Вирок № 87684075, 19.02.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4111/18

Провадження № 1-кп/175/257/18

Вирок

Іменем України

19 лютого 2020 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

суддів: Озерянської Ж.М., Новік Л.М.,

при секретареві Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Данильченка В.В.,

захисника Мовчана Д.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

а також потерпілого ОСОБА_2 , його представника

Сергієнко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12018040440000982 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянки України, з базовою загальною середньою освітою, розлученої, офіційно непрацюючої, зареєстрованої по АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

встановив:

28 липня 2018 року близько 20.00 години ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, разом із своїм знайомим ОСОБА_4 знаходилася у спальній кімнаті за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2 , де між ними відбувався статевий акт.

У зазначений час у цій квартирі також знаходився їх спільний знайомий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та у коридорі спостерігав за статевим актом, через що між ним і ОСОБА_3 виник словесний конфлікт, під час якого обвинувачена вибігла зі спальної кімнати до коридору, де конфлікт переріс у бійку.

Під час обопільної бійки у ОСОБА_3 , яка усвідомлювала фізичну перевагу ОСОБА_6 , виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , і з цією метою у коридорі на тумбочці вона схопила ножа та умисно нанесла ним один удар у ліву надключичну ділянку грудної клітини ОСОБА_8 .

У результаті цих умисних дій ОСОБА_3 постраждалому ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді рани зіяючого характеру на передній поверхні грудної клітини ліворуч у надключичній ділянці з раньовим каналом зверху-вниз майже вертикально на довжину 9-10 см з розсіченням підлеглих м`язу та плеври, стовбуру лівої ключичної артерії та жирової клітковини плеври середостіння, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та призвели до смерті ОСОБА_7 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 00.20 години у квартирі АДРЕСА_3 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину фактично не визнала, від дачі показань відмовилася, пояснивши лише, що 28.07.2018 року у вечірній час у коридорі квартири АДРЕСА_2 у неї з ОСОБА_9 виник черговий протягом дня конфлікт, під час якого ОСОБА_10 припідняв її та почав душити. В цей же час вона на тумбі узяла зігнутий металевий предмет, схожий на ложку, але не ніж, і, захищаючись, можливо один раз ударила ним ОСОБА_11 . Після цього ОСОБА_10 вибіг із квартири і більше вона його не бачила. У подальшому той предмет, на якому не було ніяких слідів крові, вона видала працівникам поліції. Вважає, що хтось навмисно вимазав ручку на дверях кров`ю, оскільки коли вона з ОСОБА_12 виходила на вулицю, то ніде не бачила слідів крові. Заявила, що того дня ОСОБА_13 та ОСОБА_14 мали між собою конфлікти щодо велосипеду та мобільного телефону, але щоб останній наносив удари ОСОБА_10 чи чіпав того вона не бачила. Крім того, коли ОСОБА_13 пішов із квартири, то ОСОБА_14 переодягнувся в інший одяг. Показання, надані нею на досудовому слідстві, не відповідають дійсності тому, що слідчий і прокурор умовили її підписати всі документи, обіцяючи, що у суді її суворо не покарають через наявність малолітніх дітей. Просить об`єктивно розібратися та, у разі її причетності до смерті ОСОБА_6 , суворо не карати.

Провина ОСОБА_3 у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який у суді пояснив, що 28.07.2018 року по телефону від своєї дружини він дізнався, що його сина ОСОБА_15 поранили, у зв`язку з чим одразу пішов за місцем проживання останнього. Приблизно о 23.40 годині прибув у одну з квартир по АДРЕСА_4 , у котрій син проживав з ОСОБА_16 , де побачив ОСОБА_10 з раною в лівій ключичній області, лежачим на підлозі та без ознак життя. Лікарі швидкої намагалися надати допомогу, однак 29.07.2018 року приблизно о 00.20 годині констатували смерть сина. Цивільна дружина ОСОБА_17 розповіла йому, що їй хтось зателефонував і повідомив, що ОСОБА_13 сидить на паркані біля дитячого садочка поблизу вулиць Василя Сухомлинського та Будівельників. На тому місці ОСОБА_16 виявила ОСОБА_10 пораненим і розбутим. Зі слів ОСОБА_16 йому відомо, що місцем події є квартира АДРЕСА_2 , де вона забрала кросівки ОСОБА_10 . Після цього ОСОБА_16 із якимось чоловіком відвела сина за місцем проживання, куди через погіршення самопочуття приблизно о 23.00 годині викликала швидку допомогу. Просив стягнути з обвинуваченої на його користь 150000 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок вбивства сина, обравши ОСОБА_3 покарання на розсуд суду.

