Постанова № 8767976, 11.02.2009, Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

м.Луганськ. 11.02.2009 року. Категорія 2.11.1. Справа № 2а-817\09

Луганський окружний адміністративний суд у складі

судді Чиркіна С.М.,

при секретарі: судового засідання Першиній О.С.,

за участю представника позивача Цимбалюк О.В., за довіреністю від 10.10.2008 року, представників відповідача Шаповалова С.Г. за довіреністю № 213 від 10.01.2009 року, Тарасюка Б.П., за довіреністю № 2422 від 10.02.2009 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Макс» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про визнання незаконними податкових повідомлень рішень № 0000032900/3 від 13.06.2008 р. № 0000042900/3 від 13.06.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариства «Макс» звернулось з позовами до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про визнання незаконними податкового повідомлення-рішення № 0000032900/3 від 13.06.2008 р. згідно якого підприємству визначена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 8054, 28 грн., у т.ч. основний платіж 5369, 52 грн., штрафні санкції 2684, 76 грн., та податкового повідомлення-рішенням №0000042900/3 від 13.06.2008 p., згідно якого визначена сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2886, 19 грн., у т.ч. основний платіж 1924, 12 грн., штрафні санкції 962, 07 грн. (т.1 а.с. 20 4, т. 1 а.с. 141 - 144).

Ухвалою суду від 04.12.2008 року, об'єднані в одне провадження адміністративні справи за позовами № 2а-20772\08 за позовом Закритого акціонерного товариства «Макс» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про визнання незаконним податкового повідомлення - рішення № 0000042900\03 від 13.06.2008 року з податку на додану вартість та 2а-20773\08 за позовом Закритого акціонерного товариства «Макс» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про визнання незаконним податкового повідомлення - рішення № 0000032900\03 від 13.06.2008 року з податку на прибуток, (т.1 а.с.138).

21.01.2009 року, у зв'язку з об'єднанням справ позивач надав уточнений позов.

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі акту перевірки №.2442/23-24202211 від 30.10.2007 року ДПІ м. Сєвєродонецька винесла та надіслала Позивачу для виконання: податкове повідомлення-рішення № 0000032900/3 від 13.06.2008 р. згідно якого підприємству визначена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 8054, 28 грн., у т.ч. основний платіж 5369, 52 грн., штрафні санкції 2684, 76 грн.,

податкове повідомлення-рішенням №0000042900/3 від 13.06.2008 p., згідно якого визначена сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2886, 19 грн., у т.ч. основний платіж 1924, 12 грн., штрафні санкції 962, 07 грн.

Підставою для винесення податкових повідомлень рішень став висновок відповідача, про порушення позивачем п.2 ст.799 Цивільного Кодексу України в частині використання транспортного засобу, належного фізичній особі на підставі нотаріально не засвідченого договору оренди. На підставі зазначеного висновку перевіркою було зафіксовані порушення ЗАТ «Макс» п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.2. п.5.3., пп.5.4.4. п. 5.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. та порушення п.п.7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/ 97-ВР.

Стверджує, що податковий орган привласнив функції суду, визнавши договір оренди не дійсним, оскільки рішенням Сєвєродонецького міського суду від 04.06.2008 року, договори

оренди укладені позивачем 01.01.2004 року, 01.01.2005 року, 01.01.2006 року, 01.01.2007року, з ОСОБА_5, визнані дійсними з дня укладання.

Стверджує, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі закон № 283/ 97) не містить вказівок на те, що навіть у випадку недійсності договору необхідно зменшувати валові видатки, понесені на його виконання.

При проведені перевірки посадові особи відповідача не спростували та не прийняли до уваги надані первинні документи (актів виконаних орендних послуг, накладні, що засвідчують придбання ГСМ, шляхові листи) що підтверджують витрати на утримання орендованого автомобіля. Підприємство на протязі усього строку оренди, користувалось автомобілем, сплачувало орендну плату, мало інші витрати, пов'язані з господарською діяльністю, про що свідчать первинні документи. Послуги по договорах оренди автомобіля були повністю виконані й оплачені. Підприємство одержувало дохід у процесі використання орендованого автомобіля в господарських цілях, тому що з його допомогою укладалися договори на поставку й реалізацію товару, доставлявся товар для реалізації, здійснювалася поставка товару на склад покупця й тощо.

У ході проведення вказаної перевірки Позивач звернувся за роз'ясненнями по зазначеним питанням до двох аудиторських фірм ТОВ Аудиторська фірма « АУДИТ-КОНТО» м. Сєвєродонецьк, та Аудиторської фірми «ВИМОН» м. Лисичанськ, за висновками яких позивач мав право віднести витрати, пов'язані з орендою легкового автомобіля до валових видатків. Відповідно до вимог ч. 1 ст.236 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України право визнання будь-яких договорів недійсними покладено лише на судові органи України. Договори оренди автомобіля укладені у простій письмовій формі визнані судом дійсними

Просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000032900/3 від 13.06.2008 p., № 0000042900/3 від 13.06.2008 р.

Відповідач позов не визнав надав заперечення які мотивував порушенням позивачем вимог п.2 ст.799 Цивільного Кодексу України в частині використання автомобіля у 2004 - 2007 роках в господарській діяльності на підставі договорів оренди укладених з фізичною особою та не посвідчених нотаріально. Зазначені договори вважає не дійсним. На порушення вимог п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.2. п.5.3., пп.5.4.4. п. 5.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р., та порушення п.п.7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/ 97-ВР, позивачем до валових витрат включені витрати на утримання автомобіля за не чинними договорами оренди, що призвело до зменшення суми податку на прибуток та збільшені суми податкового кредиту. Просив відмовити в задоволені позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення тотожні даним викладений в позовній заяві. Суду пояснив, що під час проведення перевірки, відповідачу були надані документи стосовно валових витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для орендованого транспортного засобу ВАЗ 2107 реєстраційний номер 86132 AM. Стверджує, що відповідач необгрунтовано послався на простий письмовий договір оренди, який не відноситься до первинних документів на підставі яких визначається розмір податків та валових витрат. До повноважень відповідача не відноситься визнання угод недійсними.

Представники відповідача, позов не визнали, обґрунтовували свої заперечення недійсністю, відповідно до вимог ч.2 ст. 799 ЦК України, договору оренди автомобіля укладеного відповідачем з фізичною особою в простій письмовій формі.

Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наданих сторонами доказів. Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи суб'єкта господарської діяльності (т.1

а.с.43-71).

Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена в ст. 2 Закону України

«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 року.

30.10.2007 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка дотримання позивачем питань податкового законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року (т 1 а.с.75-107).

Повноваження відповідача під час проведення перевірки сторонами не оспорюються.

У висновках, викладених в акті № 2442/23-24202211 від 30.10.2007 р. (далі акт № 2442), зазначено, що відповідно до вимог п.2 ст.799 Цивільного Кодексу України у випадку складання договору з участю фізичної особи, то він (з 01.01.2004р.) повинен бути нотаріально завірений -«Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню», у зв'язку з викладеним, договори з ФО - ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі статей 203, 215 ЦК вважаються недійсними (т.1 а.с.98).

В акт і№ 2442, зазначено про необгрунтоване завищення позивачем валових витрат в сумі 12117, 4 грн. ( аркуш 20), а також занижений податок на додану вартість у сумі 2088, 47 грн. ( аркуш акту 25), що сталось у результаті неправомірного утримання транспортних засобів, орендованих підприємством у фізичних осіб за 2004 - 1-е півріччя 2007 року (т.1 а.с.99).

На підставі зазначеного у висновках акту перевірки зафіксовані порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.2. п.5.3., пп.5.4.4. п. 5.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. (далі закон № 334), та порушення п.п.7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/ 97-ВР (далі закон № 168, т.1 а.с.107).

Відповідно до підпункту «б», пункту 4.2.2, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі закон 2181), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 17.1.3, ст. 17 Закону України № 2181, «у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

В межах процедури апеляційного оскарження, ДПА у Луганській області 24 березня 2008 року прийняла податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2008 року №0000032900/1 та №0000042900/1, від 9 квітня 2008 року №0000032900/2 та №0000042900/2.

