Рішення № 87680552, 13.02.2020, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/355/18

Номер провадження: 2/365/60/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.2020 смт. Згурівка Київської області

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Денисенко Н.О.

секретарі

судового засідання Хрущ Л.М., Матвієнко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судового засідання у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за участі представника

позивача Бригинця С . Ю .

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2018 року (відповідно до інформації про відправлення) представник позивача за довіреністю Гаренко Н.В. звернулася до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт від 20 лютого 2012 року, без номера (далі - Генеральна угода), відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 11510,09 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами та Тарифами складають між нею і Банком Кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до п. 1.1.3.2.11 Умов та правил банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта через невиконання зобов`язань перед банком. Позивач свої зобов`язання за Генеральною угодою виконав повністю, надавши відповідачу кредит. Натомість відповідач станом на 14.05.2018 порушила зобов`язання за Генеральною угодою, ухиляється від їх виконання та має заборгованість у розмірі 42441,10 грн, з яких, заборгованість за кредитом - 11153,39 грн, по процентам за користування кредитом - 10939,11 грн, за пенею та комісією - 18587,61 грн, штраф відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди - 1760,99 грн, тому просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість у зазначеному розмірі та сплачені судові витрати.

3 серпня 2018 року Згурівський районний суд Київської області ухвалив у справі заочне рішення, яким позов задовольнив частково.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 24.10.2019 заочне рішення від 03.08.2018 скасоване. Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 19.12.2019 зупинено виконавче провадження ВП № 58727076 та витребувано від Згурівського ВДВС інформацію щодо розміру стягнутих із відповідача коштів у порядку виконання заочного рішення суду від 03.08.2018.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, відповідач позов визнала частково.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, які повністю відтворюють зміст позовних вимог. Також зазначив, що після закінчення строку дії Генеральної угоди проценти нараховувались відповідно до Умов та Правил. Вважає, що відповідач, відбуваючи покарання, отримує певні доходи, відтак мала можливість сплачувати заборгованість.

В судовому засіданні відповідач пояснила, що визнає позов у частині заборгованості за кредитом. Решту позовних вимог не визнає, оскільки перебуває у місцях позбавлення волі та позбавлена можливості сплачувати заборгованість. Хоча підтвердила, що натепер отримує певні доходи.

Оцінюючи наведені у справі аргументи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з`ясованих обставин, об`єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд дійшов висновку.

Судом встановлено, що 14.04.2010 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. У цій анкеті-заяві відповідач зазначила бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна» у розмірі 700,00 грн (а.с.6 - копія анкети-заяви).

20 грудня 2012 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було підписано Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт з метою створення умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 14.04.2010. Заборгованість за договором з дати підписання Генеральної угоди зазначена у розмірі 12260,09 грн (а.с.7 - копія Генеральної угоди).

Правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк» є АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.37-38 - копія Витягу із Статуту).

Розділом 1 Генеральної угоди сторони погодили зменшити розмір заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту, зокрема - відсотки на 657,83 грн, комісію - на 252,44 грн та штраф - на 850,72 грн, з дати підписання цієї угоди заборгованість за договором 1 складає 12260,09 грн. Вся заборгованість за кредитом, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (2-й день), є простроченою. На наступний день після повернення кредиту (2-й день) позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1760,99 грн.

Відповідно до Розділу 2 Генеральної угоди банк зобов`язався надати позичальнику строковий кредит в сумі 11510,09 грн на строк з 20 грудня 2012 року по 31 грудня 2015 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку в сумі 11510,09 грн, а позичальник зобов`язалась повернути кредит, сплачувати проценти в розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості в зазначені в Заяві, Умовах та правилах строки. Погашати заборгованість позичальник зобов`язалась щомісячно в строк з «01» по «25» число кожного місяця, платежем в сумі 417,59 грн, що складається із заборгованості по кредиту, процентам, а також інших витрат відповідно до Умов і Правил (пункт 2.1).

Пунктом 2.2 Генеральної угоди встановлений обов`язок позичальника сплатити банку штраф в розмірі 1760,99 грн у разі порушення строків погашення заборгованості, зазначених в цій Генеральній угоді, Умовах та Правилах надання продукту кредитних карт більше ніж на 31 день.

При порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначено в Умовах та правилах за кожен день прострочки (п. 2.8).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за Генеральною угодою станом на 14 травня 2018 року становить 42 441,10 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 11153,39 грн, по процентам за користування кредитом - 10939,11 грн, за пенею та комісією - 18587,61 грн, штраф відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди - 1760,99 грн (а.с.4-5 - розрахунок).

