Рішення № 87678284, 11.02.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2020м. ДніпроСправа № 904/4700/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, буд. 6А)

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1)

про стягнення 771 405,20 грн. 3% річних, 3 226 676,88 грн. інфляційних втрат

Представники:

Від позивача: Вдовенко М.В., довіреність, адвокат

Від відповідача: Климась Ю.І., ордер, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №5604 від 02.10.2019 про стягнення з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" заборгованості на загальну суму 3 998 082,08 грн., з яких:

- 771 405,20 грн. 3% річні за період з 01.10.2016 по 30.10.2018;

- 3 226 676,88 грн. інфляційні втрати за період з жовтня 2016 року по жовтень 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків в частині оплати боргу перед позивачем відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2004 у справі №35/106, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення виконання грошових зобов`язань відповідачу нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/4700/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи та призначено підготовче засідання на 12.11.2019 о 10:30год.

У судовому засіданні 12.11.2019 підготовче засідання відкладено до 05.12.2019 о 12:00 год.

Відповідачем до суду подано відзив на позов яким просить суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що на момент подачі позовної заяви позивачем, Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" знаходиться у процесі приватизації, а тому на відповідача поширюється дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і тому, відповідно до п.43 ч. 4 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" цього закону, нарахування індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення зобов`язання не дозволяється.

Позивачем 20.11.2019 до суду подана відповідь на відзив де вказує, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність на підставі Кодексу України з процедур банкрутства. Так, 21.10.2019 вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VІІІ від 18.10.2018. Кодекс з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень, з дня введення в дію цього кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", із наступними змінами, та Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство". Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" №2269-VІІІ від 18.01.2018 набув чинності з 07.03.2018. Цей закон регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіки Крим. Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" не встановлює ніяких заборон чи обмежень щодо нарахування неустойки, фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань боржником.

У підготовчому засіданні 05.12.2019 оголошувалась перерва до 19.12.2019 о 12:40 год.

Відповідачем до суду 10.12.2019 подані заперечення де вказує, що Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018, на підставі якого Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність, вступив в дію 21.10.2019. У зазначеному вище кодексі відсутні будь-які посилання про надання йому зворотної дії в часі, тому останній застосовується лише до відносин, які виникли після 21.10.2019 (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 19.04.2017 по справі №16/5025/1004/12). Відповідач стверджує, що в даному випадку позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з відповідача щодо відносин, які виникли до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства і до того моменту, як втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тому до відносин, які виникли між позивачем і відповідачем і, які розглядаються в межах господарської справи №904/4700/19, слід застосовувати положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Позивачем 17.12.2019 подані до суду додаткові пояснення де вказує, що провадження у справі №904/128/17 про банкрутство Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" відкрито 23.03.2017, тобто, всі вимоги, які виникли до 23.03.2017 вважаються конкурсними. 30.10.2018 закрито провадження у справі №904/128/17 про банкрутство Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", тобто, вимоги, які виникли з 23.03.2017 по 30.10.218 вважаються поточними. Заборгованість, яка виникла у відповідача - Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" за період з 31.10.2018 по теперішній час також є поточною заборгованістю, так як справа про банкрутство закрита, а законодавство про приватизацію не встановлює ніяких заборон чи обмежень, щодо нарахування неустойки, фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань боржником. Заборгованість відповідача, яка виникли перед позивачем у цій справі не має відношення до конкурсної, а є поточною, і стягується на загальних підставах, так як нарахована після несвоєчасної сплати конкурсної заборгованості боржником.

Суд у підготовчому засіданні 19.12.2019 продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено до 23 січня 2020 року о 11:00 год.

Під час підготовчого засіданні 23.01.2020 сторони дійшли до згоди розпочати розгляд справи №904/4700/19 по суті у відповідно до вимог ст. 183 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 23.01.2020 оголошено перерву до 11.02.2020 о 12:30 год.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2004, яке набрало законної сили 24.05.2004, у справі №35/106 за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (далі - позивач) до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", (далі - відповідач) про стягнення 17 171 552,23 грн. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" борг -15 876 233,60 грн., інфляційні втрати - 883 353,18 грн., 3% річних - 276 531,97 грн., витрати по сплаті держмита - 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., в решті позову відмовлено.

