Ухвала суду № 87675895, 19.02.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

19 лютого 2020 р. м. Чернівці справа № 824/172/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання наказу протиправним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить :

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області від 23.01.2020 року №41 про проведення документальної планової невиїзної перевірки.

18 лютого 2020 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до змісту якого представник позивача просить забезпечити позов шляхом:

- зупинення дії наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 23.01.2020 №41 "Про проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 ";

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках:

1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову;

2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про існування визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

Так, предметом оскарження даного адміністративного позову є законність наказу №41 "Про проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 " від 23.01.2020 року, призначеної на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.6 ст.77, п.79.1 ст.79, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України , п.2 ч.1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI та відповідно до плану - графіку проведення документальних планових перевірок на 2020 рік.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраних заходів забезпечення позову позивач стверджує, що реалізація контролюючим органом своїх функцій податкового контролю шляхом проведення документальної планової невиїзної перевірки може призвести до чергового порушення прав та інтересів позивача, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, та знівелює наслідки звернення позивача з позовом про оскарження спірного наказу.

Зміст положень статей 78, 79, 81 Податкового кодексу України свідчить про те, що суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням контролюючого органу про призначення перевірки та оскаржити його в суді.

Проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням зазначеного права платника податку.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.02.2019 у справі №813/112/18.

Поряд з цим, реалізація податковим органом своїх функцій податкового контролю шляхом проведення невиїзної документальної планової перевірки може призвести до порушення прав та інтересів позивача, а саме донарахування податкових зобов`язань.

Також, для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (зокрема, незаконне проведення перевірки та нарахування податкових зобов`язань призведе до необхідності ініціювання судових процесів щодо оскарження актів, прийнятих за результатами перевірки, що, в свою чергу, потягне за собою матеріальні витрати у вигляді сплати судового збору, оплати правової допомоги тощо).

Наведене свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки існує ймовірність проведення незаконної перевірки на підставі оскаржуваного наказу та прийняття за її результатами рішень про визначення грошових зобов`язань, які можуть мати наслідки у вигляді тривалого судового оскарження та понесення судових витрат.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про доцільність зупинення дії наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 23.01.2020 №41 "Про проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 " до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Водночас у суду відсутні підстави стверджувати про очевидні ознаки протиправності оскаржуваного наказу без розгляду справи по суті; проте, існування очевидної небезпеки є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

При цьому, вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 23.01.2020 №41 "Про проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 " буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу відповідає предмету адміністративного позову та, водночас, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті до закінчення розгляду справи.

Тому, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову про зупинення дії рішення не скасовує чинність останнього, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задовольнити.

2. Зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 23.01.2020 №41 "Про проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 "

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя І.В. Маренич