Рішенням ДПА в Луганській області від 24 березня 2008 року № 5861/25-08 скасовано податкове повідомлення-рішення ДШ у м. Сєвєродонецьку від 26 січня 2008 року №0000032900/1 у частині 230 грн. 19 коп. донарахованої суми податку на прибуток і 115 грн. 10 коп. штрафної санкції, а в іншій частині залишено без змін, скасовано податкове повідомлення-рішення ДШ у м. Сєвєродонецьку від 26 січня 2008 року №0000042900/1 у частині 164 грн. 35 коп. донарахованої суми ПДВ і 82 грн. 17 коп. штрафної санкції, оскільки при визначені

донарахованих за актом перевірки сум податку на прибуток та ПДВ інспекцією не враховані положення підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України № 2181.

На підставі акту перевірки №2442, та за наслідками рішення в процедурі апеляційного оскарження, відповідач виніс та надіслав Позивачу для виконання:

податкове повідомлення-рішення № 0000032900/3 від 13.06.2008 р. згідно якого підприємству визначена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 8054, 28 грн., у т.ч. основний платіж 5369, 52 грн., штрафні санкції 2684, 76 грн., податкове повідомлення-рішенням №0000042900/3 від 13.06.2008 p., згідно якого визначена сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2886, 19 грн., у т.ч. основний платіж 1924, 12 грн., штрафні санкції 962, 07 грн., з якими позивач не згоден.

Таким чином між сторонами виник спір, щодо правомірності визначення відповідачем суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій, в наслідок використання позивачем в господарській діяльності транспортного засобу на підставі договорів оренди, укладених з фізичною особою в простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення угод.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

01.01.2004року, 01.01.2005року, 01.01.2006 року, 01.01.2006 року, 01.01.2007 року, відповідач, у простій письмовій формі укладав, з фізичними особами, договори оренди автомобілю ВАЗ 2107 реєстраційний номер 86132 AM (т.1 а.с.39-42).

Протягом другого півріччя 2004 року - першого півріччя 2007 року, позивач включив до складу валових витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для орендованого транспортного засобу ВАЗ 2107 реєстраційний номер 86132 AM в сумі 12117, 4грн. (а.с.93).

Відповідно до вимог п.2 ст.799 Цивільного Кодексу України у випадку складання договору з участю фізичної особи, то він (з 01.01.2004р.) повинен бути нотаріально завірений - «Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню».

Згідно з пунктом 2, статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На підставі ч.1 ст. 219 ЦК України, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Згідно із ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до вимог ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із статтею 801 ЦК України, наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

Згідно зі статтею 1- ю ЦК України, цивільне законодавство не розповсюджується на податкові відносини.

Відповідно до пункту 5.2.1 Закону України № 334, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З системного аналізу зазначених нормативних актів вбачається, що спірні правовідносини регламентуються нормами податкового законодавства.

Сторонами не оспорюються, факт використання позивачем орендованого автомобіля, надані позивачем первинні документи та розмір витрат на утримання орендованого транспортного

засобу.

Сторонами визнано, що розмір валових витрат позивача, протягом другого півріччя 2004 року - першого півріччя 2007 року, пов'язаний з придбанням паливно-мастильних матеріалів для орендованого транспортного засобу ВАЗ 2107 реєстраційний номер 86132 AM склав 12117, 4грн., у зв'язку з чим був збільшений податковий кредит.

Суд критично оцінює посилання сторін на рішення Сєвєродонецького міського суду від 04.06.2008 року, яким визнані дійсними з дня укладання, договори оренди автомобіля від 01.01.2004 року, 01.01.2005 року, 01.01.2006 року, 01.01.2007року, оскільки зазначене рішення було прийнято після проведення перевірки, та договори оренди не відносяться до первинних бухгалтерських документів на підставі яких визначаються валові витрати.

Враховуючи, що під час проведення перевірки, відповідач необгрунтовано не прийняв до уваги надані первинні документи бухгалтерського обліку стосовно розміру валових витрат на утримання орендованого автомобілю, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Питання про судові витрати необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Макс» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про визнання незаконними податкових повідомлень рішень № 0000032900/3 від 13.06.2008 р. № 0000042900/3 від 13.06.2008 р. задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000032900/3 від 13.06.2008 р. та № 0000042900/3 від 13.06.2008 р.

Стягнути з Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь Закритого акціонерного товариства «Макс», судові витрати у розмірі 6, 8грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.