Показаннями свідка ОСОБА_4 , який у судовому засіданні пояснив, що 28.07.2018 року приблизно о 15.00-15.30 годині він разом із ОСОБА_3 прибув у квартиру АДРЕСА_2 , де знаходилися ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Інших осіб у квартирі не бачив. У одній із кімнат він із ОСОБА_21 та ОСОБА_10 випили літр горілки. Потім ОСОБА_13 пішов до іншої кімнати, а між ним і обвинуваченою розпочався статевий акт, після якого він ліг спати. Згодом ОСОБА_3 його розбудила та сказала, що підрізала ОСОБА_15 , який пішов із квартири. Лежачи на дивані у темряві він виявив якийсь ніж, котрий відкинув з дивану убік і з ОСОБА_21 далі продовжив спати, оскільки серйозно не сприйняв слів ОСОБА_22 . Інших подробиць не пам`ятає, оскільки перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. Приблизно о 23.00-23.30 годині він із ОСОБА_3 вийшов на вулицю купити горішків. У цей час прибули працівники поліції, які разом із ОСОБА_21 пішли до квартири. Зі слів ОСОБА_18 йому через декілька днів стало відомо, що під час їх інтимних відносин ОСОБА_13 за ними спостерігав біля дверей у кімнату, але він особисто цього не бачив і з цього приводу ніхто не робив зауважень.

Показаннями свідка ОСОБА_18 , яка в суді пояснила, що 28.07.2018 року в обідній час вона прибула за місцем свого проживання у квартиру АДРЕСА_2 , де в цей час знаходилися ОСОБА_19 , її племінниця ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , який був добре напідпитку. Вона наказала ОСОБА_10 покинути квартиру задля уникнення конфліктів із її знайомою ОСОБА_16 , після чого пішла звідти у власних справах. Приблизно о 21.00-22.00 годині вона поверталася додому та у під`їзді будинку побачила сліди крові, котрі вели до її квартири. Двері квартири відчинила ОСОБА_23 , котра спочатку не відповідала на її запитання, а потім мовчки витерла кров біля ліфта та повідомила, що ударила ножем ОСОБА_15 , який босоніж побіг додому. Вибігши на вулицю з кросівками постраждалого, побачила, що біля одного з будинків зібралася купа людей навколо ОСОБА_10 , який з пораненням в області ключиці обіперся об паркан. Після цього вона повідомила про подію ОСОБА_16 , разом з якою та своїм співмешканцем ОСОБА_24 перевели ОСОБА_10 за місцем проживання останнього. Швидку не викликали тому, що рана не кровоточила, а ОСОБА_15 , який скаржився на біль та постійно нецензурно висловлювався, вважали сильно п`яним. Коли вона повернулася до себе додому, то відразу приїхали працівники поліції, яким ОСОБА_23 у своїй кімнаті віддала ніж.

Показаннями свідка ОСОБА_19 , яка в судовому засіданні пояснила, що 28.07.2018 року приблизно о 10.00 годині до неї додому у квартиру АДРЕСА_2 прийшов ОСОБА_13 , який попросився побути у квартирі деякий час, оскільки його дружина ОСОБА_16 буде сваритися через нетверезий стан. Цього дня в квартирі також знаходилася ОСОБА_25 зі своїми дітьми, яка приживала у неї декілька днів. Згодом у квартиру прийшли ОСОБА_3 з ОСОБА_12 , які весь час перебували у кімнаті ОСОБА_26 . Цього дня ОСОБА_13 та ОСОБА_3 не раз сварилися, на що вона попросила свого співмешканця ОСОБА_27 аби той їх заспокоїв і припинив конфлікти. Приблизно о 15.00 годині вона зі ОСОБА_28 пішла з квартири, а коли повернулася приблизно о 22.00 годині, то ОСОБА_23 повідомила, що під час сварки підрізала ОСОБА_11 . Зі слів ОСОБА_3 , яка мала синець під оком, їй відомо, що ОСОБА_13 намагався її задушити, через що вона, захищаючись, ударила останнього ножем. Приблизно через 40 хвилин приїхали працівники поліції, які у кімнаті ОСОБА_26 шукали ніж.

Показаннями свідка ОСОБА_29 , яка в суді пояснила, що 28.07.2018 року приблизно о 21.00 годині їй зателефонував невідомий чоловік і запитав про те, чи може вона забрати свого цивільного чоловіка ОСОБА_15 біля буд. № 12 по вул. Будівельників у смт. Слобожанське. Через деякий час їй зателефонував співмешканець ОСОБА_18 на ім`я ОСОБА_30 і теж запитав, чи може вона забрати ОСОБА_10 . На указаному місці вона побачила свого чоловіка, який босоніж сидів на паркані, та ОСОБА_30 , який вказав, що ОСОБА_18 пішла додому, щоб принести кросівки ОСОБА_8 . Оскільки вона знала, що ОСОБА_10 цього дня випивав з батьком, то попросила ОСОБА_31 та ОСОБА_30 допомогти довести чоловіка до себе додому. В дорозі вона бачила на тілі ОСОБА_10 поріз, який не кровоточив. ОСОБА_13 в якийсь момент сказав, що ОСОБА_23 його підрізала ножем, але за яких обставин, не повідомив. Також він скаржився на біль у ногах, але вона вважала, що біль викликаний алкогольним сп`янінням. Удома ОСОБА_10 самостійно роздягнувся, ліг у ліжко та декілька разів попросив попити. Так як його стан погіршувався, вона викликала швидку допомогу. У її присутності лікарі швидкої намагалися надати допомогу ОСОБА_10 , однак у подальшому констатували його смерть.

