрокомунтранс» про заборгованість за послуги вивозу та утилізації побутових відходів борг станом на 05.10.2017 року за адресою по АДРЕСА_1 складає 24,17 грн. (а.с.10-13).

Відповідно до ст..13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на наявність передбачених ст..ст.71,72 ЖК України підстав для визнання відповідача такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Так, відповідно до ст..71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Також вказаною статтею ЖК України передбачено випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців .

Згідно ст..72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як роз`яснив Пленум ВСУ у постанові від 12.04.1985р. «Про деякі питання , що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім`ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім`ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім`ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.

Отже, звертаючись до суду із позовною вимогою про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням відповідно до ст..71,72 ЖК України, позивач повинен належними та допустимими доказами довести факт не проживання відповідача за місцем своєї реєстрації понад шість місяців та відсутність поважності причин такого не проживання.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування» (280/97 – ВР) право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно ст.10 Закону органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами є сільські, селищні, міські ради.

Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад закріплюється у статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», згідно якого, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі, виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати тощо.

Отже, суб`єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради.

Разом з тим, обґрунтовуючи обставини щодо відсутності відповідача за міцем реєстрації понад встановлені ЖК України строки без поважних причин, позивачем надані відповідні про перевірку паспортного обліку по АДРЕСА_1 від 24.01.2017р., з яких зокрема, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за вказаною адресою не мешкають давно, де саме вони знаходяться сусідам не відомо (а.с.8) та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за вказаною адресою не проживають, де саме вони проживають сусідам не відомо (а.с.8).

Інших доказів на підтвердження не проживання відповідачів за адресою реєстрації без поважних причин більше 6 місяців позивачем до суду не надано.

Водночас, із вказаних актів не можливо встановити час, з якого відповідачі не мешкають за місцем своєї реєстрації.

Відповідно до ст..76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому в силу вимог ст..81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст..12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

На підставі викладеного, зважаючи на не доведення позивачем не проживання відповідачів за місцем реєстрації без поважних причин більше 6 місяців, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області до відповідача 1: ОСОБА_1 , відповідача 2: ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.02.2020р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Р. М. Гукова