Заочним рішенням Згурівського районного суду Київської області від 3 серпня 2018 року позов було задоволено частково.

Ухвалою суду від 24.10.2019 заочне рішення від 03.08.2018 скасоване.

На виконання ухвали суду від 19.12.2019 зупинено виконавче провадження ВП № 58727076. ВДВС та виправна колонія № 54 надали інформацію про те, що із ОСОБА_1 на виконання заочного рішення стягнуто борг у розмірі 1066,25 грн (а.с.211, 214).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В укладеній сторонами Генеральній угоді від 20.12.2012 процентна ставка визначена в розмірі 1,5 % на суму залишку заборгованості за кредитом, які мають бути сплачені у вказані в заяві та Умовах та правилах строки.

Укладена сторонами Генеральна угода містить умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання, які викладені в тому числі і в Умовах та правилах надання банківських послуг.

Банк, пред?являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню, комісію та штраф.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.12.2012, посилається на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: http://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, Генеральну Угоду від 20.12.2012 , а також те, що ці документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені) та комісії, та саме у зазначеному в цих документах, що додані позивачем до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом не може бути, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

В цьому випадку також неможливо застосувати до зазначених правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Встановлені в п. 2.1 Генеральної угоди відсотки за користування кредитом в розмірі 1,5 % на місяць, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки база їх нарахування, спосіб та строки визначені Умовами та правилами надання банківських послуг, які не підписані відповідачем, а отже не є складовою частиною кредитного договору.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника та Генеральній угоді, які безпосередньо підписані останнім.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст. 625 ЦК України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з з відповідачем позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту частково обґрунтованим, а саме, в частині, що не була повернута банку.

Зазначена позиція щодо застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

За приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, оскільки в судовому засіданні доведено, що має місце порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, фактично отримані та використані нею кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, тому до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 10087,14 грн (11153,39 грн (заборгованість за кредитом) - 1066,25 грн (розмір стягнутого боргу).

При пред`явленні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 1762,00 грн (а.с.1 - платіжне доручення). Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, то понесені позивачем судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 418,78 грн.

Вбачається за необхідне припинити стягнення за виконавчим листом № 365/355/18 від 05.09.2018 у виконавчому провадженні ВП № 58727076 та відкликати із Згурівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчий лист № 365/355/18 від 05.09.2018.

У задоволенні інших позовних вимог вбачається за необхідне відмовити, зокрема щодо стягнення із відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом, пені, комісії та штрафу у зв`язку з безпідставністю вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 14.04.2010, так як Витяг з Умов не може вважатися складовою частиною спірного цього Договору.

Розрахунок заборгованості пені, наданий позивачем, є необґрунтованим, оскільки відповідно до Генеральної угоди відповідач зобов`язалась сплачувати проценти в розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості поте вбачається, що розмір пені нараховано не помісячно, а шляхом накопичення.

За таких умов суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування розміру пені, проведення нарахування пені потребує спеціальних знань у галузі фінансово-кредитних операцій та не є повноваженням суду. При цьому суд враховує, що уповноважений представник позивача просить розглянути справу за наявними матеріалами.

Крім того, пеня та комісія нараховані загальним розміром, що вбачається із розрахунку заборгованості. За таких умов суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування розміру пені, що потребує спеціальних знань у галузі фінансово-кредитних операцій та не є повноваженнями суду.

Відтак суд виходить з того, що детальний розрахунок пені, з її обґрунтуванням, позивач не надав, а тому позовна вимога про стягнення пені є недоведеною (ст. 81 ЦПК України).

Відтак суд виходить з того, що детальний розрахунок пені, з її обґрунтуванням, позивач не надав, а тому позовна вимога про стягнення пені є недоведеною (ст. 81 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 207, 509, 549, 551, 625, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 2, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом за Генеральною угодою від 28 липня 2016 року, без номера, у розмірі 10087 (десять тисяч вісімдесят сім) грн 14 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 418 (чотириста вісімнадцять) грн 78 коп.

Припинити стягнення за виконавчим листом № 365/355/18 від 05.09.2018 у виконавчому провадженні ВП № 58727076.

Відкликати із Згурівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчий лист № 365/355/18 від 05.09.2018.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», вулиця Грушевського, буд. 1Д місто Київ, 01001, адреса для листування вулиця Набережна Перемоги, буд. 50 м. Дніпро, 49094, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , відбуває покарання у державній установі «Качанівська виправна колонія (№ 54), провулок Вишневий, буд. 16 місто Харків, 61124, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складене 18 лютого 2020 року.

Головуючий суддя Н.О. Денисенко