Показаннями свідка ОСОБА_25 , яка в суді пояснила, що 28.07.2018 року разом із своїми дітьми майже весь день знаходилася у кв. АДРЕСА_2 , де або вживала алкогольні напої з ОСОБА_32 , або спала, у зв`язку з чим не бачила конфлікту між ОСОБА_9 та ОСОБА_22 . Приблизно о 21.00 годині ОСОБА_23 її розбудила та попросила з нею кудись сходити, але вона відмовилася та продовжила спати. Невдовзі після цього з ОСОБА_3 прийшли працівники поліції, які запитували у тієї про ніж. Вона чула, як ОСОБА_23 пояснювала, що ОСОБА_13 підглядав за їх з ОСОБА_12 статевим актом, на що йому зробили зауваження. Далі ОСОБА_13 увірвався у їх кімнату і там виник конфлікт. Також зі слів сина знає, що коли ОСОБА_10 вибіг із квартири на вулицю та почав кричати щоб викликали швидку, то діти на дитячому майданчику кричали «кров».

Показаннями малолітнього свідка ОСОБА_33 , який в суді повідомив, що 28.07.2018 року він знаходився у кв. АДРЕСА_2 . Цього дня вночі він прокинувся та почув сварку ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , після чого бачив, як постраждалий вибіг із квартири на вулицю та почав кричати про допомогу. ОСОБА_23 в цей час стояла в коридорі.

Показаннями свідка ОСОБА_34 , який під час судового засідання пояснив, що 28.07.2018 року під вечір він разом із ОСОБА_18 прийшов у кв. АДРЕСА_2 , де побачив ОСОБА_3 з тілесними ушкодженнями на обличчі в області ока, котрі зі слів останньої, їй спричинив ОСОБА_20 . Приблизно через півгодини він зустрів ОСОБА_10 біля третього під`їзду буд. № 12 по вул. Будівельників, який сидів на паркані. Артем в області ключиці зліва мав невелику рану, схожу на подряпину, котра не кровоточила. Зовні його стан нагадував алкогольне сп`яніння. На футболці постраждалого був поріз і краплі крові. Поруч лежали серветки зі слідами крові. За проханням ОСОБА_10 він одразу зателефонував цивільній дружині останнього та попросив її прийти та забрати постраждалого. ОСОБА_13 нічого не пояснював щодо походження рани, а лише говорив, що йому дуже погано. Допомігши відвести ОСОБА_10 за місцем проживання на вул . АДРЕСА_4 , приблизно о 22.00 годині він із ОСОБА_18 повернувся у кв. АДРЕСА_2 , куди після опівночі приїхали працівники поліції.

Матеріалами кримінального провадження № 12018040440000982, а саме:

- рапортом старшого інспектора-чергового Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Солодовника О.В. від 29.07.2018 року, зареєстрованим у той же день у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 12118, із якого убачається, що від оператора «102» надійшло повідомлення про те, що цього дня о 00.26 годині по АДРЕСА_7 лікарі швидкої медичної допомоги констатували смерть ОСОБА_6 , на тілі якого виявлені колота рана надключичної області ліворуч (т.1,а.к.п.15);

- протоколами огляду трупа від 29.07.2018 року з фото-таблицями до нього, з яких убачається, що з письмового дозволу ОСОБА_29 по АДРЕСА_7 оглянутий труп ОСОБА_6 , на тілі якого зафіксоване поранення надключичної області ліворуч, вилучені зрізи нігтьових пластин, змиви долонь рук із трупа та носильні речі зі слідами речовини бурого кольору (т.1,а.к.п.21,22-34);

- протоколом обшуку від 29.07.2018 року зі схемою та фото-таблицями до нього, а також відеозаписом цієї слідчої дії, з яких убачається, що з письмового дозволу ОСОБА_18 у період часу з 04.49 години до 05.15 години у присутності понятих ОСОБА_35 та ОСОБА_36 по АДРЕСА_1 були виявлені та вилучені змиви речовини бурового кольору, фрагмент лінолеуму та лезо ножа без руків`я зі слідами РБК (т.1,а.к.п.46-59,65);

- протоколами проведення слідчих експериментів від 16 серпня та 26 вересня 2018 року і відеозаписом слідчої дії, відповідно до яких обвинувачена ОСОБА_3 у присутності захисника та понятих розповіла про обставини конфлікту з ОСОБА_9 (т.1,а.к.п.167-170,172,257-260);

- актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 1609 і висновком експерта № 1609/513-Е від 30 липня - 30 серпня 2018 року, із яких убачається, що на трупі ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани зіяючого характеру на передній поверхні грудної клітини ліворуч у надключичній ділянці з раньовим каналом зверху-вниз майже вертикально на довжину 9-10 см з розсіченням підлеглих м`язу та плеври, стовбуру лівої ключичної артерії та жирової клітковини плеври середостіння, крововиливів у м`яких тканинах за ходом раньового каналу та під ендокардом сосочкових м`язів серця, кров у рідкому стані та у вигляді згортка у лівій плевральній порожнині, які мають ознаки тяжкого ступеню тяжкості та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Смерть ОСОБА_6 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини ліворуч, котре супроводжувалося розсіченням підлеглих м`яких тканин та ключичної артерії, зовнішньою та внутрішньою кровотечею, та, у послідуючому ускладнилося розвитком гострої крововтрати. Ушкодження має ознаки колото-різаної рани, заподіяної предметом, який мав колюче-ріжучі властивості, слідоутворююча частина якого була пласка (по типу клинка ножа), шириною близько 15 мм, прогнозовано мала вістря, один гостро заточений край (лезовий) та протилежний не заточений край (обуховий), товщиною близько 1 мм. Ушкодження у виді саден не перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті, мають ознаки легких і можна припустити, що спричинені пізніше колото-різаної рани. Усі виявлені ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті. Для їх отримання постраждалий повинен був перебувати у горизонтальному, вертикальному, чи близькому до цього положеннях. При судово-токсилогічному дослідженні крові з трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 2,38 проміле, що стосовно до живих осіб може відповідати середньому ступеню алкогольного сп`яніння (т.1,а.к.п.38-41,198-201);

- висновком експерта № 757/Н від 20-23 серпня 2018 року, відповідно до якого кров ОСОБА_3 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0 (т.2,а.к.п.9-10);

- висновком експерта № 758/Н від 27 серпня - 20 вересня 2018 року, відповідно до якого при подальшому дослідженні зразка крові ОСОБА_3 був виявлений супутній антиген Н. При дослідженні зразка крові ОСОБА_6 виявлений тільки антиген Н, що не виключає можливість приналежності крові до групи 0 з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВ0. На приналежних ОСОБА_6 футболці (об`єкти №№ 1-5) і шортах (об`єкти №№ 6-12), приналежному ОСОБА_3 сарафані (об`єкти №№ 13-16), марлевих серветках зі змивами з трупа, дверної ручки (об`єкти №№ 17,18), фрагменті лінолеуму (об`єкт № 19) і парі шкарпеток (об`єкти №№ 20, 21) встановлена наявність крові та визначений білок людини. Походження крові у цих слідах не виключається від ОСОБА_6 , оскільки виявлений антиген Н, властивий його крові (т.2,а.к.п.18-24);

- висновком експерта № 950 від 18-26 вересня 2018 року, відповідно до якого кров у змиві з долоні правої руки ОСОБА_6 (об`єкт № 1) можливо походить від самого ОСОБА_6 , а кров у змиві з лівої руки могла бути змішаною з кров`ю осіб, груповим характеристикам крові яких властиві виявлені антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0, у даному випадку, від ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (т.2,а.к.п.51-56);

- висновком експерта № 1082-МК від 26 вересня - 05 жовтня 2018 року, відповідно до якого ушкодження на дослідженому шматку шкіри з лівої надключичної ділянки грудної клітини від трупа ОСОБА_6 могло бути заподіне клинком ножа, представленим на експертизу, або іншим знаряддям з подібними конструктивними властивостями його клинка (т.2,а.к.п.65-71);

- висновком експерта № 24/4.2/866 від 10 жовтня 2018 року, відповідно до якого колото-різане пошкодження на передній поверхні футболки, приналежної ОСОБА_6 , утворене предметом, що має клинок, схожий по конструкції і розмірним характеристикам з клинком ножа, наданим на дослідження, вилученим під час обшуку в квартирі АДРЕСА_2 т.2,а.к.п.80-85);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12 жовтня 2018 року і відеозаписом цієї слідчої дії, відповідно до яких малолітній свідок ОСОБА_33 у присутності законного представника, педагога, психолога та понятих розповів про відомі йому обставини конфлікту маж ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , котрий мав місце 28.07.2018 року (т.2,а.к.п.110-115,117);

- речовими доказами, долученими до матеріалів кримінального провадження (т.1, а.к.п.35, 60, 61, 62, 98, 99; т.2, а.к.п.25-28, 86-87).

Наведені докази, які є належними, допустимими і достовірними, повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої.

