Рішення № 87675709, 19.02.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2712/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до Щасливцевської сільської ради (далі-відповідач-1), Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (далі-відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту замлеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 0,1571 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 1673 від 12.06.2019 року, прийняте 93 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1571 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1571 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території земель Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 ;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Щасливцевської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1571 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, які додані до клопотання. У червня 2019 року 93 сесією Щасливцевської сільської ради прийнято рішення № 1673, яким позивачу відмовлено у задоволені заяви, у зв`язку з тим, що вказане бажане місце розташування земельної ділянки в с.Генічеська Гірка не належить до земель комунальної власності та сільська рада не є розпорядником цієї землі, оскільки вона перебуває у приватній власності.

Вказану відмову позивач вважає протиправною з огляду на те, що на день розгляду клопотання заявлена земельна ділянка не перебувала у користуванні чи власності, а в публічній кадастровій карті не відображено відомостей про перебування у власності інших осіб спірної земельної ділянки. Також вказує, що відповідач в оскаржуваному рішенні не вказує кому саме надавалась або здійснювався викуп даної земельної ділянки. Тому, вважає, що вона як учасник війни, має першочергове право на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У відзивах відповідач-1 та відповідач -2 не погоджуються із позицією, викладеною у позовній заяві, оскільки, Щасливцевська сільська рада не є розпорядником земельної ділянки позначеної у клопотанні позивача та земельна ділянка належить на праві приватної власності відповідно Державного акту ІІІ-ХС №017199 виданий ОСОБА_2 від 20.03.2002 р. №256. Пунктом 10 ст.28-1 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про Державний земельний кадастр» визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом, є дійсними. При цьому, Закон не вимагає обов`язкової «перереєстрації» права власності на земельну ділянку, власник земельної ділянки, за бажанням, може внести відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку на підставі відповідного державного акту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відмовляючи позивачу у наданні відповідного дозволу, сільська рада діяла з урахуванням перспективності та раціональності у використанні вищезазначеної земельної ділянки. З огляду на зазначене вважають позовні вимоги не обґрунтованими, а позов таким що не підлягає задоволенню.

10.02.2020 р. представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначає, що відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження того, що державний акт ІІІ-ХС №017199 дійсно зареєстрований в Книзі записів державних акті на

право власності на землю за № 360 та не надано належним чином завірену копію рішення Щасливцевської сільської ради народних депутатів від 20.03.2002 року № 256, на підставі якого і був прийнятий даний акт. Без підтвердження реєстрації даного акту та без наявності рішення на підставі якого видавався такий державний акт, є небезпідставні сумніви у справжності та існуванні такого державного акту. Вказує, що відповідачем не надано доказів того, що земельна ділянка, заявлена в графічних матеріалах, доданих до клопотання ОСОБА_1 , якимось чином відноситься до земельної ділянки, окресленої у державному акті. Окрім того, відповідачами не додано ніяких висновків спеціально уповноважених на це установ або землевпорядних експертів, які б вказували на, те, що згідно проведених геодезичних робіт встановлено, що фактичне місце розташування спірної земельної ділянки є тією ж самою земельною ділянкою, яка позначена в на плані зовнішніх меж земельної ділянки, зазначеного у вказаному державному акті.

Ухвалою суду від 17.12.2019 р. відкрито спрощене провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відстрочено позивачу сплату судового збору за подання позову до винесення рішення по справі.

Ухвалою від 24.01.2020 р. визначено подальший розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 05.02.2020 р.

Ухвалою від 05.02.2020 р. відкладено розгляд справи для надання часу відповідачам для надання пояснень щодо витрат на правничу допомогу. Наступне судове засідання призначено на 14.02.2020 р.

Представник позивача подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Відповідач-1 та відповідач-2 в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотань не надсилали.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 24 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Щасливцевської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1571 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, які додаються до клопотання ОСОБА_3

12 червня 2019 року 93 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання прийнято рішення № 1673, яким позивачу відмовлено у задоволені наведеного клопотання, у зв`язку із тим, що: “…вказані бажані місця розташування земельних ділянок в с.Генічеська Гірка не належить до земель комунальної власності та сільська рада не є розпорядником цих земель, оскільки вони перебувають у приватній власності…”.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку правомірності зазначеного рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження, рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди зобов`язані перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження та з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Згідно ст.14 Конституції України кожному громадянину України гарантується праве на землю.

Статтею 40 Земельного кодексу України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку у селі площею не більше 0,25 га із земель комунальної власності.

Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений ч.7 ст.118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

Як встановлено судом, 93 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання розглянута заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, що детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, які додані до клопотання.

За результатами розгляду прийняте рішення № 1673 від 12.06.2019 року “Про розгляд заяв”, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви, в зв`язку з тим, що вказані бажані місця розташування земельних ділянок в с.Генічеська Гірка не належить до земель комунальної власності та сільська рада не є розпорядником цих земель, оскільки вони перебувають у приватній власності.

На підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідачами надано наступні документи:

- державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ХС №017199 виданий ОСОБА_2 ;

- клопотання позивача разом із графічними матеріалами доданими до нього;

Однак, з наданих документів, не можливо встановити, що земельна ділянка, щодо якої видано ОСОБА_2 Державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ХС №017199, зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №360, є саме тією земельною ділянкою, про яку зазначає позивач у графічних матеріалах, доданих до клопотання.

З огляду на зазначене, суд вважає, що рішення Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 12.06.2019 р. № 1673 прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 р. у справі № 509/4156/15-а (К/9901/7504/18).

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 4 частини 2 якої у разі задоволення адміністративного позову суд може визнання бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Судом встановлено, по позивач просить визнати протиправною відмову у наданні дозволу та визнати протиправним та скасувати рішення №1673 від 12.06.2019 р., яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Слід зазначити, що вказані позовні вимоги є тотожними, оскільки сама відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою викладена у рішенні Щасливцевської сільської ради №1673 від 12.06.2019 р.

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення №1673 від 12.06.2019 р. та зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1571 та для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_4 .

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

На виконання вимог статті 77 КАС України відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своєї бездіяльності у повному обсязі.

З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому рішення Щасливцевської сільської ради Херсонської області від 12.06.2019 р. № 1673 в частині відмови ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України).

Щодо розподілу витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

07.12.2019р. між позивачем (клієнт) та адвокатом Буженко Ю.С. укладений договір про надання правничої допомоги № 07/12/19, предметом якого є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта в Херсонському окружному адміністративному суді, П`ятому апеляційному адміністративному суді та Верховному суді, правоохоронних органах, органах державної виконавчої служби, органах казначейства, органах місцевого самоврядування, органах райдержадміністрації, поштових відділеннях, банківських установах та в інших організаціях, установах та підприємствах не залежно від їх форм власності та підпорядкування. Вартість правничої допомоги, згідно довідки-рахунку №20-6 від 09.02.2020 р., становить : - консультація клієнта щодо захисту його прав при оскарженні рішення сільради про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою – 1000,00 грн (1 год); - роз`яснення клієнту земельного законодавства щодо процедури надання дозволу на розробку проекту землеустрою – 1000,00 грн (1 год); - надання клієнту правової інформації з приводу судової практики по земельних спорах, в тому числі правових висновків Верховного суду та судової практики Європейського суду по земельних спорах – 1000,00 грн (1 год); - складання позовної заяви – 2000,00 грн (2 год); - складання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи №540/2712/19, ознайомлення з матеріалами справи, складання клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надання правничої допомоги – 1000,00 грн (1 год); - складання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи №540/2712/19, ознайомлення з матеріалами справи, складання клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надання правничої допомоги – 1000,00 грн (1 год); - складання відповіді на відзив - 2000,00 грн (2 год); - участь в судовому засіданні - 2000,00 грн. (2 год.). Позивач просив стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 11000,00 грн.

Також позивач подав до суду квитанції до прибуткового касового ордера №6 від 03.02.2020 року на суму 7000, 00 грн. та №6 від 09.02.2020 року на суму 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст.134 КАС України).

Відповідач -1, подав до суду клопотання про скасування витрат на правничу допомогу у якому зазначив, що адвокат Буженко Ю.С. є представником по справах 540/2666/19, 540/2713/19, 540/2751/19, 540/2712/19. У всіх зазначених провадженнях міститься однотипна форма довідок-рахунків. Також в деяких справах робляться прецеденти між його клієнтами, про що свідчить наявність декількох рішень на одну земельну ділянку.

Суд зазначає, що у довідці-рахунку №20-6 у п.5 та п.6 зазначені ідентичні за змістом найменування наданої адвокатом послуги: «…складання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи №540/2712/19, ознайомлення з матеріалами справи, складання клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надання правничої допомоги…», що призвело до завищення загальної суми вартості послуг на 1000,00 грн.

Також, у зазначеній довідці врахована послуга участь у судовому засіданні – 2 год. Однак, з матеріалів справи вбачається, що судових засідань у справі що розглядається не проводилося. З огляду на зазначене, суд не враховує заявлену суму стягнення за послугу «участь у судовому засіданні» у сумі 2000,00 грн.

Окрім того, слід зазначити, що види та вартість наданих адвокатом послуг, зазначених у довідці-рахунку №20-6 від 09.02.2020 р. ставлять під сумнів, чи є розмір понесених позивачем витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Визначаючи це питання, за встановлених обставин, суд виходить із того, що предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а тому суд вважає, що обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням завищення вартості на 3000,00 грн., розміром витрат на правничу допомогу є сума 4000,00 грн.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки судом було відстрочено позивачу сплату судового збору до винесення рішення по справі, суд відшкодовує позивачу лише понесені судові витрати на правничу допомогу пропорційно до предмета спору, а судовий збір стягує із відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №1673 від 12.06.2019 року, прийняте 93 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1571 та для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 .

Зобов`язати Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1571 та для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 .

Стягнути з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради (75580, Херсонська область, с.Щасливцеве, вул.Миру, 26, код ЄДРПОУ 04400647) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Стягнути з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради (75580, Херсонська область, с.Щасливцеве, вул.Миру, 26, код ЄДРПОУ 04400647) судовий збір в Державний бюджет України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача : Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 109020100