На виконання рішення суду від 13.05.2004 видано 24.05.2004 наказ про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом у справі №35/106 встановлено, що між позивачем та відповідачем були укладені договори №48 від 16.04.1997 та №124 від 29.05.2003 на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття строків в комунальну каналізацію. На виконання умов договорів позивачем в період з вересня 2002 року по лютий 2004 року включно було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 16 051 633,60 грн., відповідач за надані послуги розрахувався частково в сумі 175 400,00 грн., внаслідок чого судом вимоги позивача визнані обґрунтовані у сумі 15 876 233,60 грн. основного боргу, 883 353,18 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2002 року по лютий 2004 року та 276 531,97 грн. 3% річних за період з 30.09.2002 по 27.02.2004.

Відповідачем заборгованість за наказом у справі №35/106 сплачена у загальній сумі 17 037 936,75 грн., а саме у період з 13.05.2016 по 31.07.2016 відповідачем сплачено 2 576 243,84 грн., у період з 01.08.2016 по 19.11.2018 - 14 461 692,91 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати боргу за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2004 у справі №35/106, позивачем керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення виконання грошових зобов`язань нараховані 3% річні за період з 01.10.2016 по 30.10.2018 у сумі 771 405,20 грн. та інфляційні втрати за період з жовтня 2016 року по жовтень 2018 року у сумі 3 226 676,88 грн., що є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення розрахунків за надані послуги з подачі води і приймання стічних вод.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 порушено провадження у справі №904/128/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 провадження у справі №904/128/18 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" закрито та скасовано мораторій, введений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017.

Господарський суд 30.10.2018 закрив провадження у справі №904/128/17 посилаючись на те, що відповідно до пункту 43 розділу X Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Внаслідок того, що Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №358-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році", та наказу Фонду державного майна України від 08.06.2018 №760 увійшло до списку підприємств по яких прийнято рішення про приватизацію, вирішив закрити провадження у справі №904/128/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 №36-р "Про затвердження переліку об`єктів приватизації державної власності" продовжено приватизацію об`єктів державної власності, включених до переліку, рішення про приватизацію яких були прийняті в 2018 році. До затвердженого переліку за цим Розпорядженням знову включено Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

Відповідно до частин 1, 3, 7 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 43 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Таким чином, з моменту порушення справи про банкрутство стосовно відповідача, на підставі статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під час дії мораторію заборонялось застосування індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

Отже, за період з дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство відповідача, тобто з 23.03.2017 по 30.10.2018 (закриття провадження у справі про банкрутство) не нараховується неустойка, не застосовується індекс інфляції та три проценти річних від простроченої суми тощо.

За період з 01.10.2016 (початок періоду нарахування спірних платежів позивачем) до 23.03.2017 сума 3% річних складає 188 840,14 грн., решта суми нарахована в позивачем в період дії мораторію у справі про банкрутство відповідача. Інфляційні втрати за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року складають 1 298 356,91 грн., решта суми нарахована в позивачем в період дії мораторію у справі про банкрутство відповідача.

Також, 18.01.2018 Верховна Рада прийняла Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна", який вносить зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Так, п.10 ч.9 Розділу У "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" внесено зміни до Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме доповнено пунктами 4-2 - 4-4. Так, цими пунктами Закону зазначено, що провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та(або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, що яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Після припинення провадження у справі про банкрутство не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, при проценти річних від простроченої суми тощо. Відповідачем доведено, що його підприємство у 2018 році включно до переліку підприємств, які підлягають приватизації.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення 3% річних у сумі 188 840,14 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 298 356,91 грн., в решті позову суд відмовляє.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення 771 405,20 грн. 3% річних, 3 226 676,88 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, буд. 6А, ідентифікаційний код 03341316) 188 840,14 грн. 3% річних, 1 298 356,91 грн. інфляційних втрат та 22 307,96 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки та порядку, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в двадцятиденний строк з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення - 19.02.2020.

Суддя Е.М. Бондарєв