Разом з цим, суд вважає кваліфікацію дій ОСОБА_3 , що була дана органом досудового розслідування, помилковою.

Відповідно до обвинувального акту від 19 жовтня 2018 року ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України (вбивство), тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (т.1,а.с.п.4-6).

Оцінивши за клопотанням сторін досліджені у судовому засіданні докази, колегія суддів приходить до наступного.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на… припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 і ч.4 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального

правопорушення… Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора… Обов`язок доказування належності та допустимості доказів… покладається на сторону, що їх подає (ч.1 і ч.2 ст.92 КПК України).

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішенні по справі «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року ЄСПЛ відзначив, що у кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п.2 ст.6 Конвенції, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Також, у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року і «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

ЄСПЛ у рішенні по справі «Саундерс проти Сполученого Королівства» вказує, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення

справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання.

Про це також йдеться у рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146), де ЄСПЛ встановив, що «принцип презумпції невинуватості» вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов`язок доказування лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний зі злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

За приписом ст.370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом у відповідності зі ст.94 цього Кодексу.

При цьому, за приписом ч.2 ст.94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.

Надані стороною обвинувачення та досліджені у суді докази, тільки підтверджують факт заподіяння ножового поранення, але не свідчать про умисел ОСОБА_3 заподіяти смерть ОСОБА_8 .

Кваліфікуючи скоєне ОСОБА_3 , слід було врахувати роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» № 2 від 07 лютого 2003 року та виходити із конкретних обставин, які передували злочину та мали місце під час події.

За обставин, установлених судом, під час конфлікту з ОСОБА_9 обвинувачена вибігла зі спальної кімнати до коридору, де під час бійки з постраждалим, який її душив, поруч на тумбочці схопила ножа та нанесла ним один удар у ліву надключичну ділянку грудної клітини, спричинивши ножове поранення, з яким останній самостійно вийшов з квартири та тривалий час знаходився як на подвір`ї, так і за місцем свого проживання (конфлікт мав місце 28 липня 2018 року приблизно о 20.00 годині, а ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 00.20 години, тобто через чотири години, лікарі констатували смерть ОСОБА_6 ).

З пояснень ОСОБА_3 убачається, що вона не мала на меті позбавляти життя ОСОБА_15 та не бажала настання його смерті.

Також судом установлено, що після спричинення тілесного ушкодження ОСОБА_6 , ОСОБА_3 не покидала місце вчинення злочину з метою вчинення інших дій, які б свідчили про її умисел на вбивство.

Вказані обставини підтвердили допитані по справі свідки.

Відповідно до п.22 вказаної Постанови Пленуму ВСУ для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Колегія суддів вважає, що обставини справи, причини виникнення конфлікту, його розвиток і конкретні дії ОСОБА_3 , яка завдала лише один удар ножем у ліву надключичну ділянку грудної клітини ОСОБА_6 , свідчать про те, що обвинувачена усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, можливість настання смерті ОСОБА_6 , однак ставилася до настання цих наслідків байдуже, тобто діяла з непрямим умислом.

З урахуванням викладеного, оцінивши докази, які свідчать про об`єктивну та суб`єктивну сторону злочину, колегія суддів вважає, що дії обвинуваченої ОСОБА_3 слід перекваліфікувати з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть ОСОБА_8 .

Інших доказів, які б беззаперечно і переконливо вказували на наявність у ОСОБА_3 умислу на вбивство ОСОБА_6 , прокурором і потерпілим суду не надано та у судовому засіданні не здобуто.

Доводи обвинуваченої про свою часткову винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, а саме про те, що вона не могла нанести поранення ОСОБА_6 , від якого той помер, оскільки якщо і вдарила постраждалого, то предметом, схожим на ложку, а не ножем, колегія суддів розцінює як спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення від покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, оскільки ці доводи спростовуються сукупністю покладених в основу вироку доказів, які дають підстави для висновку про причетність саме ОСОБА_3 до вчинення цього злочину.

Аналіз показань допитаних у суді потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_29 , ОСОБА_25 та ОСОБА_33 свідчить про те, що вони повністю узгоджуються з доказами, покладеними судом в основу вироку. Показання цих свідків були послідовними в ході кримінального провадження і, на думку суду, логічно вписуються в картину події злочину. Обставин, які б могли бути мотивом для обмови ОСОБА_3 , у ході судового розгляду не встановлено, а тому суд приходить до висновку про достовірність і об`єктивність показань цих осіб.

Твердження ОСОБА_3 про те, що виявлені у квартирі сліди крові хтось навмисно залишив до початку обшуку, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не знайшли свого підтвердження, оскільки свідок ОСОБА_18 у суді вказала, що ще до приходу працівників поліції бачила у під`їзді сліди крові, котрі вели до квартири АДРЕСА_2 .

Окремої оцінки заслуговують показання свідків ОСОБА_37 і ОСОБА_38 , що були дані ними в ході кримінального провадження.

