Рішення № 87678342, 17.02.2020, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1220/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Заборський О.В., серія АН №1007676 від 16.01.2020;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗОІЛ" (м.Дніпро)

до Дочірнього підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України (м.Житомир)

про стягнення 1329366,62грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗОІЛ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України 1329366,62грн заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу (з доставкою) №04/04 від 04.04.18 та договору купівлі-продажу (з доставкою) №2 від 02.05.18, з яких: 1172566,73грн основного боргу,6184,34грн пені, 99785,55грн інфляційних та 50830,00грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів купівлі-продажу (з доставкою) №04/04 від 04.04.18 та №2 від 02.05.18 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою від 22.11.19, зокрема, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.12.19.

Ухвалою господарського суду від 23.12.19 відкладено підготовче засідання на 20.01.20.

Ухвалою від 20.01.20 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1220/19 до судового розгляду по суті на 17.02.20.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив. Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.18 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" (постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №04/04 (з доставкою) (а.с.19-21), за умовами якого постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити наступні товари: паливо рідне промислове (п.1.1 договору).

Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії договору, та вартості послуг на його транспортування, що погоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору (п.3.5 договору №04/04).

У пункті 4.1 договору №04/04 визначено, що розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2 договору.

Пунктом 4.2 договору №04/04 сторони погодили, що рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару.

Відповідно до п.4.3 договору №04/04, покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар на протязі 30-60 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п.4.1, п.4.2 цього договору.

У специфікаціях №1, №2 від 04.04.18 та №3, №4 від 25.04.18, які є додатками №1 до договору №04/04 сторони узгодили кількість товару, його вартість та строк доставки (а.с.39-42).

На виконання умов договору купівлі-продажу №04/04 від 04.04.18 позивач здійснив поставку товару на суму 915243,12грн, що підтверджується видатковими накладними №00504 від 05.04.18 на суму 247549,40грн, №005041 від 05.04.18 на суму 207849,60грн, №02704 від 27.04.18 на суму 167339,42грн, №027041 від 27.04.18 на суму 292504,70грн, товарно-транспортними накладними №0504, №0504/1 від 05.04.18, №2704, №2704/1 від 27.04.18 та актами приймання продукції (а.с.25-28, 32-35, 49-52).

Після отримання на підставі договору купівлі-продажу №04/04 від 04.04.18 товару, відповідачем були проведені розрахунки частково на суму 450000,00грн (03.05.18 - 100000,00грн; 06.07.18 - 268149,80грн; 06.07.18 - 81850,20грн).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу №04/04 у розмірі 465243,12грн (915243,12грн - 100000,00грн - 268149,80грн - 81850,20грн).

02.05.18 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" (постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №2 (а.с.22-24), за умовами якого постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити наступні товари: паливо рідне промислове (п.1.1 договору).

Пунктом 3.1 договору №2 визначено, що ціна цього договору становить 2250000,00грн, в тому числі ПДВ, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару.

Покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар на протязі 30-60 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п.4.1, п.4.2 цього договору (п.4.3 договору №2).

Специфікаціями №5, №6 від 30.05.18 та №7 від 25.07.18, які є додатками №1 до договору купівлі-продажу №2 сторони визначили кількість товару, строк доставки та його вартість (а.с.43-45).

На виконання умов договору купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №2 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 707323,61грн, що підтверджується видатковими накладними №03105 від 31.05.18 на суму 332838,88грн, №031051 від 31. 05.18 на суму 213475,97грн, №02607 від 26.07.18 на суму 161008,76грн, товарно-транспортними накладними №3105 від 31.05.18, №3105/1 від 31.05.18, №2507/1 від 25.07.18 та актами приймання продукції (а.с.29-31, 36-38, 43-48).

Однак відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №2 взагалі не провів розрахунок за отриманий товар на суму 707323,61грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань за останнім утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1172566,73грн (465243,12грн за товар, отриманий на підставі договору купівлі-продажу №04/04 та 707323,61грн за товар, отриманий на підставі договору купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №2).

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості 1329366,62грн заборгованості з яких: 1172566,73грн основного боргу, 6184,34грн пені, 99785,55грн інфляційних та 50830,00грн 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами купівлі-продажу, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару (паливо рідке) на загальну суму 1622566,73грн, виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначено вище, п.4.3 договорів №04/04 від 04.04.18 та №2 від 02.05.18 сторони погодили, що остаточний розрахунок за товар проводиться на протязі 30-60 днів з моменту отримання від постачальника документів.

Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків у повному обсязі за отриманий товар в установлені договорами строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на підставі договору купівлі-продажу №04/04 від 04.04.18 у розмірі 465243,12грн та договору купівлі-продажу №2 від 02.05.18 в сумі 707323,61грн. Разом на суму 1172566,73грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в загальній сумі 1172566,73грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6184,34грн пені, нарахованої на підставі п.7.3.7 договору купівлі-продажу №04/04 від 04.04.18 та договору купівлі-продажу №2 від 02.05.18.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.7 договору №04/04 від 04.04.18 передбачено, що в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,001% від суми боргу (сплачується одноразово).

Пунктом 7.3.7 договору №2 від 02.05.18 сторони погодили, що в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово).

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення платежів, визначених п.4.3 договорів, у зв`язку з чим позивач здійснив нарахування пені.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" розрахунок пені суд дійшов висновку, що її розмір, з урахуванням ч.6 ст.232 ГК України, становить 10896,13грн, однак позивач просить стягнути 6184,34грн, що є його правом.

Також позивач просить стягнути з відповідача згідно ст.625 ГПК України 50830,00рн 3% річних, 99785,55грн інфляційних за порушення виконання грошового зобов`язання за договором №04/04 від 04.04.18 та договором №2 від 02.05.18.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Дослідивши долучений до матеріалів справи розрахунок штрафних санкцій (а.с.17) судом встановлено, що позивачем не було враховано оплат, проведених відповідачем 06.07.18 на загальну суму 350000,00грн, у зв`язку з чим необґрунтовано здійснено нарахування 3% річних та інфляційних на вищевказану суму.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних за заявлений період становить 45715,50грн, інфляційних - 92623,54грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 5114,50грн 3% річних та 7162,01грн інфляційних заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 1317090,11грн, з яких: 1172566,73грн основного боргу; 6184,34грн пені; 45715,50грн 3% річних; 92623,54грн інфляційних.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 5114,50грн 3% річних та 7162,01грн інфляційних як необґрунтовано заявлених.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗОІЛ" до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

2. Стягнути Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗОІЛ" (49051, м.Дніпро, вул.Богдана Хмельницького, 10, код ЄДРПОУ 41180388)

- 1172566,73грн основного боргу;

- 6184,34грн пені;

- 45715,50грн 3% річних;

- 92623,54грн інфляційних;

- 19756,35грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 5114,50грн 3% річних та 7162,01грн інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 19.02.20

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід)