Рішення № 87680245, 11.02.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2-а/359/45/2020

Справа №359/7435/19

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України старшого лейтенанта Петренка Ігора Олеговича про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, який обґрунтовує тим, що він є громадянином Португальської Республіки. 31 липня 2019 року в аеропорту «Бориспіль» позивач відлітав до м. Ларнака. Під час проходження паспортного контролю при реєстрації на рейс PS 341 позивач пред`явив паспорт громадянина Португальської Республіки для виїзду за кордон. Після цього начальник відділу - начальник 2-го відіпс впс «Бориспіль-1» старший лейтенант Петренко І.О. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення №011006, якою визнав позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень. Зі змісту даної постанови вбачається, що загальний термін перебування позивача в Україні перевищує 90 днів в межах 180 днів, а саме перебував на території України 92 днів. Вказану постанову про накладення адміністративного стягнення позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Оскільки, позивач прибув до України 13 березня 2019 року о 17 годині 20 хвилин, тому початок відліку днів розпочався з 00 годин 00 хвилин 14 березня 2019 року, а виїхав з України 30 травня 2019 року о 15 годині 50 хвилин - термін перебування в Україні складає 78 днів. Вдруге позивач прибув до України 19 липня 2019 року о 16 годині 55 хвилин та виїхав з України 31 липня 2019 року о 10 годині 15 хвилин - термін перебування в Україні складає 12 днів. Тому загальний термін перебування позивача в Україні склав 90 днів. Зазначене вказує про те, що позивач н вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП. У зв`язку з цим, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії начальника 2-го відділення інспекторі прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» ОКПП «Київ» Державної прикордонної служби старшого лейтенанта Петренка І.О. та скасувати протокол про накладення адміністративного стягнення №011006 від 31 липня 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, якою до нього застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень, а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього.

У судовому засіданні представник позивача Запорожець Д.В. підтримав адміністративний позов та наполягав на його задоволенні.

Начальник 2-го відіпс впс «Бориспіль-1» ОКПП «Київ» Державної прикордонної служби України старший лейтенант Петренко І.О. у судове засідання не з`явився. Відзив на позов не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з ч.2 ст.175 та ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 липня 2019 року заступник начальника - начальник 2-го відіпс впс «Бориспіль-1» ОКПП «Київ» Державної прикордонної служби України старший лейтенант Петренко І.О. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення №011006, якою наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП (а.с.17).

Зі змісту даної постанови вбачається, що 31 липня 2019 року о 09 годині 00 хвилин громадянин Португалії ОСОБА_1 порушив встановлений термін перебування на території України, а саме: у пункті пропуску «Бориспіль» в напрямку «Відліт» ДП МА «Бориспіль» під час оформлення пасажирів рейсу №341 «Київ-Ларнака» пред`явив на паспортний контроль закордонний паспорт громадянина Португалії №С746471 на своє ім`я, з відмітками про реєстрацію на території України, виходячи з яких загальний термін перебування останнього в Україні перевищує 90 днів в межах 180 днів, а саме перебував на території України 92 дні.

У відповідності до положення ч.2 ст.203 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або проживання на території України за недійсними документами чи документами, строк дії яких закінчився, або порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, у вигляді попередження або накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Відповідно до положення п.3 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2015 року №884, під час в`їзду іноземця на територію України обчислення дозволеного йому строку перебування здійснює посадова особа Держприкордонслужби в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України шляхом відрахування від дня фактичного в`їзду 180 днів назад. Іноземець не порушив зазначений строк, якщо в межах цього 180-денного періоду він перебував на території України не більше 90 днів.

За правилами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з положенням ч.4 ст.159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень не надано належних, достатніх та допустимих доказів, які б вказували на існування обставин, які б свідчили про наявність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення в діях позивача, зокрема не надано доказів на підтвердження того, в які саме дати позивач за останні 180 днів перебував на території України і що строк його перебування за вказаний період становить більше, ніж 90 діб.

Об`єктивні докази, які б достеменно свідчили про скоєне позивачем порушення, за яке її притягнуто до відповідальності, передбаченої ч.2 ст.203 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст.271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Зі змісту пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, а також зі змісту позову вбачається, що позивач, який є громадянином Португалії, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього 31 липня 2019 року, було порушено право на захист та право на допомогу перекладача. Оскільки позивач був позбавлений можливості скористатись послугами адвоката. Не володіючи українською мовою, а лише португальською, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення був запрошений перекладач Недзельський Ю., який і поставив свій підпис в оскаржуваній постанові. Проте, з пояснень позивача даний перекладач не володів португальською мовою у зв`язку з цією обставиною в постанові в графі 6 «Зміст постанови доведено до відома особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на зрозумілій мові, копію цієї постанови отримано» відсутній підпис ОСОБА_1 , як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Зокрема, згідно адвокатського запиту, адресованого Державній прикордонній службі України (а.с.85), в межах компетенції ДМС України відсутня інформація про перекладача Недзельського Ю .

Доказів, які б стверджували про інше та спростовували твердження позивача про порушення права на захист та права на допомогу перекладача, відповідач до суду не надав.

Тому, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 31 липня 2019 року відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

У відповідності до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з цим, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Разом з цим, за змістом зазначеної норми КУпАП у справах даної категорії суд позбавлений можливості визнавати дії та рішення суб`єкта владних незаконними та протиправними. У зв`язку з цим, позовні вимоги в частині про визнання дій відповідача та визнання, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу надано: договір про надання правничої допомоги від 01 серпня 2019 року (а.с.91), акт виконаних робіт (наданих послуг) від 06 серпня 2019 року (а.с.87), квитанцію від 27 серпня 2019 року (а.с.90).

Як вбачається з акта виконаних робіт розмір витрат по оплаті послуг визначений наступним чином: адвокатом при підготовці документів витрачено всього 10 годин з розрахунку 760 гривень за 1 годину, що включає: надання правової консультації, узгодження правової позиції з клієнтом та перевірка документів, з`ясування інформації щодо законності накладення адміністративного стягнення, підготовка та направлення адвокатського запиту, підготовка позовної заяви та подача позову до суду.

Таким чином, розмір витрат, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом адміністративної справи в суді, відповідно до наданих доказів складає 7600 гривень

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7600 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Державної прикордонної служби України.

На підставі викладеного та керуючись п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150, п.3 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2015 року №884, ч.2 ст.203, ч.1 ст.271 КУпАП, ч.1 та ч.2 ст.77, ч.1 ст.139, ч.4 ст.159, ч.2 ст.175, ч.1 ст.205, п.2 ч.1 ст.241, ч.1-ч.2 ст.243, ст.244-246, п.3 ч.3 ст.286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №011006 від 31 липня 2019 року відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 7600 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: Державна прикордонна служба України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: В.В. Журавський