Так, у ході допиту 09.10.2018 року у якості свідка ОСОБА_39 пояснював слідчому, що 28.07.2018 року приблизно після 21.00 години він із ОСОБА_28 прибув до квартири АДРЕСА_2 , де ОСОБА_3 повідомила йому, що під час конфлікту нанесла ОСОБА_6 удар ножем. Також він чув, як ОСОБА_3 пояснювала працівникам поліції, що саме вона вдарила ножем ОСОБА_15 (т.1,а.к.п.153-156).

У суді свідок ОСОБА_39 пояснив, що влітку 2018 року він півтори доби знаходився у кв. АДРЕСА_2 . Вранці у цю квартиру також повернувся п`яний ОСОБА_40 ним він випив пляшку горілки, після чого ОСОБА_10 ліг спати у кімнаті ОСОБА_3 , а він із ОСОБА_28 пішов із квартири у власних справах. Біля під`їзду будинку вони зустріли ОСОБА_3 та ОСОБА_41 , котрі під`їхали на велосипеді взяти якісь речі. Повернувшись у квартиру приблизно о 13.00-14.00 годині, він із ОСОБА_28 , ОСОБА_9 , ОСОБА_32 та її подругою Анею почали вживати горілку. Згодом із пляжу приїхали ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , які також сіли з ними випивати. Оскільки спиртне закінчилося, він ходив до магазину, а коли повернувся, то ОСОБА_10 , схопивши ОСОБА_42 за волосся, прижав її до стіни та бив долонею по обличчю. Після цього у ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ще двічі виникали конфлікти, які він із ОСОБА_28 припиняв. Потім ОСОБА_10 ліг спати, а він із ОСОБА_28 пішов із квартири у справах, а коли повернулися приблизно о 21.00 годині, то ОСОБА_23 повідомила, що ОСОБА_14 ударив ножем ОСОБА_15 , так як останній її бив. Оскільки вони не повірили словам ОСОБА_3 , то це питання серед присутніх у квартирі більше не піднімалося. У той час, коли він спав на кухні, ОСОБА_23 пішла до магазину по цигарки, а повернулася приблизно о 23.00-23.30 годині вже з працівники поліції, які забрали до райвідділу ОСОБА_3 , ОСОБА_41 , ОСОБА_43 і ОСОБА_44 . На наступний день із поліції повернувся ОСОБА_14 , який йому сказав, що ОСОБА_23 всю вину візьме на себе, оскільки ОСОБА_10 її бив, а її як матір двох дітей не позбавлять волі. Протокол його допиту не відповідає дійсності, оскільки підписав його не читаючи, так як не мав при собі окулярів.

25 вересня 2018 року свідок ОСОБА_45 пояснював слідчому, що 28.07.2018 року він був очевидцем 3-4 сварок ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , під час яких вони один-одному наносили удари. Вночі, точного часу не пам`ятає, до квартири прибули працівники поліції, з бесіди яких він зрозумів, що ОСОБА_3 поранила ножем ОСОБА_15 (т.1,а.к.п.137-139).

Під час судового засідання у режимі відеоконференції свідок ОСОБА_45 вказав, що влітку 2018 року біля під`їзду буд. АДРЕСА_2 він зустрів ОСОБА_3 , від якої дізнався, що ОСОБА_14 , захищаючи останню, ударив ножем ОСОБА_11 . Під час свого допиту на досудовому розслідуванні він навмисно обмовив ОСОБА_42 , яка взяла всю вину на себе, оскільки обвинувачена сама його про це попросила.

Таким чином, у ході кримінального провадження зазначені свідки істотно змінили показання, заперечуючи окремі обставини, що вказують безпосередньо на обвинувачену та фактично забезпечили алібі ОСОБА_22 .

Суд зауважує, що показання цих осіб у суді суперечать сукупності наведених вище доказів і їхнім же показанням, що були дані у ході досудового розслідування, а наведені ними мотиви, з яких вони раніше давали інші показання, об`єктивно не підтверджуються і, на думку колегії суддів, є неспроможними.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про явну недостовірність показань свідків ОСОБА_46 і ОСОБА_27 , що були дані ними в судовому засіданні, а тому не посилається на них у вироку.

Захисник Мовчан Д.О. у судових дебатах наголошував на тому, що органом досудового розслідування не було встановлено руку, в якій начебто тримала ніж обвинувачена та якою нанесла удар ОСОБА_6 , де та в якому положенні перебував останній, а також не розкритий сам механізм нанесення удару та інше.

Проте захисник у своїй письмовій промові сам дав оцінку вищевикладеному. Жоден із допитаних свідків не був очевидцем події, а малолітній свідок ОСОБА_47 , який чув сварку ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , після якої бачив, що постраждалий вибіг із квартири на вулицю та почав кричати про допомогу, ніяким чином не міг розгледіти механізм спричинення тілесного ушкодження, оскільки злочин учинено в суцільній темряві (у квартирі відсутнє освітлення, освітлюється лише кімната ОСОБА_18 , котра постійно замикається на ключ).

Захисник звертав увагу на те, що під час допиту у суді свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_43 , ОСОБА_32 , ОСОБА_48 , ОСОБА_39 і ОСОБА_45 зазначали, що після опівночі 29.07.2018 року працівники поліції прибули до квартири АДРЕСА_2 , після чого їх і ОСОБА_3 доставили до відділення поліції.

Однак, захисником не надано суду будь-яких доказів того, що працівники поліції з моменту затримання ОСОБА_3 , тобто з 01.55 години до 04.49 години 29.07.2018 року, тобто до початку проведення обшуку, заходилися у квартирі за вказаною адресою та проводили будь-які слідчі дії, а тому колегія суддів ці його доводи не бере до уваги, оскільки вони мають характер припущень і нічим не підтверджуються.

Твердження захисника Мовчана Д.О. про те, що працівники поліції провели обшук без ухвали слідчого судді та дозволу ОСОБА_1, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки встановлено, що дозвіл було надано тіткою обвинуваченої - ОСОБА_18 , яка є власницею квартири (т.1,а.к.п.45).

Його ж твердження про недопустимість доказів, отриманих під час проведення обшуку без ухвали слідчого судді, а також відсутності правових підстав для проведення обшуку згідно з ч.3 ст.233 КПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки 30 липня 2018 року слідчий суддя розглянув відповідне клопотання згідно з вимогами ст.234 КПК України, і встановив, що дійсно були наявні підстави для проникнення до житла ОСОБА_3 без ухвали слідчого судді (т.1,а.к.п.65).

Таким чином, обшук за місцем проживання ОСОБА_3 було проведено у відповідності до порядку, передбаченому КПК України, а тому протокол слідчої дії - протокол обшуку є допустимим доказом.

З огляду на це і речові докази, вилучені під час обшуку, є допустимими доказами, які використовуються судом і на які суд посилається при ухвалені вироку.

У своїй письмовій промові захисник звертав увагу суду на те, що 29.07.2018 року під час проведення огляду та обшуку по АДРЕСА_7 по АДРЕСА_1 , а також після затримання ОСОБА_3 були вилучені певні речі та предмети, які не оглядалися, не фотографувалися та докладно не описувалися у окремому протоколі огляду. Крім того, слідчий чи прокурор, в порушення ст.171 КПК України не звертався до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ч.5 ст.237 КПК України при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Як убачається з матеріалів справи, при проведенні вищевказаних слідчих дій працівниками поліції вилучалися лише речі, які мають значення для кримінального провадження, зокрема ті, що містили сліди речовини бурого кольору, що детально зазначено у протоколах. Крім того, положення ст.ст.234, 237 КПК України не містять вимог щодо необхідності складання окремого протоколу огляду.

У зв`язку з викладеним, доводи захисника в цій частині є також необґрунтованими.

За приписом ч.4 ст.213 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов`язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги…

Згідно відповіді в.о. директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області ОСОБА_49 від 23.08.2018 року під вих. № 07-17/1016, 29 липня 2018 року о 05.47 годині до Центру надійшло повідомлення від слідчого Мірошниченко Л.В. про затримання ОСОБА_3 На підставі цього повідомлення Центром призначений адвокат Гусєв І.І. (т.1,а.с.п.59).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, протокол затримання ОСОБА_3 містить підписи захисника Гусєва І.І. на кожній сторінці та будь-яких зауважень і доповнень не містить (т.1,а.к.п.88-95).

Крім того, судом установлено, що при виконанні вимог ст.290 КПК України стороні захисту надавався доступ до усіх матеріалів досудового розслідування, що відображено у відповідному протоколі, який не містить будь-яких клопотань чи заяв, у тому числі щодо ознайомлення з речовими доказами (т.2,а.к.п.149).

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає порушень вимог ст.290 КПК України, зокрема щодо надання можливості стороні захисту ознайомитися з речовими доказами, а тому вважає необґрунтованими посилання захисника Мовчана Д.О. на недопустимість експертних досліджень, проведених по вилученим речовим доказам.

Таким чином, суд підсумовує, що докази, покладені в основу вироку, були зібрані з дотриманням процесуального законодавства, а тому розцінюються судом як допустимі.

Доводи потерпілого ОСОБА_50 про неможливість спричинення його сину ОСОБА_6 вертикального удару зверху-вниз у ліву надключичну ділянку обвинуваченою ОСОБА_3 , оскільки вона має невеликий зріст, колегія суддів залишає поза увагою, оскільки ці його доводи ґрунтуються на припущеннях і об`єктивно нічим не підтверджуються.

Колегія суддів не посилається у вироку та не оцінює інші матеріали кримінального провадження, досліджені за письмовим клопотанням прокурора від 25 квітня 2019 року, оскільки даних щодо предмету доказування вони не містять (т.1,а.с.п.142-143).

Аналіз усіх доказів по справі дає суду підстави для висновку про повну доведеність «поза розумним сумнівом» вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного злочину і необхідність призначення їй покарання, передбаченого законом, і не вбачає підстав для винесення виправдувального вироку, на чому наполягав захисник у судових дебатах.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи та особу ОСОБА_3 , - раніше не судима і не притягалася до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується негативно, зі слів - на момент затримання фактично працювала, має двох малолітніх синів ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_52 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно яких рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2016 року позбавлена батьківських прав, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 260 від 07 вересня 2018 року, ОСОБА_3 в період часу вчинення інкримінованого їй діяння на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хворобливий стан психіки не страждала і в теперішній час не страждає. По своєму психічному стану в той період часу і в теперішній час вона могла і може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру. При обстеженні не виявлено ознак алкоголізму та наркоманії (т.1,а.к.п.189-191).

Обставин, що пом`якшують покарання, суд не вбачає.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За приписом ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним».

З урахуванням наведеного, положень ст.ст.50, 65-67 КК України, обставин справи і даних про особу ОСОБА_3 , її ставлення до наслідків вчиненого злочину, який відповідно до ч.4 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, а також думки прокурора і потерпілого щодо виду і міри покарання, суд вважає необхідним призначити реальне покарання у виді позбавлення волі у межах строку, передбаченого санкцією ч.2 ст.121 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів як нею, так і іншими особами.

До початку судового розгляду потерпілий ОСОБА_53 заявив цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000 грн., який підлягає частковому задоволенню з наступних підстав (т.1,а.с.п.45).

Згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній… особі неправомірними… діями…, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, зокрема поведінки загиблого під час конфлікту, а також враховуючи характер і тривалість душевних і емоційних страждань, які переніс потерпілий ОСОБА_53 у зв`язку зі смертю сина внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , враховуючи принципи розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що сума у розмірі 100000 грн. компенсує цю моральну шкоду.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченої підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи № 24/4.2/866 від 10.10.2018року, які складають 1716 грн., що підтверджується довідкою експертної установи МВС України (т.2,а.к.п.79).

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.121 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 8 (вісім) років.

Строк покарання обчислювати по протоколу, складеному відповідно до ст.208 КПК України, тобто з 29 липня 2018 року.

До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 (ІПН невідомий) на користь потерпілого ОСОБА_2 (ІПН невідомий) 100000 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 (ІПН невідомий) 1716 грн. на користь держави (одержувач платежу - УК у Шевченківському районі м. Дніпра/24060300, номер рахунку - 31111115004004, МФО - 899998, код ЄДРПОУ - 37989274, найменування установи банку - Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації - 24060300, призначення платежу - за експертизу № 24/4.2/866 від 10 жовтня 2018 року, проведену Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України).

Шорти та футболку у спеціальних пакетах експертної служби № 0314723, № 4055383 і № ЕХРО 314724, дві шкарпетки у паперовому пакеті, що належали ОСОБА_5 , які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанов слідчих Дніпровського РВП Бородай Т.Ю. та Мирошниченко Л.В. від 29 липня, 24 вересня та 12 жовтня 2018 року по квитанціях № 613/000000309 і № 621/000000317, - після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_2 , а у разі відмови їх отримати - знищити як такі, що не мають ніякої цінності.

Зрізи з нігтьових пластин, змиви з трупу та долонь обох рук ОСОБА_5 у паперових конвертах, марлеві тампони зі змивами РБК і фрагмент лінолеуму у паперових пакетах, лезо ножа без руків`я зі слідами РБК у спеціальному пакеті експертної служби № 3894048, приналежний ОСОБА_1 сарафан білого кольору у квітку зі слідами РБК у спеціальному пакеті № ЕХРО 314726, зразки крові ОСОБА_1 у паперових пакетах, експертні осади та витяжки після експертних досліджень у паперових пакетах, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанов слідчих Дніпровського РВП Бородай Т.Ю., Солодовника А.О. та Мирошниченко Л.В. від 29 липня, 23 серпня, 24 та 26 вересня, 12 жовтня 2018 року по квитанціях № 620/000000316, № 613/000000309, № 619/000000315, № 621/000000317 і № 622/000000318, - після набрання вироком законної сили знищити.

Флеш-носії та оптичний диск із відеозаписами слідчих дій - зберігати в опечатаних конвертах на аркушах 62, 99, 110, 172 і 262 тому № 1, 109 і 117 тому № 2 матеріалів кримінального провадження № 12018040440000982.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченою - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Головуючий суддя В.В. Бровченко

Суддя Ж.М. Озерянська

Суддя Л.М. Новік